За цією історичною назвою Сторонець-Путилів самі гори плачуть...

Мудрі ж були наші предки! Ну, бодай в назві населених пунктів, де проживали і в тяжкій повсякденній праці коло землі, худобини, історію свою творили. Ось вони, ці мудрі предки, в особі працьовитих горян взяли і назвали головний населений пункт у центрі Буковинсько-Покутських Карпат Сторонцем-Путилівим. Звучить, що серце співає – правда! Та всяк по-своєму трактує її. Дехто навіть із аж надто вчених мужів глаголить, що це справді хороша назва. Однак, можна було навіть краще. А як? Коли краще аніж Сторонець-Путилів вряди-годи скажеш. Навіть Юрій Федькович, кажуть, та знаменитий опришок Лук'ян Кобилиця, гордилися цією назвою, вбачаючи в ній щось таке рідне і дороге серцю, що першого надихало на творення літературних шедеврів, а другого – ще затятіше боронити гуцулів од ворога-поневолювача. Зрештою, Сторонець-Путилів знаменував і любов до цієї рідної сторонки. Зокрема, річечкою Сторонець, що круто в'ється з гір, і в низах прибавляє могуті головним водоймам Буковинсько-Покутських Карпат.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Де тая могилка Лук'янова?

І ось уже маємо чужу назву – Путила, яку на свій копил головному населеному пункту начепили поневолювачі. Аби в цих горах узагалі не пахло українським духом. Давно ця чужа назва муляє очі мудрим горянам. А змінити та вернути історичний статус бракує мізків. Із посиланням на переформатування документації, печаток, іншої чортовщини – бачте, як піклуються про бюджет! А де ж ваш гонор та батьківська незрадлива любов до своєї історії, тієї первинної назви, за якою навіть гори плачуть?

Іван Агатій