Смуга невезіння

Смуга невезіння

02.09.2011, 16:44

Технічну можливість приймати великі літаки типу "Боїнг", Airbus A320 чи просто Ту-134  Чернівецький міжнародний аеропорт мав отримати щонайменше рік-два тому. А вже з 2009-го робоча злітно-посадкова смуга летовища повинна була зрости до 2,5 кілометра завдовжки. Принаймні такі обіцянки лунали з вуст керівників цього міського комунального підприємства. Чи варто пояснювати: кращі технічні характеристики смуги – більше можливостей для пасажирів скористатися зручним рейсом, а для підприємства – залучити нових авіаперевізників. Врешті, ті ж таки дешеві бюджетні авіакомпанії (low-cost, що перекладається, як "низька ціна").

Тим часом зараз про продовження до 2500 метрів збудованої у середині 80-х років минулого століття смуги вже навіть не йдеться. Робочою в аеропорту досі залишається ділянка смуги не довша за 1900 метрів. Виконати обіцянку, яка лунає вже добрих три роки, відремонтувати решту 316 метрів, що дасть можливість приймати “Боїнги”, знову планують тільки наступного ремонтного сезону. З цією метою на листопад навіть запланували відкриті торги, до слова, далеко не перші, щодо закупівлі робіт з реконструкції ділянки злітно-посадкової смуги аеродрому комунального підприємства “Міжнародний аеропорт Чернівці”.

"Тендер є, але коштів на проведення робіт поки що немає, – прокоментував ситуацію заступник директора департаменту ЖКГ міської ради Ярослав Кушнірик. – Ми чекаємо, щоб ми розібралися з боргами і на основі цих боргів вже почали робити".

Тож є надія, що аж цього разу справі вже справді ніщо не завадить.

 Ахіллесова п’ята аеропортів

Серце будь-якого аеропорту – його злітно-посадкова смуга. З часу, відколи держава передала аеропорт у руки місцевим громадам,  смуга КП “Міжнародний аеропорт Чернівці” завжди була його слабким місцем. (1500 метрів полотна збудували у середині 70-х років минулого століття, а в середині 80-х продовжили до 2216 метрів). Свідченням цього стали перманентні сигнали про неспроможність аеропорту приймати важливі борти. Так було взимку 2006 року під час прильоту до Чернівців президента Румунії Трояна Бесеску, служба безпеки якого нібито висловлювала сумніви щодо того, чи дозволить вона взагалі аеропорту приймати президентський літак. Влітку 2010, коли у Чернівцях чекали вже на Президента України, ситуація повторилася. І хоча у випадку з Віктором Януковичем служби аеропорту чутку оперативно спростували, питання до злітно-посадкової смуги все одно залишилися.

Необхідність з 2002 року самостійно утримувати смугу у належному стані й, що важливіше, сплачувати кілька мільйонів гривень податку за 120 га землі під летовищем, фактично вартувала життя обласному комунальному підприємству “Міжнародний аеропорт Чернівці”.

Відмова у 2005-му тодішнього директора аеропорту Володимира Палійчука приймати на догоду компанії “Альфааеротурсервіс” важкі літаки типу “Дуглас DС-9″ з вузькими шасі, що могли розбити смугу, обернулася для підприємства численними перевірками фінансово-господарської діяльності. На міцність асфальтобетон ломом власноруч пробував навіть тодішній віце-губернатор Буковини. Хоча робити висновки щодо технічної здатності злітної смуги приймати літаки різних типів можуть лише фахівці київського інституту “Украеропроект”. Тим часом спірні літаки, разом з потенційними доходами, перейшли на обслуговування до сусіднього Івано-Франківська.

Водночас коштів на доведення смуги до потрібної для прийому нових літаків кондиції в обласному бюджеті закладено не було. Посперечалися про можливу передачу інвестору земель аеропорту у межах обласного центру під забудову та спорудження нової злітно-посадкової смуги десь у приміських Лужанах та й по всьому. Хоча сотку “золотої” аеропортівської землі вже тоді оцінювали від 6 до 10 тис. у.о. За аналогією з відомим радянським кінофільмом, міський голова Чернівців якось обізвав ці розмови “фантазіями Фарятьєва”. Але це буде згодом.

Чи не єдиною суттєвою допомогою власника своєму потопаючому підприємству була бюджетна пільга зі сплати податку на землю у частині, що зараховується до обласного бюджету. Проте звільнення від обов’язкової сплати 25 відсотків суми проти решти 75 відсотків, які потрібно було заплатити у казну міську, льотної погоди для аеропорту не робили. Остаточно обласне комунальне підприємство пустили на дно не так невирішені економічні проблеми, як містечкова політика. Свої права на аеропорт заявило також місто. Ну, а щоб депутати обласної ради виявилися більш зговірливими, їх колеги з ради міської періодично відмовляли обласному комунальному підприємству у пільзі зі сплати земельного податку.

Нова владна команда губернатора Володимира Куліша, що прийшла на заміну чиновникам першого помаранчевого призову, за аеропорт не трималася. Радник голови Чернівецької ОДА Олександр Лієв, непересічний менеджерський талант якого уповні розкрився лише під час подолання наслідків повені 2008-го року, вже тоді плекав наполеонівські плани щодо спорудження десь у Глибоцькому районі двох смуг транзитного аеропорту для авіакомпаній Китаю та Індії на їхньому шляху до Європи. Чисельна перевага депутатів від БЮТ, які зайшли в Чернівецькі обласну та міську ради після місцевих виборів 2006 року, за активного сприяння фракції Партії регіонів, процес тільки прискорила.

Організований влітку 2006 року обласною владою інвестиційний конкурс, під час якого співголова комісії перший віце-губернатор Віктор Павлюк постійно плутався у географії походження його учасників, перетворився на формальність. Задовго до відкриття “чорних папок” з інвестпропозиціями депутати Чернівецької обласної ради в поіменному режимі вирішили: якщо жодна з них поважну конкурсну комісію не переконає, питання про передачу єдиного майнового комплексу аеропорту місту розглянути вже на найближчій за часом сесії. На відкритому засіданні конкурсної комісії, куди допустили навіть журналістів, депутат Чернівецької міської ради Василь Забродський взагалі пригрозив потенційним переможцям судовою тяганиною. Віддати претендентам, серед яких були ТОВ “Констант-Авіа”, компанія “АероСвіт”, ТОВ “Українські середземноморські авіалінії”, ТОВ “Бізнес-центр “Буковинський”, ТОВ “Бізнес-центр “Буковина”, авіакомпанія “Буковина”, так запросто ласий шматок власності територіальних громад сіл, селищ і міст всієї Буковини влада міста не бажала.

Згідно із зізнанням тодішнього начальника управління економіки Чернівецької ОДА Юрія Космачевського, область просто не знала, як вийти із загрозливої ситуації з найменшими для себе втратами. В погано прописаних умовах конкурсу причаїлася небезпека остаточно втратити аеропорт. Хоча формально йшлося не про його продаж, а тільки довгострокову оренду. Інша річ, що сума вкладених потенційним орендарем у летовище коштів дуже швидко могла перевищити вартість його основних засобів. Головне тоді було не дати приводу для судового оскарження результатів. Тому завершивши конкурс за відомою формулою Льва Троцького “ні миру, ні війни, а армію розпустити”, обласна влада з почуттям до кінця виконаного обов’язку спокійно вмила руки.

Із запасом всього у два голоси – 54 з 52-х необхідних для прийняття рішення – депутати обласної ради проголосували за передачу аеропорту у власність місту. Розмови про можливу технічну фальсифікацію результатів голосування, так само як і про погрози помаранчевої більшості крайового парламенту розглянути питання про недовіру губернатору, за межі кулуарів не вийшли.

Договір № 1051-юр між обласною та міською радами про передачу єдиного майнового комплексу у комунальну власність територіальної громади м. Чернівці підписали вже на початку грудня 2006 року. Акт приймання-передачі скріпили підписом 11 грудня 2006 р.

 Справа – асфальт

Фінансовий тягар, який місто звалило собі на плечі, дався взнаки вже наступного 2007-го року. У жертву принесли в тому числі багатостраждальні чернівецькі дороги. Зменшення фінансування ремонтних робіт на дорогах одразу на 17 млн грн мерія обґрунтувала саме необхідністю зібрати кошти на реконструкцію аеропорту. Окрім зобов’язання зберегти профіль основного виду діяльності аеропорту та не відчужувати єдиний майновий комплекс або окремі його частини, у чому постійно підозрювали міську владу, необхідно було дати лад з власністю на землю.

Мінімальна кількість землі, яку необхідно летовищу, щоб претендувати на звання міжнародного – 120 га. Частина цієї землі – 16 га – перебувала у межах приміського села Чагор Глибоцького району. Решту землі з відповідними наземною та підземною інфраструктурою ділили між собою чернівецька служба обслуговування повітряного руху регіонального підрозділу “Украероруху”, ВАТ “Авіакомпанія “Буковина” та власне КП “Міжнародний аеропорт Чернівці”. Вже до 2009-го цей вузол вдалося розплутати. Комунальне підприємство отримало Акт на постійне користування землею площею 119 га. А ще додатково кілька гектарів для облаштування обабіч смуги захисної зони в 150 метрів утрамбованого ґрунту.

Хоча у місті досі з ностальгією дивляться на розташовані поруч з летовищем ремонтні майстерні ВАТ “Авіакомпанія “Буковина”, яке є підрозділом “Українських Середземноморських авіаліній”. Працівники цього підприємства вахтовим методом обслуговують хазяйські літаки десь у Борисполі. Чернівецькі ж борти авіакомпанії “Буковина”, одним з яких свого часу користувався навіть Президент України Леонід Кравчук, давно розпродали.

Занепокоєння мешканців Чагра, наочним проявом чого стали десять розбитих чомусь саме з боку цього села світлосигнальних ліхтарів на злітно-посадковій смузі, також вдалося загасити. Продовжувати смугу аеропорту у бік села, через низький рельєф місцевості, визнали економічно недоцільним. Необхідні для її доведення до 2,5 кілометра 284 метри вирішили прокласти у бік Чернівців. Чутка про будівництво за кошти Рената Ахметова смуги на 3000 метрів для прийому літаків НАТО паралельно існуючій, якою самі себе лякали мешканці Чагра, виявилася значно перебільшеною. Відтак отримати на 49 років в користування 16 га сільської землі залишилося лише справою техніки.

Полігоном для випробовування нової технології реконструкції злітно-посадкової смуги мала стати її частина довжиною 316 метрів. Метод холодного ресайклінгу, до якого планували вдатися під час реконструкції, в Україні для ремонту злітних смуг ще жодного разу не застосовували. Зрізану частину старого покриття пропонували пустити крізь “Реміксер-4500″, а відтак збагативши бітумною емульсією та цементом знову укласти, ущільнивши після цього котком. Міцнішою смугу мали зробити додатково укладені зверху 18-20 см асфальтобетону. Честь реалізувати ноу-хау на практиці випала працівникам Херсонського шляхобудівельного підприємства, які до того відзначилися під час ремонту чернівецьких доріг. Міський голова навіть нагородив їх за це іменними годинниками.

Попри принесені у жертву чернівецькі дороги, швидко завершити реконструкцію ділянки “316″ у 2007-му році не вдалося. Пробуксовку пояснили тривалим виготовленням проектної документації, затяжними тендерними і митними процедурами. Головною ж причиною нібито стала необхідність придбати дорогу техніку німецького виробництва, якої підрядник не мав. Депутати Чернівецької обласної ради, які восени 2007-го року вперше зажадали пояснень щодо виконання містом взятих на себе інвестиційних зобов’язань, задовольнилися обіцянкою завершити всі роботи вже до кінця наступного 2008 року.

Серйозність намірів довести почате до логічного кінця засвідчила відмова КП “Міжнародний аеропорт Чернівці” укладати договори з авіаперевізниками на обслуговування бортів влітку 2008-го року. Надолужити втрати у пасажиропотоці згодом мала відремонтована смуга. Це саме в той час пролунали заяви про майбутній прийом на оновленій смузі літаків типу “Боїнг-737″. Врешті прийняти без бодай двох кілометрів робочої смуги (1900+316)  навіть Ту-134 для аеропорту становило складність. А нові літаки – це не тільки додаткові можливості для розвитку і відповідно заробітку. Присутній тут також екологічний аспект. Борти іноземного виробництва, як доведено практикою, створюють значно менше шуму, ніж вітчизняні Ан-12 і Як-42.

Тим часом аеропорт не лише не завершив реконструкцію смуги, а навіть втратив наприкінці 2008 року єдиний внутрішній рейс з Чернівців до Києва. Занепокоєння викликали також кілька інцидентів з літаками, що трапилися восени 2008 року. Керівник аеропорту Володимир Калинюк рішуче заперечує, що причиною викочування літаків за межі злітно-посадкової смуги став ремонт на ділянці довжиною 316 метрів та відповідне скорочення її з 2216 метрів до 1900. Стриману критику регіональних ЗМІ, так само як і запитання ревізорів КРУ, що виникли у них щодо цільового використання 1 мільйона 600 тисяч гривень, у мерії кваліфікували як замовну кампанію. Гроші, мовляв, витратили винятково для авансових платежів за майбутні роботи. Забезпечити потреби ремонтників у асфальті, нестача якого нібито й зірвала роботи у 2008-му, покликаний був змонтований поблизу летовища новий завод.

Розкопати смугу херсонці таки розкопали, а ось що робити з армованою сіткою, на яку там наткнулися, “фахівці” толком не знали. "Коли ми перезимували, то виявилося, що основа не витримала, вона пошкоджена. Основа – ще не сама смуга, - поділився спогадами про будівельну халтуру заступник директора департаменту ЖКГ міської ради Ярослав Кушнірик. –  На неї мали покласти шар асфальту, потім решітку, потім ще один шар асфальту. Коли почала руйнуватися основа, роботи взагалі призупинили". Добиватися повернення затрачених коштів мерії Чернівців довелося в херсонських та запорізьких судах. Проте реально, що вдалося отримати, то це купу металобрухту, яку підрядник покинув після себе на летовищі.

Пояснювати причини негараздів довелося вже тимчасовій контрольній комісії обласної ради з перевірки виконання інвестиційних зобов’язань та інших умов договору про передачу єдиного майнового комплексу комунального підприємства “Міжнародний аеропорт “Чернівці”, яку депутати створили у січні 2009 року. Більшість інвестиційних зобов’язань, як встановив експерт-оцінювач, бодай щодо вкладених в аеропорт 26 мільйонів гривень місто виконало.

На сумніви, чи вважати такими витрачені Юлією Козьмою на реконструкцію привокзального ресторанно-розважального комплексу “День і ніч” кількох мільйонів гривень, вирішили не зважати. Хоча головне з них – реконструкцію злітно-посадкової смуги, завершено не було.

Чергову дію затяжної драми розіграли вже 2010 року. Цьогоріч підлатати вдалося лише тисяч 15 метрів квадратних робочої 1900-метрової смуги та перон. Завершити реконструкцію багатостраждальної смуги “316″ влітку 2010 року, як пояснив директор КП “Міжнародний аеропорт “Чернівці” Володимир Калинюк, завадила нова редакція Закону “Про здійснення державних закупівель”. Документ зобов’язав відбувати тендерні процедури у тому числі й комунальні підприємства, які здійснюють роботи за власні кошти. Власне на його виконання і було оголошено конкурс, переможці якого мали стати відомі 17 листопада. (Один з двох тендерів завершився наразі безрезультатно).

Цього разу на реконструкцію частини смуги довжиною 316 метрів з коштів міського бюджету планують витратити понад 10 мільйонів гривень. Відновлювати ділянку “316″ будуть вже наступного 2011 року, щойно середньодобова температура повітря утримуватиметься на позначці 10 градусів вище нуля. За основу для наслідування фахівці Національного авіаційного університету цього разу запропонували взяти дещо модернізований проект зразка 1986 року, за яким власне смугу будували. Від методу холодного ресайклінгу, який себе не виправдав, цього разу вирішили відмовитися. А відтак відновлювати злітну смугу у конструктиві 1986 року, який за кілька десятиліть експлуатації довів свою надійність.

У планах також заміна на умовах лізингу старої світлосигнальної системи. Це дозволить покращити параметри прийому літаків з нинішніх 800 метрів видимості по горизонту та 60 метрів по висоті, до 550 метрів по горизонту. Без цього аеропорт з цілодобового перетвориться тільки на денний. А обійдеться таке задоволення місту в 15-16 млн грн.

 Ціна питання

Вирішити власні проблеми за рахунок держави комунальному аеропорту в Чернівцях, розрахованому на одночасний прийом шести пасажирських і такої ж кількості вантажних літаків на годину (!), наразі не вдалося. (Добре, якщо стільки рейсів тут набереться за тиждень). У перелік летовищ, злітно-посадкові смуги яких лататимуть в рамках підготовки до “Євро-2012″, він не потрапив. Хоча урядовий оргкомітет з підготовки та відзначення 600-річчя Чернівців ще 2008-го року рекомендував Мінтрансу вирішити питання реконструкції смуги та включення об’єкта в мережу аеропортів, що будуть обслуговувати Євро-2012. Надію на позитивне розв’язання проблеми бодай у майбутньому зародила Державна цільова програма розвитку аеропортів на період до 2020 року. Затверджена Кабміном у 2008 році концепція, зокрема, передбачає можливість повернення злітно-посадкових смуг аеропортів разом з перонами з власності комунальної у державну.

У Чернівцях тоді не приховували: готові хоч завтра позбутися цього тягаря. Зачистка смуги для прийому взимку одного лише літака у цінах докризового 2008 року обходилася КП “Міжнародний аеропорт “Чернівці” у 10 тисяч гривень, тим часом найбільша сума доходу на ньому не перевищувала п’яти тисяч. Навіть якщо квиток на літак придбають геть усі – від малого до великого – мешканці мільйонної Буковини, цього буде мало, щоб досягнути самоокупності, – переконані на комунальному підприємстві. (Загадка, чому ціна авіаційного керосину в Україні вдвічі вища, ніж десь у Європі, досі чекає на відповідь. Хоча це суттєво здорожчує вартість послуг). У кращі для себе 80-ті, нагадаю, чернівецький аеропорт за рік перевозив максимально 320 тисяч пасажирів. І хоча зараз аеропорт фігурує у переліку тих, що працюють з прибутком, позбавте його пільги зі сплати земельного податку – з крутого піке воно вже не вийде.

Повертати державі власність задарма територіальна громада міста, звісно, не буде. Але у разі отримання мільйонів 60-70 мер Чернівців Микола Федорук обіцяв подумати. Щоправда, було це ще 2008 року, коли проблему активно вивчали в уряді.

Обласний центр готовий був взяти на себе лише реконструйоване приміщення аеровокзалу і наземне технічне обслуговування потреб аеропорту. А відтак шукати 40 мільйонів інвестицій для розширення терміналу, пропускною спроможністю 300 пасажирів/годину, за поки що замороженим проектом Ярослава Бойка.

Згідно зі старим генпланом розвитку Чернівців, аеропорт планували винести за межі обласного центру. Хоча у новому постановили: краще залишити його у межах міста – кілометрів за п’ять від центру. Врешті за роки незалежності України жоден такий проект реалізовано не було. Не кажучи вже про потрібні для цього мільярди гривень.

Тим часом можливість лише за 600 гривень дістатися з Чернівців до Києва і назад рейсовим літаком вигідно вирізняє регіон з-поміж деяких безталанних сусідів. (Напрямок, який забезпечує 15 відсотків обороту комунального підприємства, реанімували минулого року. Пригадуєте, як через несподівану появу у маршруті Ужгород-Київ проміжної зупинки у Чернівцях тодішній глава Секретаріату Президента Віктор Балога якось навіть спізнився на роботу?).

Політичні катаклізми 2010 року, коли з посади усунули міського голову Миколу Федорука, започаткували тривалий період турбулентності в історії міського летовища. Доводити годувальницю-смугу до пуття доведеться вже новому керівнику підприємства. Рішенням сесії Чернівецької міської ради попереднього звільнили. І хоча причину такого рішення можна пошукати і в політичній площині, відсутність реконструйованої злітної смуги також залишається доконаним фактом.

Сьогодні аеропорт має фактично лише один регулярний рейс на Тімішоару (Румунія). Румунська компанія "CarpatAir", наприклад, що з 2009 року успішно перевозить пасажирів з Чернівців до Тімішоари, того й почувається так впевнено на ринку, бо надає своїм клієнтам змогу скористатися там послугами бюджетних авіакомпаній. Бо це з румунської Тімішоари, а не українських Чернівців, чомусь легко можна вилетіти у понад два десятка європейських міст. Звісно, за програмою лоу-кост. У Чернівцях для таких авіакомпаній - злітна смуга закоротка. Хоча хто знає, чи не вдалося б, наприклад, легко відшукати заміну літакові авіакомпанії "Дніпроавіа", що з 27 березня скасувала щоденний авіарейс між Києвом (Бориспіль) і Чернівцями, якби смуга вже зараз була довшою? Бодай на кількасот метрів.

В.о. директора підприємства Віктор Миронюк взагалі ошелешив. Розкопувати 316 метрів злітної смуги, виявляється, взагалі не було потреби. Адже вона на той час відслужила лише 20 років. До того ж смуга була армованою (мала металеву сітку). Інша річ основна частина смуги – довжиною 1900, зношена через постійну хімічну обробку та навантаження, та ще й збудована на тих таки два десятиліття раніше. Ось куди, на його думку, потрібно було вкладати кошти. Зараз ця частина вкрита маленькими камінцями, потроху сиплеться. Гарантувати, що такий камінець не потрапить до двигуна великого літака, не візьметься ніхто. Смугу потрібно ремонтувати повністю, бо з року в рік вона лише гіршає.  На все про все необхідно не менше 100 мільйонів гривень. Сума для аеропорту непідйомна. (Для порівняння: у 2009 році, наприклад, чистий прибуток аеропорту від надання послуг з обслуговування польотів склав 3,4 мільйона гривень. У 2010-му чернівецький аеропорт чистими заробив вже майже чотири мільйони).

На початку літа Чернівецька обласна рада рекомендувала раді міській виконати рішення обласних депутатів ради ще попереднього скликання (№89-27/09 від 17.03.2009 р.), пунктом 4 якого передбачено необхідність першочергового фінансування ремонту злітно-посадкової смуги, навігаційного та освітлювального обладнання аеропорту за рахунок вивільнених коштів бюджету м. Чернівці у разі отримання грошових надходжень з Державного бюджету України на погашення боргових зобов'язань.

Якщо і цього разу в економіку не втрутиться політика, що з огляду на цілковиту зміну обласного владного олімпу є цілком вірогідним, у грудні 2011 року міське КП “Міжнародний аеропорт “Чернівці” відзначить свій перший скромний ювілей. Можливо, навіть з реконструйованою смугою “316″.

 Юрій ЧОРНЕЙ, Чернівці

(http://eutg.net/ua/article/3087) 

 

1