Україною правлять лише п'ять вихідців з Чернівецької області, два з яких працюють на керівних посадах в Адміністрації Президента
Такий висновок випливає з дослідження офіційних біографій майже трьохсот осіб, до чиїх функціональних обов'язків входять розробка, прийняття та реалізація рішень у всіх сферах.
"Владу взяли донецькі"... Банальна фраза, яку, напевно, кожен дорослий житель України, та й половина дітей, зрозуміє без зайвих пояснень, а то й покиває — з гордістю чи з погано прихованим роздратуванням. Але будь-який стереотип рано чи пізно потребує практичної перевірки. А то на деяких кухнях уже десятиліттями стверджують протилежне — що в Україні при владі "бандерівці" та "западенці". Що ж, чутки чутками, проте є офіційні біографії, факти і цифри.
В останньому номері «Дзеркала тижня» Віктор Трегубов копнув трохи глибше — вивчив офіційні біографії майже трьохсот осіб, до чиїх функціональних обов'язків входять розробка, прийняття та реалізація рішень у всіх сферах. Нас цікавили три критерії: де народився; де навчався і проходив важливі етапі у становленні кар'єри; де перебуває центр життєвих інтересів (формулювання, яке ввійшло в моду у зв'язку з "кличковською" темою) — місце проживання, сплати податків, ведення бізнесу. Інформацію брали з відкритих та офіційних джерел — до честі нашої країни, у більшості випадків вона там усе-таки містилася.
Власне, ви можете оцінити все самі. Ті, хто говорив про "бандерівську владу", посоромлені, — західні регіони країни представлені найбільш скромно, навіть із урахуванням своєї відносної малонаселеності. Тоді як результат Донбасу (округлений нами до суми Донецької та Луганської областей) перевершив навіть наші найсміливіші очікування.
Це зле? Так, зле. Але не тому, що ці призначенці заходять корінцями в донецький степ. Певна річ, ми не хочемо в чомусь обвинуватити всіх вихідців із донецького регіону і вже, тим паче, перетворити факт походження звідти на ганебний знак. "Донецькі" нічим не гірші, як, утім, і не кращі за "дніпропетровських", "київських", "харківських", "одеських", "тернопільських" чи "сумських". Скажемо більше: перебування на вищих постах у країні аномальної кількості вихідців із Галичини або Закарпаття було б таким самим небезпечним симптомом. Бо свідчило б: перелік пріоритетних критеріїв кадрової політики влади не містить у собі професіоналізму, креативності, інтелектуальності. Домінантою в цій політиці є особиста відданість і "чогозволизм". Система "свій—чужий" у гірших традиціях Середньовіччя.
Результати перед вами. І вони примусили замислитися.
Джерело: У донецькі б я пішов — хай мене научать
Віктор Трегубов 20 вересня Дзеркало тижня
