"У кольорові, веселі Чернівці ми несемо нашу сірість, грубість, неделікатність, некультурність": 75 років тому на Довженка написали донос (BukNews на вікенд)

24 липня 1940 року невідомий сексот написав агентурне повідомлення про враження Олександра Довженка від перебування на Буковині. Історія вкотре підтвердила: деякі рукописи таки не  горять.  Днями документу виповнилося 75 років. І це якраз той випадок, коли мусимо бути вдячні каральним органам. Сухі рядки протоколу через десятиліття доносять  до нас живе слово геніального режисера. Більшість висловлених Довженком зауважень звучать так само актуально. Чернівці перетворили на сіре, похмуре місто, мешканці якого розучилися веселитися і радіти.  

Агент повідомляє, що Довженко щиро захоплений столицею Буковини. Чернівці видаються йому «чудесними містом,  культурним, приємним». Жити в них – просто насолода. Архітектурний комплекс колишньої резиденції митрополитів за красою немає собі рівних навіть у Москві. Митець переконаний: на Буковині народ  живе краще, ніж в УРСР. Досить порівняти радянську убогість, бідність, пригніченість, сірість, відсутність радісних облич у громадському транспорті з яскравими, веселими Чернівцями. Вражають його народні розваги, каруселі на площах. «Наші ідіоти одразу після приїзду вирішили прибрати з площі карусель. Взагалі наші ведуть себе там погано… Хапають без розбору людей правих і винуватих. НКВС працює погано…» Відтак, інформує «сексот», Довженок вкрай негативно охарактеризував партійних і радянських працівників. «Ми туди несемо нашу грубість, неделікатність, некультурність. Відчуття таке, що ми не більш організована культура, а – більш низька… вони зі здивуванням бачать, як при нас усе руйнується, як жадібно розхапуються речі і т.д.»

На Буковину Довженко приїхав після 28 червня 1940 року, коли Чернівці стали радянськими. Автором найвідомішого фільму про ті дні вважається Юлія Солнцева. Історики кіно припускають, що справжнім творцем картини  «Буковина – земля українська» міг бути Олександр Довженко -  геніальний чоловік Юлії Солнцевої.  Принаймні давав настанови, що знімати, готував закадровий текст. Відому радянську агітку зняли «по гарячих слідах» після возз’єднання Північної частини Буковини з УРСР. Фільм значився у списку картин, рекомендованих Сталіну для перегляду. На кіностудії про Солнцеву жартували, що вона – Геббельс у спідниці». 

Основне фото: З КНИЖКИ ТЕТЯНИ ПАВЛОВОЇ І ВАСИЛЯ ЧЕЧИКА «БОРИС КОСАРЕВ 1920-ТІ РОКИ. ВІД МАЛЯРСТВА ДО ТЕА-КІНО-ФОТО» («РОДОВІД»)