Висвітлювати так, аби не нашкодити

Українській Схід досі палає у полум’ї військових дій, розв’язаних російськими найманцями та підтриманих місцевими маргіналами. У зону антитерористичної операції з усіх куточків України щодня прибувають волонтери, щоб підтримати своїх хоробрих вояків, які боронять рідну землю. Допомагають, хто харчами, хто амуніцією, хто необхідними предметами побуту, які збираються громадами всієї України. Багато й журналістів, які хочуть протиставити російській воєнній пропаганді правдиве слово.

Нещодавно на бойових позиціях наших земляків на Сході побувала і я, щоправда на передову потрапити не вдалося. Зате я провела в одному з таборів АТО 2 доби. Записала кілька інтерв’ю та просто щиро поспілкувалася з нашими хлопцями, зробила багато фото. Проте, як швидко виявилося, наша армія дійсно швидко вчиться воювати. І не лише на фронті. Перед моїм від’їздом з табору, до мене підійшли двоє військовиків та ввічливо попросили показати відзняти, а потім і видалити фото, на яких зафіксовані бойові позиції наших військ. Опубліковані зображення можуть бути використані ворожою розвідкою, і саме внаслідок цього ще в чиюсь хату можуть принести труну. Чи не вперше у своїй журналістській кар’єрі я визнала право держави на обмеження поширення інформації. Амбіції журналіста можна відсунути вбік, коли йдеться про життя наших солдатів.

Отож прошу та закликаю всіх, хто перебуватиме на східних оборонних рубежах: будьте обережні, розумні та пильні! Подумайте, що ваш кадр у бронежилеті на тлі окопу або блокпосту може вартувати життя тим, хто несе там службу. Допомогу треба надавати реальну, а просто піаритися політикам та чиновникам, які приїжджають, позуються на згарищах та швиденько тікають, принаймні аморально.

А фотки на пам’ять можна буде зробити після війни – разом з живими та неушкодженими родичами та земляками на місцях колишніх перемог.

Галина ЄРЕМІЦА

Джерело: CitizenJournal.info ©