В Україні буковинка не знайшла роботу, а в Німеччині стала лікарем у престижній клініці

24.03.2016, 14:03

На превеликий жаль, історія нашої героїні є типовою для сучасної України. Вона, тобто Олена Савчук, адже про неї йтиме мова у матеріалі, як і багато інших наших співвітчизників, змушена була шукати кращого життя за кордоном, адже на рідній батьківщині її професійний потенціал «не розгледіли».

Успішно закінчивши Карапчівський ліцей імені Міхая Емінеску, Олена Савчук вирішила пов’язати свою долю з медициною та вступила до Буковинського державного медичного університету. Крок за кроком Олена опановувала благородну професію білих халатів. У 2009-му закінчила медуніверситет, а через три роки й інтернатуру з гінекології. Здавалось, перед молодим медиком відкриті всі двері. Однак, як виявилось, Україні перспективний спеціаліст не знадобився.

— Труднощі з роботою та прагнення кращого життя, — зізнається пані Олена, — змусили мене покинути Україну та виїхати за кордон. У три місяці після закінчення інтернатури я взяла курс на Німеччину, де почала все з чистого листа.

Незнайома країна, чужа мова, новий спосіб життя — із цим всім довелось стикнутись нашій землячці на німецькій землі. Проте, за її словами, вона доволі швидко адаптувалась у Німеччині. Сподобались і місто Ессен, де вона спочатку жила, і німецька мова.

— Вивчити іноземну мову, — каже Олена Савчук, — справа не з легких. Це важче, чим я собі уявляла. Рік важких випробувань не пройшли марно і я отримала мовний сертифікат «С1», який засвідчує найвищий рівень володіння німецькою мовою.

Найбільші ж труднощі виникли тоді, коли необхідно було доказувати свої медичні знання, адже у Німеччині не визнають український диплом. Проте, наша героїня не опустила руки. Впевнена у власних силах, вона здала пробаційний іспит та здобула право працювати лікарем у Німеччині. Шість довгих місяців шукала роботу і зрештою пошуки дали результат. Вже рік і вісім місяців вона працює гінекологом у престижній клініці у Люденшайді.

— Дуже важко, — розповідає лікарка, — перебувати на чужині, одна, без родини. Туга за домівкою та рідними часто бере верх, особливо під час зимових свят. Однак, підтримка батьків підштовхнула мене вперед та допомогла подолати всі бар’єри, які з’являлись. Радію, що у Німеччині мені випала нагода реалізуватись у професійній площині, вивчити нову мову та наблизитись з кожним днем до здійснення своїх мрій.

Історія Олени Савчук — це історія із щасливим кінцем. За кордоном вона не розгубилась, довела іноземцям свої знання, знайшла роботу за фахом та завоювала повагу колег та пацієнтів. Проте, у цьому контексті виникають інші питання. Чому кваліфіковані кадри не можуть реалізувати себе в Україні? Чому з кожним роком наша держава втрачає дедалі більше спеціалістів? Чому людям, які за межами України стали незамінними співробітниками провідних компань, український ринок праці не дає шанс? Переконаний, що люди, які приймають рішення у нашій державі, знають відповіді на ці питання, однак чомусь не поспішають виправляти ситуацію.

Георгій СЕМЕНЮК,

«Новий день», Глибока.

КОМЕНТАРІ (14)

Брехня всё это!!!!

Simon

24 березня 2016 15:02

Таких дітей, котрі працюють лікарями в Німетчині, щонайменьше про десяток знаю тільки я.

Сімону

24 березня 2016 15:32

молодець дівчина! так, в Німеччині важко, але все-таки своїм розумом тут скоріше можна досягти професії і роботи за фахом ніж в Україні. надіюся, що нове покоління сьогоднішніх 18-тирічних будуть мати інші можливості в своїй країні

Halyna Leontiy

24 березня 2016 17:41

Domnika Zaytseva

24 березня 2016 19:45

у меня таких друзей в Германии около 10ти и мы с мужем тоже переезжаем туда работать врачами. Большое спасибо депутатам и президентам всех созывов за то, что пинками под зад выпихивают нас из родной страны

А.Н.

24 березня 2016 20:13

Лєночку знаю особисто ще з України. І це все прабда. Вона пройшла важкий шлях і досягла багатого.

24 березня 2016 20:56

Serhiy Marushchak

25 березня 2016 05:38

Ігор Михайлюк

25 березня 2016 09:40

Немає пророків у своїй Батьківщині!!!

Volodymyr Kulchytskyy

25 березня 2016 14:07

У всьому світі працедавці платять працівникам за роботу, а в українській медицині працівники мають платити працедавцям за можливість працювати...

Vadim Mikhnevych

25 березня 2016 14:08

Звичайно а хто хоче працювати за 2000грн на місяць після 7-8 років навчання . Як прожити на ці гроші , як придбати житло молодій сім'ї. А якщо копнути глибше що очікує лікаря на пенсії в 1000 грн? От вам і відповідь чому в медицині процвітає корупція. Знаю точно що хороший лікар може заробляти в Україні 1000 і більше доларів в місяць але це неофіційно тому на рівень пенсії не впливатиме. А ще велике приниження відчувається коли очікуєш на "подяку" а так хочеться гонорово відмовитись. А що робити лікарям без досвіду, без імені? Тому наші лікарі їдуть в Німеччину де зарплата стартує в інтерна з 4200 (брудними до відрахування податків),де кредити під 3-4%річних,де те бе поважають і зрештою сам себе починаєш поважати. А мова не проблема при наявній мотивації. Всім лікарям що стали на цей шлях бажаю успіху.

Mykola

26 березня 2016 17:04

Я особисто знайома з Оленою,це чудова людина і прекрасний фахівець своєі справи.Шкода що наша краіна втрачає достойних кадрів,які не можуть реалізувати своєі мріі на Батьківщині.З власного гіркого опиту знаю як шукати роботу лікаря.

Наталья

28 березня 2016 12:04

Zoya Bespalova

29 березня 2016 14:27

Olga Goray

25 травня 2016 13:15