У Путіна не було гарного приводу для війни, але загроза повномасштабної війни з РФ не знята, - політолог

Друкопис програми «Суть речей» на радіо Станція 103.2 ФМ.

Запрошений гість: Анатолій Круглашов, завідувач кафедри політології та державного управління ЧНУ, доктор політичних наук.

Ведуча: Оксана Денисюк

ВЕДУЧА: цього року Україна втратила Крим і фактично знаходиться у стані війни на Донбасі.

 АНАТОЛІЙ КРУГЛАШОВ: ми знаходимось під загрозою повномасштабної війни з РФ і ця загроза не знята. Вона може оцінюватись різно, тобто як велика, як середньої інтенсивності загроза, але вона не знята. Ясна річ, що з тією реакцією, яка комусь здається млявою, а комусь досить сконсолідованою. Ви ж бачите, що економічні процеси в Росії явно мають негативні тенденції, російський рубль падає і падає, дна цього падіння ще не видно, в Росії дуже солідний відтік капіталів, Росія втрачає доступ на ринки, а її зворотні санкції насправді є ударом по своїй же економіці, хоча і б’ють по західним партнерам та по інтересам російського обивателя, адже режим Путіна довші часи купував лояльність російського громадянина обіцянкою миру, стабільності і добробуту. Зараз у них немає ні миру, про стабільність я промовчу і добробут розмивається. Тому все ж таки ці санкції діють, очевидно, що багато хто з нас в Україні хотів би, щоб вони були більш дієвими. Напевно, хтось би хотів залишаючись на печі, щоб натівські танки та літаки воювали за нас, але на жаль, це дуже фантазійний підхід і очікувати такого рівня втручання неможливо, тим більше, що Путін розгорнув з нами гібридну війну, яка перш за все ведеться інформаційно-пропагандистськими, диверсійними, підривними засобами, а не звичайними військово-польовими діями, як ми це звикли бачити на картинках попередніх війн і як це зафіксувала наша колективна пам'ять з років І та ІІ Світових воєн.

 СЛУХАЧ: були в історії Каїн і Авель, і навіть після смерті одного з них вони все одно залишились братами, тому через недолуге керівництво держави не повинен страждати народ. Братні відносини повинні між нами залишитись і як заявив сьогодні голова адміністрації пан Іванов, що в Україні за цей рік 60 випадків фізичного нападу на церкви і на священиків. Як ви можете це прокоментувати? І друге: опозиція, яка б вона не була і як би її не любили, але в європейських традиціях вона все ж таки отримує певні права і посади. Ви знаєте результати парламентських переговорів, в результаті яких опозиція не має жодного комітету, де вони б були керівниками чи хоча б заступниками. Як на це подивиться Європа?

 АНАТОЛІЙ КРУГЛАШОВ: про Каїна і Авеля я коментувати не буду, бо теж обізнаний з біблійними сюжетами і пам’ятаю, як Господь питав: Каїн, де брат твій, Авель? Тому я сказав, якщо ви уважно слухали, що тепер РФ назвати братньою дуже складно. Це, напевно, треба бути за своєю моральністю і любов’ю до людей на рівні Ісуса Христа. Коли тебе б’ють вже не по щоці, а по голові і не долонею, а сучасною зброєю, радісно підставляти всі інші частини тіла і казати: брате мій, чи ти не хочеш вдарити мене ще, ще і ще? А потім можеш обійняти мене і назвати своїм братом, якщо доб’єш.

Зрозуміло, що у нас різні настрої в суспільстві, я не вітаю будь-які прояви ксенофобії, кого б вони не стосувались, але ви сказали, посилаючись на слова московських речників, розумієте, такі заяви треба перевіряти, бо за ці часи ми наслухались з боку високопосадових осіб Москви такі дивовижні твердження щодо України. Навіть президент РФ, бачите, на відміну від вас, я називаю персони своїми іменами, простежте його виступи від 18 березня 2014 року до тепер і порівняйте різні оцінки на ті самі ситуації. Наприклад, ситуація в Криму: нас тут немає, наших військ немає і нарешті заяву про те, що вони це готували довгі роки. Тому у даному разі я б не поспішав з висновками.

Інша річ, що є два моменти. Є емоційне не сприйняття великої частини українського суспільства будь-якого російського впливу і присутності в Україні. Це неоднозначний і небезпечний для нас самих факт. І є другий момент – спроби розпалити міжетнічні зіткнення з тим, щоб з них створити, не приведи Боже, привід для війни. У Путіна всі ці місяці не було гарного приводу для війни, як він, наприклад, був брутально створений Адольфом Гітлером для нападу 1 вересня 1939 року на Польщу. Тому подібні заяви мають нас насторожувати, а по-друге, подібні речі часом можуть дуже ретельно і справно організовуватись зовсім не українськими внутрішніми політичними чи навіть кримінальними силами. В кожному випадку треба розбиратись. Я за те, щоб наші відносини з усіма державами-сісудами були якомога кращими, і з Росією так само, нас багато що пов’язує.

Але на сьогоднішній день, якщо ви подивитесь російські телеканали, ви не впізнаєте ні самих себе, ні своїх ближніх, ні своє повсякденне життя, ні свою країну. Такою, якою постає Україна в зображені російських ЗМІ – я її не знав, не знаю і молю Бога, щоб не знав надалі. Тому це, на превеликий жаль, свідомо викривлений образ і ясна річ, що значна більшість росіян, як і більшість українців, не надто обтяжені спеціальною освітою, навичками критичного і самостійного мислення, вони сприймають цю картинку так, як є. А зачистка інформаційного простору Росії почалась одразу після першого приходу Володимира Путіна до влади. Вже в ті роки я говорив публічно, своїм студентам, колегам та ЗМІ, що який би канал ви в Росії не включили – ви отримаєте один і той же інформаційний результат. Тому якщо ми говоримо кому хто що завинив, звичайно, ми не повинні піддаватись на ці провокації, не підігрувати в чужі ігри. Але ми повинні розуміти хто роздмухує це зло і чому воно відбувається на наших теренах. Це по першому питання,

по другому питанню: опозиція насправді має бути. Думаю, що навіть в умовах війни – оголошеної чи ні – ми повинні в певною мірою з опозицією рахуватись. Інше питання, що є поняття одіозності в політиці і коли на роль речників опозиції претендують ті люди, які великою мірою довели Україну до цієї новітньої руїни, а цей час, боюсь, наближається до історичних паралелей 17-го сторіччя, очевидно, що неприйняття таких людей і не готовність поважати їх юридично і процедурно їх законні права, вона десь зрозуміла. Інше питання, що це недалекоглядно і навіть у цих умовах опозиція повинна мати певний ресурс доступу до парламентських комітетів і вона повинна користуватись перевагами парламентської демократії. Ясна річ, що несучи повну політичну та юридичну відповідальність за свої дії в минулому, сьогоднішньому часі і майбутньому. Якщо ця комбінація відповідальності була б забезпечена нашими правоохоронними органами, я думаю, що багатьох з цих героїв ми б з вами не бачили в стінах ВРУ, яка утворилась завдяки позачерговим виборам.

Інформаційний партнер програми «Суть речей» на радіо Станція 103.2 ФМ www.buknews.com.ua