Всупереч «покращенню», - політолог Михайло Шморгун для  Buknews

Всупереч «покращенню», - політолог Михайло Шморгун для Buknews

02.07.2012, 20:54

Розуміння і усвідомлення  змін  (навіть для  «думаючих людей»)  приходить, зачасту, вже після того як ці зміни сталися... І чим ці зміни глобальніші і системніше, тим більш разюча сліпота, так званого, «політичного класу», який з маніакальним задоволенням доживає стару епоху і не здатний  сприйняти нову систему координат.

Існуюча  влада і опозиція, «не в’їхали» в нові тренди.  Головним з цих трендів є те, що суспільство  навчилося жити без політики і політиків, точніше – виживати всупереч нав’язаному, прогресуючому «покращенню».

Фактичним доказом цієї тези є існування в українському суспільстві паралельних систем комунікації. Речі, про які спілкуються між собою буковинці і речі, за які воюють влада з опозицією є  неспівставними …  Громадяни, що всі свої зусилля сконцентрували на виживання, ніколи не зрозуміють і не будуть довіряти політикам, які нав’язують питання про «статус мови» чи «зростання процентів якогось (умовного) економічного показника»…Той процес, що «політичний клас» вважає «діалогом і комунікацією» з громадою – є лише  «звіркою годинників».

Вдивляючись у «блакитні екрани» з їх безкінечними політичними «фейково-гламурними» шоу, громадяни виконують символічний ритуал під умовною назвою «єднання електорату з елітою», мовляв, «одні і ті самі ТАМ  – значить все гаразд… аби не гірше, аби не було війни!». І якщо у цьому контексті, мила бесіда на чернівецькому ТБ «умовного Генадія Ароновича» і «умовного Василя Івановича» тішить своїм мєга-толерантним «милим» буковинським  пафосом  то нагло влізаюча в екран чи газетну шпальту з черговим надутим інформаційним приводом влада і опозиція (типу «еліта») – відверто бісить.

 Але рано чи пізно – цей «ритуал» набридне громадянам і з політиків «спитають»…

 Проте, перед тим як «спитати», громадянам необхідно чітко усвідомити те, що демонстративна неспроможність представити нові, реалістичні ідеї – це найбільша загроза і виклик для нашого суспільства. Пануюча правляча еліта думати за громадян не може, просто через те, що немає чим. Вона зайнята «війною з вітряками», дерибаном і політиканством… На цьому цілепокладання  влади і опозиції завершується !

 Під час кризи, небажання думати про завтрашній день і системні зміни – приносить «правлячому класу» відчутне полегшення. Хоча,доправди, і суспільство діє за правилом  Макіавеллі –  «не задавай питань - не почуєш брехні». Саме це золоте правило спокою мас, дозволяє зберігати мінімальну рівновагу в суспільстві .

 Проте, уже дуже скоро, ( у момент «Великого Потрясіння» ) настане той час, коли суспільство почне задавати питання політикам і тоді ми отримаємо ситуацію розгубленості. Ці питання, потребують швидкої, адекватної та однозначної позиції, а відповідей на них ні влада, ні опозиція дати (скоріше за все ) не зможе …   Це буде найтяжчий період для держави і «саме дно» великої ідейної кризи . І судячи з ,уже майже комедійного, неадеквату влади і опозиції -  цей період невпинно наближається…

 Що ж в такому випадку робити?

 У суспільстві яке мовчить, ті, хто шукають відповіді на питання майбутнього та називають речі своїми  іменами, викликають у кращому разі нерозуміння та посмішки, проте їх роль під час кризи є найголовнішою. Вони повинні створити нові механізми комунікації активних громадян та алгоритми «правильних дій в нових умовах», що функціонуватимуть у суспільстві після усвідомлення змін більшістю громадян.

  Конкретні рецепти та механізми для дій в епоху, коли «закінчиться покращення» знайдуть ті, хто зараз перебуває поза «правлячим класом», який несе персональну відповідальність за теперішній стан справ.

 В той час, коли криза пожирає залишки «радянського ресурсу» та розвертає хід історії в інший бік, громадські авторитети, незаплямовані політики, провідники інноваційних ідей, і ІНШІ люді, що наділені мрією про ІНШУ країну, створюють нові образи майбутнього, створюють соціальні, політичні, ідеологічні проекти –  нові формати, в яких більшість громадян  буде себе відчувати комфортно, навіть не здогадуючись, що живуть вони вже в іншій системі координат.

  Це ідеальний варіант для країни … проте  найбільшим  противником подібного сценарію буде  існуючий в країні  правлячий клас, який швидко зрозуміє свою непотрібність і «шкідливість» за нових умов. Найбільш влучну характеристику цьому класу та його діяльності дає філософ Сергій Дацюк . Він називає представників «псевдо еліти» - Ідемпотентами.

 «Ідемпотенти це такі люди, які не можуть - і хочуть, але нічого не виходить.  Ідемпотентний - це математичний термін, який означає, що якісь математичні операції з елементом не змінюють його.  У цьому сенсі, ідемпотентний означає, що не роби - навіть якщо у тебе є енергія, навіть якщо є можливість діяти, величезні ресурси, все і навіть якщо відбуваються активні дії - це не призводить до зміни ситуації ( що власне і бачимо на прикладі діяльності влади та опозиції… М.Ш. ). Причому ідемпотенти - це не пасивні люди, це дуже активні люди, вони говорять, вони щиро намагаються все змінити, вони думають, вони виробляють купу планів, вони вимовляють купу слів, вони наводять відмінні метафори, у них є шикарна аналітика, вони все можуть… але до зміни ситуації нездатні, оскільки 80% ресурсів витрачається не на просування «нового», а на поховання «старого» » ( цитата Сергія Дацюка) .

 Проте, навіть попри всі намагання правлячого класу уникнути відповідальності за свої дії, попри  пафосні слова на  політичних шоу, попри тотальне зараження ідемпотентністю нашого суспільства - громадяни знайдуть  відповіді на виклики часу і зададуть правильні  питання політичній еліті. Навіть всупереч «покращенню»…

Михайло Шморгун для  Buknews

1


Додати коментар

Увійти через профіль для можливості залишати авторизовані коментарі.