Вже осінь, а на Буковині опеньками й не пахне

            Тай навряд втішать урожаєм ці найпопулярніші в любителів тихого «полювання» гриби. Якщо і надалі триватиме небувале бездощів’я.

Здавалося, що якраз по літу вкрай ще потрібні погідні дні для всього сущого. І щоби заблукала бджілка пізній медок до вулика старала, і аби косарик пізні оттави клав у покіс, і аби ми прихильники того «тихого полювання» досхочу клали в кошик улюблені для себе гриби. І найпопулярніші, що йдуть в оцій порі – опеньки, яких за доброго для них політку збираємо якщо не возами, то справді скільки, образно кажучи, влізе.

Посуха посухою, одначе віриться, що ось-ось разом із ранішніми туманцями на землю хлине рясний дощ. І неодмінно в лісах та перелісках, якщо не масово, то підуть і опеньки, і голубінки, і опецькуваті підберезовики та підосиновики, а ще – пресмачні рядівки, ба навіть, пізні лисички. Дуже віриться. Та все тут залежить від небес і сил невісповіданих.

Гриби і пора грибна настільки хвилююча та довгождана подія, що багато з нас чекають її, як чогось особливого. Для справжніх поціновувачів здається, коли ти з кошиком вирушаєш на улюблені для себе грибні місця, душа молодіє, і, наче, справді не відчуваєш свого віку. В тому числі і автор цих рядків. Вже настільки захоплююся тієї риболовлею на хитрющого карася, все одно лишень обліплять опеньки пеньки давно зрубаних дерев, тут же без жалю прощаюся з вудочками та садком – і гайда до лісу. Чесно кажу: для сотень таких як і я, ліс став моїм букварем. Відтоді, коли з покійним неньом знайшов свого першого білого гриба. Багато видів грибної братії, не поступаються боровичкам своїми характеристиками. Та коли вертаєш з лісу, навіть із вщерть наповненим кошиком усіляких інших дарів лісу, та без того білого гриба у душі все одно шкодуєш, що того дня на нього не натрапив.

Та для мене (і впевнений, що і для багатьох інших) повний кошик – то не єдина мета. Тому при бажанні знайти і покласти в кошик будь-якого їстівного гриба, водночас тішу себе думкою, замилуватися насамперед величчю лісу, давньої діброви або навіть крихітного переліску, стріча з якими не просто додає настрою, невимовного натхнення, а перед усім, оздоровлює душу та серце. Навіть і того дня, коли вернув із знаменитих турятських лісів усього навсього з кількома голубінками та рядівками.

Іван Агатій