Уже до Петра літо хилить...

Уже до Петра літо хилить...

04.07.2020, 22:11

Цю надзвичайно чудову пору середущого місяця літа з любов'ю відстежує заслужений журналіст України – природознавець Іван Агатій.

Ніколи не вдаюся віддавати перевагу тій чи іншій порі року, бо кожна по-своєму неповторна у своїй красі. Але тому що липень знаменує доленосні в житті кожного з нас жнива, що саме від їх результату залежать блага в кожній без винятку родині, низько уклонімося хліборобу, котрий уже почав роботи на своїй головній ниві. Так, на Хотинщині, та й в області першими збирання врожаю почав колектив селянської спілки "Злагода", якою мудро керує Валерій Філіпчук.

– Як вродило наше поле? Грішно нарікати, що вийшло не так, як планували. Розсекречу: з кожного гектара з Божою поміччю намолочуємо в середньому по 40 центнерів збіжжя озимого ячменю. Цього вистачить і для розрахунку з власниками земельних паїв, і для заготівлі насіння під врожай наступного року, і, власне, для часткового продажу хліба, – розповів Валерій Іванович. – Зауважте: збирання хліба – це водночас і решта невідкладних робіт.

– Що маєте на увазі?

– Там, де впорали збирання озимого ячменю, трактористи буквально вслід за комбайнами готують площі під засів сої надранніх сортів.

– Не ризикуєте, ось-ось Петра і Павла празнуватимемо?

– Жодного ризику. Цей гатунок сої якраз із тих, що неодмінно дозріє в умовах нашого регіону. Феномен цього сорту перевірили на практиці – інакше б не ризикували.

Красиве і корисне завжди поруч, у всіх на виду. Прямуючи з Валерієм Івановичем обіч перших зібраних гонів поля, звернув увагу на чудо-рослину – Петрів батіг. А таки-так, бо її використання допомагає зцілювати багато недуг, не кажучи вже і про привабливість цієї рослини, яка саме в ці дні зачаровує розкішшю свого квітування та унікальною духмяністю.

Чомусь згадав свого вірного друга, знаного травника Дмитра, чи то з рибалки, чи із збирання грибів він завжди вертав із в'язочкою чудо-трави Петрів батіг. Її використання вберегло Дмитра від багатьох болячок за винятком тієї найстрашнішої, від якої в світі ліку немає. Згадав із щемом у серці світлу душу Дмитра, а вертаючи додому на краю того хлібного поля і собі назбирав в'язочку Петрового батога, який також знаменує полудень літа, що день у день котить до горизонту.

Тому не гаючи часу, на годину-другу забрів по гриби в улюблений для себе буко-дубовий праліс, і наче в казку попав. Про що мріяв, те й знайшов, кладучи до кошика добірні голубінки, козарики, маринки, синьокорені. Поквапливо втішаючись, якою буде смачною-пресмачною ця грибна братія в сметанці та ще й з часничком...

1