Віктор Ющенко: "В Німеччині на жодній з територій виборів не було ще 4 роки після війни, тому що у 46-му році перемогла би партія Гітлера"

"Якщо у вас війна – забудьте про вибори... під час війни не займайтеся політичним цькуванням..."

НЕ ТРЕБА ЗАРАЗ ЗАПИТУВАТИ ПО КОМУ ДЗВОНИТЬ ДЗВІН… ПО ВСІХ НАС!

Питання безпеки вже стукає у двері кожного

У Східній Європі на сьогоднішній день сконцентрувалося 90% воєнних конфліктів континенту. Із семи збройних протистоянь Європи – шість знаходяться на Сході. Тому вже точно можна говорити, що Східна Європа – це пояс нестабільності. Це пояс, який завдає великі ризики європейському устрою і світовому порядку в цілому. Тому якнайшвидше треба прийти до спільної уяви, що питання, які сьогодні є у Криму чи на Донбасі – це не українське питання, а російське. Питання, які є у Придністров’ї, Південній Осетії та Абхазії, Нагірному Карабасі і окупованих дванадцяти регіонах Азербайджану – це російське питання. Тобто події, які відбуваються сьогодні на Сході Європи – це геополітичні події. Це не конфлікти національного, чи внутрішньо-національного виміру. І якщо ми усвідомлюємо, що це геополітичні події, то врегульовувати їх можливо виключно геополітичними інструментами. Для цього нам необхідно продемонструвати солідарність, що ми розуміємо замисел проблеми і маємо солідарний план як її врегульовувати.

Ким би ти сьогодні не був – ти на перше місце ставиш питання війни

Якщо ти не даєш відповідь на питання власної ідентичності України, на її суверенітет і незалежність – говорити про бізнес, про вчителя, про медика дуже важко. Спочатку треба дати відповідь на питання – як перемогти ворога. Не як мир організувати! Бо мир завжди буває після війни. Чи переможної, чи капітуляційної, але після війни. І коли ми говоримо про облаштування сьогоднішнього дня – ми повинні пам’ятати, що перше питання, яке у нас на порядку денному – це війна.

Виграти війну – справа не одного року, але це питання українського діла

Можна подивитись мілітарну історію і прийти до декількох уроків. З однієї сторони нам треба підтримувати великий рівень національного духу. Бо якщо дух падає – вам не допоможуть ані автомат Калашникова, ані ракета БУК. Це непотріб. Водночас м’язами на війні, другим фронтом є економіка. Це опосередковане змагання економік.

Чому Путін бродить по Східному Донбасу

У нас сьогодні є війна. Це найбільший іспит нашому суверенітету і територіальній цілісності. Від нас вимагається повна мобілізація. Що у таких умовах каже Конституція? Конституція каже, шановні, якщо у вас війна – забудьте про вибори. Аристотель казав – перший крок до правди починається з дефініцій. Якщо ви правильно сформулювали дефініцію, тобто, якщо ви правильно назвали питання чи проблему – ви правильно усвідомили як на неї відповідати. Якщо ви лживо називаєте її – у вас лживі плани. Конституція каже: під час війни не займайтеся політичним цькуванням. Від вас вимагається лише одне – внутрішня інтеграція. У нас у 42-му році виборів не було, і в 43-му і в 44-му не було виборів. А в Німеччині на жодній з територій виборів не було ще 4 роки після війни, тому що у 46-му році перемогла би партія Гітлера. От і ми маємо йти по конституційній лінії аналізу війни. Або треба викинути Конституцію. Якщо ми не викидаємо Конституцію, тоді в умовах війни, не треба з нею «упражнятися», не треба під час війни її змінювати. Конституція під час війни спрямовує нас на створення уряду національного порозуміння. Ми всі повинні навчитися говорити одним голосом хоча би по 10–15-ти пріоритетним питанням, щоб перемогти ворога. Перша ознака утвореної нації – це коли 2/3 питань вирішуються з однієї узгодженої позиції. От запитайте сьогодні поляка, яке у них перше питання? Вони скажуть – перше питання, це робити чи не робити аборти, а друге питання це ПДВ: 21% чи 17%. Бо питання мови, історії і культури для них має єдину відповідь. А ми кажемо, що це зараз не важливо. Водночас, Путін зараз бродить по Східному Донбасу, не лише тому що він агресор, а тому що, хай вибачать мене усі, хто не згоден, ця територія – найслабкіша ланка нашої національної єдності. Бо коли Путін ходить по Донбасу, він чує російську мову, він ходить у російську церкву, він читає російську газету, він ходить у російський театр, він дивиться російське телебачення. Це готовий «русский мир». Ті, хто добре знають українську історію, вони добре розуміють, чому Донбас русифікований і руськооцерковлений. Ми розуміємо, що це спрямована політика, яка велася більше трьохсот років. Люди стали жертвами такої політики. Але коли ми говоримо з чого починати, то не з Євроінтеграції, не з зовнішньої політики, не з демократизації, а з національного відродження. Коли я займався цією політикою, відбудовували Батурин, Чигирин, Крути, я на усіх прес-конференціях чув – «пане Президент, чи це не дорого? Чи не дорого будувати пам’ятник Голодомору за 103 мільйона гривень?» Я відповідав – запитайте у євреїв скільки Яд ва-Шем коштував і коштує до сьогоднішнього дня? Це не лише трагедія. Це та консолідуюча річ, яка торкається і дітей, і онуків. А нам нав’язують через російську церкву, ЗМІ, театр чи кіно слова новорос, малорос, хохол. А я українець і за мною стоїть багата історія і великий внесок у світову розбудову. Я переконаний, що ми розумнішаємо. Ми починаємо спиратися на активи, які раніше не працювали, або були невідомі для нас. Головне, щоб у нас руки не опускалися. Щоб не було зневір’я. Щоб не думалося, що влада не та чи шаровари не такі. Бо мало яка нація після 300 років безпам’ятства, не маючи своєї централізованої держави, з’являється на європейській мапі. А європейська мапа дуже розписана. За кожен шматочок йшла віковічна боротьба. І ось з’являється не нова держава, а держава, яка має тисячолітній історичний спадок після трьох століть гноблення. З’являється держава з найбільшою національною територією. То я думаю, що «желваки бігають» не в одного політичного гравця. Як трапилось так, що з’явилася держава, якої 300 років на мапі майже не було, яку після першої світової поділили десятьма кордонами, після другої світової просто забули. Насправді, це найцікавіший у Європі державний проект, становлення ретро-держави, якою є Україна. Із суспільством, яке частково денаціоналізоване, русифіковане, але дайте нам одне покоління, яке б пожило у нашій цілеспрямованій національній політиці і Україна нічим не поступиться ні полякам, ні болгарам ні мадярам, нікому.

МИ НАВЧИЛИСЯ ГОЛОСУВАТИ, АЛЕ НЕ НАВЧИЛИСЯ ОБИРАТИ

Громадянин немає на кого зважати бо він за все відповідає

Демократія, це завжди стаціонарний урок. Не заочний, не вечірній, а завжди стаціонарний. Комусь одних виборів досить, аби усвідомити свою відповідальність, а хтось усе життя голосуватиме і так цього не зрозуміє. І це не докір, а це важкий і тривалий національний процес. І тому треба мати велике терпіння один до одного. Не наша місія бігти за поколінням, що відходить. Не треба старше покоління, зокрема на Донбасі, ставити у шеренгу і вимагати завтра говорити з галицьким акцентом. Наша місія, щоб його діти чи онуки знали українську. Тобто національна політика має бути напористою але коректною до людини. Можна вирішувати питання війною чи ловити по підвалинах і бити пики, але кажуть, це дуже дорого. Тому придумали політичні партії, які повинні вирішувати конфлікти, що виникають у суспільстві.

Джерело: https://fashion-diplomacy.com/exclusive/po-komu-podzvin-viktor-yushhenko-prezide.html