У Львові відкрили пам’ятник Володимиру Івасюку - за гроші Святослава Вакарчука

Сьогодні, 20 грудня, о 12.00 у Львові відкрили пам’ятник видатному композитору та поету Володимиру Івасюку. Ініціатором та меценатом, коштом якого відбулося створення пам’ятника, є музикант, лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук.

Як повідомила прес-служба Львівської міської ради, на відкритті пам’ятника були присутні ініціатор та меценат встановлення пам’ятника Святослав Вакарчук, родина Володимира Івасюка, міський голова Львова Андрій Садовий, представники органів місцевої та державної влади, представники мистецького середовища.

Пам’ятник заввишки 2,6 метра виготовлено з бронзи, а постамент та мощення - з граніту. Монумент встановлено на монолітній кам’яній брилі; навколо пам’ятника з мозаїки та гранітної плитки викладено декоративну гітару. Вартість проектних робіт та виготовлення пам’ятника склала 360 тис. грн.

Ідея місця розташування пам’ятника - пр. Шевченка, 7-9 – теж належить Святославу Вакарчуку. Адже саме це місце є на шляху від філармонії до музичної академії, де часто ходив В. Івасюк.

Автори пам’ятника: скульптор Сергій Олешко та архітектор Михайло Ягольник. Кошти на благоустрій прилеглої території - 174 тис. грн. - виділено з міського бюджету Львова.

Восени 2006 міський голова Львова Андрій Садовий створив організаційний комітет зі спорудження пам’ятника. Оргкомітет звернувся до львівських митців – заступника голови Львівського відділення Спілки архітекторів України Михайла Ягольника та скульптора Сергія Олешка – з проханням розробити концепцію майбутнього пам’ятника композиторові. 6 серпня 2010 року було затверджено проект, а 15 липня 2011 року виконавчий комітет Львівської міської ради затвердив вимоги щодо встановлення пам’ятника.

Нагадаємо, ідею зі встановлення пам’ятника Святослав Вакарчук озвучив у 2006 році на святкуванні 750-річчя Львова. За його ж клопотанням, восени 2006–го міський голова Львова Андрій Садовий створив організаційний комітет зі спорудження пам'ятника. Оргкомітет звернувся до львівських митців – заступника голови Львівського відділення Спілки архітекторів України Михайла Ягольника та скульптора Сергія Олешка,з проханням розробити концепцію майбутнього пам'ятника композиторові.

6 серпня 2010 року було затверджено проект, а 15 липня 2011 року виконавчий комітет Львівської міської ради затвердив вимоги щодо встановлення пам'ятника.

Водночас архітектори з львівської Національної спілки не задоволені пам’ятником Івасюку 

Львівський осередок Національної спілки архітекторів України звернувся до влади з відкритим листом, де вимагається припинити побудову монумента Івасюку. Автори листа мають претензії до місця та способу встановлення. Про це ЗІК повідомив Голова ревізійної комісії ЛоНСАУ, лауреат Державної премії СРСР в галузі архітектури, член містобудівельної ради міського управління архітектури Обідняк М.М.

У відкритому зверненні йдеться:

«Багато років цей пам’ятник, без відома та інформації творчих спілок, виконувався як скрите, персонально-конюнктурне замовлення, з порушенням всіх вимог та правил до виконання роботи такого рівня (для культурно-національного, свідомого середовища Львова), що вимагає замовного, або відкритого конкурсу на ідею та місце розташування.

Пам’ятник замовили виконати особам, далеким, від знання української культури, трагічної долі композитора та з космополітичним ставленням до українського престижу Львова.

Тому пам’ятник скоріше нагадує відкриту експозицію манекену та буде розташовано в закутку проспекту, у, свого роду, прохідному дворі між вул. Нижанківського й Академічною. Недарма українські громадяни Польщі відмовилися від пам’ятника Никифору (цих авторів) і тільки космополіти та байдужі до своєї культури українці дозволили спорудити його у Львові. Сьогодні ми бачимо у що виливається пам’ять про геніального народного художника – у сприйняття його як гротескного персонажа з блискучим носом і пальцем, такого собі галиційського юродивого.

З цієї причини вимагаємо припинити подальше спорудження такої ідеї пам’ятника В.Івасюку у Львові. Виконану скульптуру розташувати в іншому місці, або місті, пов’язаному з пам’яттю композитора.

На проспекті Шевченка необхідно замовити конкурс на ідею спільної композиції пам’ятника В.Івасюку та І.Білозіру як спільного символу українського генія, його невмирущості – символу «національного Фенікса», що постійно воскресає.

Адже історію спорудження пам’ятника В.Івасюку нагадує історію спорудження пам’ятника Т.Шевченку у Львові. Його хотіли теж розмістити у другорядному (для його гідності) місці. Тільки активність окремих львів’ян та прочитаний на сесії вірш поета Б.Стельмаха сколихнули гідність українців та відповідальність за національне обличчя міста.

Спорудження пам’ятника національно-свідомому генію – це не тільки мистецтво, але і політика. І важливим є не тільки термін «здачі об’єкту», його спорудження а і мистецтво, і його сприйняття багатьма наступними, більш зрілими від нас поколіннями свідомих українців. А нам чиновники з міської ради Львова (Т.Семущак та В.Березюк) твердять, що з питанням спорудження пам’ятника В.Івасюку «не треба ставити палиці в колеса, бо будівництво уже на фінальній стадії, а тому «поїзд пішов». Отже львів’янам треба прийняти та благословити їх (чиновників) помилки та неповагу, що до композитора, то й до львів’ян.

Просимо зупинити процес самовільного та самодіяльного спорудження пам’ятника В.Івасюку.

Пам’ятник для такого міста як Львів має бути споруджено тільки на конкурсній основі. Окрім того, для нього потрібно передбачити не найгірше місце, а таки найкраще, яке є всього лиш за 20 м від запропонованого, на місці тимчасової споруди, схожої на китайський павільйон, чужої для середовища Львова, точки громадського харчування «Цісарська кава» приватного підприємства «Лорелея». Це не демарш, як твердять замовні автори скульптурної авантюри, а юридично-етична вимога контролю громади і фахівців над мистецько-культурним та архітектурним образом Львова».

Довідка.

Володимир Івасюк (4 березня 1949, Кіцмань, Чернівецька область – 24/27 квітня 1979, Брюховицький ліс під Львовом) - український композитор і поет; Герой України (2009, посмертно).

Один із основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, серед яких, мабуть, найвідоміша українська естрадна пісня «Червона рута», 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець.

18 травня 1979 року його тіло було знайдене у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія – самогубство – підлягала сумніву громадськості як 1979 року, так і тепер. Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 у Львові перетворився на масову акцію протесту.

26 січня 2009 року Генеральна прокуратура України поновила давно закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка.