З 25-річчям. Лети і не згасай!

Чернівці. Турецька площа. Рівно 5 років тому. Саме напередодні 20-ї річниці незалежності України. Ще задовго до того, коли начелляти синьо-жовті прапорці у машині перетворилося на моду. Або коли носіння вишиванки ще не стало настільки масовим, а знання слів державного гімну для багатьох не обмежувалося кількома рядками. 

На той час нова ідея запуску небесних ліхтариків кольорів державного прапору у супроводі українських пісень і символіки виникла у мене спонтанно, але втілити її у життя захотілося саме у місті, у якому народився. Сама акція мала б показати, що некомерційні та аполітичні заходи можуть бути щирими, справжніми й успішними. Навіть без чиєїсь підтримки. Навіть у комерціоналізованому та прагматичному місті. Також хотілося довести і те, що Чернівці є аж ніяк не менш партіотичними, ніж той же Львів чи Тернопіль.

Дуже пощастило тоді зустріти на шляху до втілення ідеї чудових людей, зокрема, хлопців і дівчат з "Феномен" і Andrey Butnyak. Взагалі, чим ближче було до самого дійства, тим більше не байдужих людей долучалося до втілення ідеї. Заклик прийти на площу підтримали чернівецькі газети, нас безкоштовно розкручували абсолютно не знайомі нам люди, місцеві газети з власної ініціативи розміщували у себе рекламу, а радіо по кілька разів на день безкоштовно крутило рекламу акції. Чернівецькі бари та клуби самі просили афішу дійства, щоб наклеїти її при вході. Я вже і не кажу про "сарафанне радіо" та соцмережі. Результатом цього патріотичного альтруїзму були абсолютно неочікувані для нас три тисячі чернівчан. Декому з них вдалося одночасно запустити півтисячі небесних ліхтариків синього то жовтого кольорів у небо. Складно повірити, але, злітаючи вгору, ці ліхтарики під пісню Тараса Петриненка "Україна" сформували карту України. 

Не знаю, які саме бажання були загадані під час їхнього злету (свій небесний ліхтарик мені довелося альтруїстично віддати незнайомій жінці, у дочки якої в той день був день народження), Але я більш, ніж упенвнений, що ті бажання стосувалися саме України. Як і у тому, що вони таки були почутими десь там високо-високо. 

З 25-річчям. Лети і не згасай. 

Maksym Kyiak