Владою, зброєю та в'язницею - 74 роки тому саме такими методами 'визволяли' Буковину 'совєти'

Владою, зброєю та в'язницею - 74 роки тому саме такими методами "визволяли" Буковину "совєти"

13.06.2015, 13:02

З приходом у 1940 році "совєтів" на Буковині настало справжнє пекло. Владою, зброєю та в'язницею вони намагались вибити з місцевих інтелігентність, українськість і трохи набуту під час панування Австрії та Румунії європейськість. У ніч із 13-го на 14-те червня 1941-го масово депортували тисячі буковинців. Тих, кого не встигли депортувати -  222-х людей - стратили наприкінці червня. Найбільше постраждалих було у Чернівцях, Сторожинці та Хотині. Неугодними, ворожими, зрадниками називали тих, хто вже тоді хоча б насмілювався подумати про Україну як про цілісну й окрему від Союзу державу. Тоді ж почали масово виселяти буковинців на Колиму, у Сибір.

 ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Папієв давно не губернатор, але справа його живе і досі перемагає в Мамаївцях

 Під дію репресій потрапила і родина Олександри Гасяк. Її бабуся втратила трьох дітей, всі вони були членами УПА. Одного з синів мертвим привезли їй на обійстя.

- Щоб вона його побачила, щоб люди страхалися. Кинули на фіру і сказали, що це її син, - розповіла Олександра Гасяк, репресована.

Якби жінка тоді не опанувала себе і кинулась до мертвої дитини, її б вхопили і також убили. Довелось чекати до ночі, аби витягнути сина зі смітника і поховати по-християнськи. Інший також поплатився життям у не менш жорстокий спосіб.

- Усі, весь солдатський взвод бив його палицями, ногами і казали: "Ось тобі Україна". Його сторца поклали в яму і засипали глиною. Залишили тільки голову. Щоб люди йшли тією дорогою і лякалися, - пояснила Олександра Гасяк.

І люди, справді, боялись. Не кожен наважувався продовжувати боротьбу з "визволителями". Олександрі Гасяк було всього 7 років, як її батька з вагітною дружиною і двома маленькими діточками посадили у товарний потяг і відправили у заслання. Там, у Сибірі, у 50-градусний мороз поселили їх у бараці.

- Тут діти, як же вони будуть жити? Бо не опалювався той барак. А вони кажуть: "Ми що, вас привезли, щоб вам тепло було?", - зазначила Олександра Гасяк.

Батько сяк-так утеплив барак соломою, аби діти не замерзли. Хоч інших двох, що народились уже в Сибіру, втратив. Ледь не померла і мати Олександри. Після важких пологів її залишили вмирати. Жінку врятував полонений німецький лікар. 

- Нас там рабами вважали. Дівчата - на пилораму, а хлопці землю довбали, - сказала Олександра Гасяк.

Загалом із 22-х тисяч депортованих у засланні загинуло 8 тисяч буковинців. Переважно чоловіки, розповідає історик Іван Фостій.

- Було зроблено так, що вони мусили там загинути. Бо ці табори НКВС були не для того, щоб виправити людину за її провини, а щоб її знищити, - наголосив Іван Фостій, історик.

50 років про страшні події радянської окупації мовчали. Тільки у 90-х пригадали і про братську могилу на Руському цвинтарі, яку називають "Буковинською биківнею", і про вимушено переселених, і про всі страшні злочини "совєтів" на території України. 

Джерело: ТВА

1


Додати коментар

Увійти через профіль для можливості залишати авторизовані коментарі.