У театрі прем'єра п'єси, яку давно грають на європейських сценах, але чомусь досі ігнорували в Україні

У театрі прем'єра п'єси, яку давно грають на європейських сценах, але чомусь досі ігнорували в Україні

27.01.2012, 13:39

У це майже неможливо повірити, але театр, як комунальне підприємство, повинен  звітувати не лише про творчі досягнення, але й про виконання річних економічних планових показників в роботі. "Така сьогодні законодавча база. Інакшої немає. Нехай це справді ріже вухо, але не ми заклали, що театр – це не тільки заклад культури, а й комунальне підприємство, - пояснює директор Чернівецького академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської Юрій Марчак. - Витоки цієї ситуації треба шукати ще в 90-х роках минулого століття, коли ділилося державне майно. Хоча я теж противник того, що театр мусить сплачувати ПДВ". Дотацію театр отримує тільки на виплату зарплати та сплату комунальних послуг – решту необхідних коштів повинен заробити сам. Наприклад, на оренді приміщення, сплативши ПДВ, торік театр чистими заробив 150 тисяч гривень. Напевно, саме тому під час прес-конференції у театрі  в понеділок, 23 січня, з нагоди майбутньої прем'єри  вистави "Лавина" Т. Джудженоглу говорили не лише про вічне, але й згадували про матеріальне.

А похизуватися театру справді є чим. Порівняно з 2010 роком отриманий комунальним підприємством дохід зріс на 100 тисяч гривень – з 1 млн 46 тис грн. до  1 млн 147 тис. Найприємніше у цій цифрі, що додаткові сто тисяч театр заробив на власних виставах. А це -  непряме свідчення успішності роботи творчого колективу.

З господарської точки зору, минулий 2011 рік у театрі вважають роком виконання дренажних робіт. Загалом на ці цілі витратили майже 1,5 млн грн. Згідно з висновками експертів, внаслідок пошкодження австрійської вентиляційної системи та заміни австрійських водостічних труб, що ніколи не замерзали, на виготовлені з радянської бляхи, вологість фундаменту, стін цоколя та половини першого поверху театру значно перевищувала всі допустимі норми. Що це означає на практиці, пояснювати, переконаний, нікому не потрібно: основу підвалу становлять бетонні конструкції, проте все решта — цегла, а цегла від вологи кришиться і перетворюється на пісок. А якщо розсиплеться фундамент, то одразу тріснуть стіни, як це трапилося в Одеському театрі опери та балету. Тоді ремонт коштував би вже значно дорожче, якщо взагалі був би можливим.

Важливість наведення ладу у цьому складному господарстві засвідчила надзвичайна подія, що трапилася під завісу минулого року. Тоді, нагадаємо, в театрі вийшли з ладу труби для пожежогасіння. Встановлені ще під час останнього капітального ремонту у 1979 році, вони весь час стояли заповнені водою. Термін придатності такої труби – 30 років. Тож дивуватися з того, що трапилося, особливо не випадає. Добре, що хоч водоканал та еменесники оперативно спрацювали. Відтак вже за три дні негативні наслідки інциденту було подолано: вартісну техніку врятували, пропущені через аварію вистави відіграли в інші дні.

Першими на черзі з господарських робіт - заміна старих вікон. Початок наразі покладено. Проходячи повз красень-театр, придивіться уважніше до фасаду приміщення. Окрім нових дубових дверей, обов'язково зауважите такі самі нові дубові вікна. (Те, що двері вербові – не більше ніж невдалий жарт підрядника). Директор театру не приховує гордості. Адже одне й інше – точна копія тих, які колись встановили тут фахівці з віденської будівельної контори Фердинанда Фелькнера та Германа Гельмера. Чутки про те, що вікна мінятимуть на пластикові склопакети Юрій Марчак рішуче заперечив: для того, щоб замінити вікно, адміністрація отримує дозвіл відповідної архітектурної служби, що пильно стежить за збереженням автентики. До того ж навіть не місцевої, а київської. Водночас не міняти вікна – не можна. За десятиліття активного використання деякі з них давно перетворилися на порох. У планах також створення театрального буфету. Щойно з'являться додаткові кошти – в театрі закуплять обладнання для облаштування малої сцени. Спроби грати камерні речі на сцені великій  визнали... небезпечними для життя. Звісно, не через шал пристрастей в залі та емоційну напругу на сцені, а головно важкі 2,5 тонні софіти, що висіли прямо над головою акторів.  І взагалі: організувати всю цю роботу – це тільки на перший погляд легка справа. "Показати фотографії, в якому стані я прийняв театр, в яких жахливих умовах був господарський двір, творчо-виробничі цехи, сцена? - поцікавився Юрій Марчак. -  Коли актори ходили по сцені, а за ними дошки скакали. А якими були дірки на даху, крізь які капало... Про це варто було б запитати у тих людей, які є старожилами цього театру. А ставити п'єси як Жолдак в підвалах, чомусь, не хочеться". Допомогти театру коштами для капітального ремонту приміщення публічно пообіцяв губернатор області Михайло Папієв, оголосивши під час прес-конференції 24 січня пріоритети в роботі крайової влади на 2012 рік.

За матеріальними клопотами не забувають у театрі й про своє основне призначення. У 2012 році планується кілька нових постановок. І "Лавина" турецького драматурга Т. Джудженоглу – не єдина в цьому переліку. Запрошений із Запоріжжя режисер Віталій Денисенко працюватиме у театрі над п'єсою "Шельменко-денщик" за Квіткою-Основ'яненком, юних глядачів потішать виставою з робочою поки що назвою "Ще раз про Червону Шапочку". Сподіваються в театрі й на приїзд у 2012 році в Чернівці театральних колективів з румунських Ботошан, польського Кошеліна та словацького Пряшева. Натомість свою "Лавину" трупа чернівецького театру планує показати на престижному театральному фестивалі у Яссах. Проте чернівчанам чекати на зустріч з улюбленим колективом так довго не треба. У суботу, 28 січня, на сцені театру прем'єра п'єси, яку давно радо грають у багатьох європейських театрах, але досі чомусь вперто ігнорували в Україні.