З вузької європейської на широку російську залізничну колію на Буковині "перешили" вже 1940 року

1940 року Буковина опинилася у складі СРСР, тому залізничну колію від Неполоківців до Ларги за короткий термін було «перешито» з вузької європейської на широку-російську, знову ж таки з використанням праці чоловіків навколишніх сіл.

Про це розповів Дмитро Левицький, ветеран залізничного транспорту з 54-річним стажем.

До того буковинська австрійська залізниця відповідала європейським стандартам ширини. Австрійським володарям краю, за яких тут, власне, з'явилися перші залізниці, йшлося не тільки про "заокруглення" території імперії. Транзитний потенціал Буковини, як зручного коридору, що поєднав би роз'єднані між собою Карпатами австрійські Галичину та Семигороддя (Трансильванію), зауважив ще син Марії-Терезії майбутній імператор-реформатор Йосиф ІІ. Власне цю мету переслідувала й прокладена тут у ХІХ столітті зі Львова до Чернівців залізниця. (Частина більшої європейської колії, що сполучала Відень-Краків-Львів-Чернівці і, якби на те була добра воля Романових, могла дійти через Хотин аж до Одеси). Закладений під столицею Буковини залізничний "павук" покликаний був стати зручною транспортною розв'язкою. А нитки натканої від нього у різні боки "павутини" мали пронизати всю південно-східну околицю Дунайської імперії. Вписатися у неї, у разі якби Перша світова війна закінчилася з іншим для Австро-Угорщини результатом, мала б і Румунія.

У Росії пріоритети були іншими, відтак у Бессарабії вона обмежилася залізничною гілкою лише до Новоселиці. Та й то спорудженою ледь не на десятиліття пізніше за австрійський відрізок дороги. Так і вийшло, що Австро-Угорщина просунула свою залізничну колію до Чернівців і розвивала далі на південь - Ясси, Бухарест... Росія – через Бессарабію до прикордонної Новоселиці. Тут вони й стикувалися. Ширина між рейками, до слова, вже тоді була різною: 1520 мм (з російського боку) та 1435 мм (з австрійського). Зайти в тил одне одному цим "затятим друзям" заважала відсутність залізничного полотна на території північніше обох цих відрізків дороги – у межах нинішніх Заставнівського, Хотинського та більшої частини Новоселицького та Кельменецького районів. Власне негусто його тут і зараз.

Вперше на станції Новоселиця 1904 року була задіяна безперевантажна зміна платформ з колії 1435 мм на 1520 мм. За день тут переставляли 120 платформ з однієї колії на іншу. Це був транзитний пункт, через який йшли вантажі: буковинський ліс – до Центральної України, а худоба та зерно - до Західної Європи.

Така «перешивка» колії потім відбулася вдруге, 1944 року, коли І Український фронт проходив Буковиною. Тоді військові інженери-залізничники, використовуючи працю місцевого населення, за два тижні 72 км до Коломиї переробили рейкову колію на ширину 1520 мм.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ДУНАЙСЬКА ВІДМИЧКА ДЛЯ ВІЦЕ-ПРЕМ'ЄРА: залізниця в обхід Молдови мала з'явитися ще минулого року

Довідково: 

Цьогоріч 1 вересня виповнилося 155 років з часу прокладання залізничної колії Львів-Чернівці.

У травні 1865-го розпочалося будівництво колії від Львова через Ходорів, Станіслав (Івано-Франківськ), Коломию, Снятин до Чернівців. Будівництво фінансувало міністерство торгівлі Австрії, яке здійснювали на той час шаленими темпами, попри австро-прусську війну та епідемію холери. Кінцеві пункти Чернівці та Броди мали з’єднати залізниці Австрійської та Російської імперії. Керував будівництвом колії та вокзальної інфраструктури англійський бізнесмен Томас Брессей, який мав досвід спорудження залізниць у Канаді та Австралії.

До 1 вересня 1866 року було укладено 267 кілометрів колії між столицями Галичини та Буковини. Врешті, Чернівці отримали залізничне сполучення з Віднем через Львів та Перемишль. Цікаво, що консеційна угода передбачала термін будівництва цієї ділянки за три роки, а фактично її збудували за півтора. І це при тодішній «механізації»: тачка, кирка, лопата, трамбовка. 

Вже 1868 року між Чернівцями та Сучавою відкрили 90-кілометрову лінію для руху поїздів. Завдяки цьому Чернівці стали одним із важливих торговельних центрів. Тривало залізничне з’єднання і місцевого значення. 1884 року спорудили лінію від Чернівців до Новоселиці. Це тоді прикордонне містечко було розділене річкою Ракитною на дві частини – австрійську і російську (буковинську і бессарабську). Того часу Новоселиця опинилася в орбіті міжнародної торгівлі завдяки залізниці. Із Бессарабії щорічно вирушали вагони з тисячами голів худоби, тоннами зерна, шкіри. Усі вантажі прямували до Відня.

https://pogliad.ua/

На фото: Чернівецьке локомотивне депо (1985 р.). Випускники залізничного училища