У Харкові видали карту Чернівецької області (оновлено)

У Харкові видали карту Чернівецької області (оновлено)

21.09.2014, 20:33

Ці видання цінні тим, що на них представлені всі населені пункти області, а також показані межі територій, підпорядковані міським (міст районного значення), селищним і сільським радам. Відзначимо, що межі сільських рад - позначені тільки на картах нашого видавництва. Дається також план адміністративного центру області, коротка географічна довідка, відомості про адміністративно-територіальний поділ та покажчик географічних назв. Основа карт цієї серії створена за топографічними матеріалами масштабу 1:200 000, а для оновлення основи використовувались аркуші чергових топографічних карт масштабу 1:100 000.

Контактная информация
Телефон:
+380 (50) 667-41-86
Адрес: Украина, Харьковская обл., Харьков, Рымарская 8

Кілька років тому карту Чернівецької області підготували і видали також науковці ЧНУ ім.Ю.Федьковича

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ "ЧОБІТ", АБО ЧОМУ АВТОРИ ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТ ОБЛАСТІ БУЛИ БИ ГЕРОЯМИ В ІТАЛІЇ

Є щось у виготовленні географічних карт, погодьтеся, подібне до творення світу. Ну і що з того, що часи великих географічних відкриттів давно в минулому, а так званих "білих плям" на поверхні Землі практично не залишилося? Переносячи на чистий аркуш паперу обриси якоїсь місцевості чи фізичної поверхні, вказуючи невідому ширшому загалу інформацію, картограф мимоволі уподібнюється до творця. І хоча четверо науковців Чернівецького національного університету – автори трьох географічних карт Чернівецької області – твердження, що це тільки їхнє дітище, скромно називають некоректним (кажуть, що одній лише ідеї створення таких карт років 30 – 40 і належить вона їхньому вже, на жаль, покійному учителю професору Ярославу Жупанському), набутком сучасників карти стали саме завдячуючи зусиллям цього квартету. Врешті, тепер графічний образ рідного краю – саме таким, яким його створили географи Ярослав Скрипник, Мирослав Заячук, Василь Джаман та Іван Костащук – пізнаватимуть не лише десятки тисяч учнів шкіл Чернівецької області, а й всі, кому щойно надруковані географічні карти регіону потраплять на очі.

Щодо самих географічних карт "Чернівецька область. Фізична поверхня", "Чернівецька область. Адміністративно-територіальний устрій" та "Чернівецька область. Населення", про які тут наразі йдеться, цілком можна застосувати визначення "вперше". Вперше елементи фізичної поверхні області – гори, висоти, рівнини, гідромережа чи топоніми вказано без озирання на міфічні вимоги щодо охорони державних таємниць – сумного пережитку протистояння світових систем часів "холодної війни". Вперше на карті саме такого масштабу нанесено межі не лише районів області, але й сільських рад. Врешті, карту населення області у такому форматі, як нині, окремо також видано вперше.

Про те, що робочою мовою усіх трьох карт є не російська, як це найчастіше було раніше, а українська, вже навіть не йдеться. Так само, як і про цілком нову методологічну базу, яку покладено в основу їх створення. Адже раніше неправильно позначити на карті висоту якоїсь місцевості над рівнем моря, некоректно вказати той чи інший топонім або географічну назву було звичною справою. Усе – через вже згадану необхідність свято оберігати таємницю! Те саме стосувалося географічних координат – їх також вказували точно далеко не всюди. Розвиток науки і техніки, дякувати прогресові, незалежно від доброї волі чиновників, давно усунув ці протиріччя. Нині перший-ліпший громадянин, озброєний достатньо якісним мобільним телефоном з вбудованою GPS-системою, без проблем може встановити своє місце знаходження. То для чого, питається, приховувати цю інформацію на картах? До слова, вміння визначати географічні координати рідного населеного пункту, його висоту над рівнем моря, згідно з шкільною програмою, вимагається вже від учнів шостого класу. Упорядники нових карт області позбулися ще одного анахронізму: їх свідомої русифікації. У минулому, коли проводилося топографічне знімання місцевості, всі географічні назви фіксувалися у тій транслітерації, яка тоді офіційно переважала. Інакше кажучи – їх просто русифікували. Не обходилося навіть без кумедних випадків. Після такого топографічного знімання місцевості гора з народною назвою Баба Людова, наприклад, цілком могла перетворитися на гору… Народную. (Така справді є на Уралі). Але це вже, погодьтеся, дві великі різниці.

А ось зовнішні контури Чернівецької області на нових картах залишилися незмінними. Крайніми точками, як і раніше залишаються на півночі – Репужинці (Заставнівський район), на півдні – Сарата, на Заході – Плай (обидві – в Путильському районі), а на сході – Волошкове (Сокирянський район). Ніяких відкриттів тут бути не могло, – переконують науковці. Бо обриси території якщо і можуть суттєво змінитися, то тільки через уточнення адміністративних меж регіону. Для нашої території це питання було актуальним хіба що на кордоні з Молдовою. У межах території Новоселицького, Кельменецького та Сокирянського районів. На розмив берегів річками, через які часто змінюється їх конфігурація, можна не зважати. Хоча, звісно, не варто також відкидати можливість коригування конфігурації за рахунок точнішого геодезичного знімання території. У такому випадку реальна ситуація уточнюється на основі заново вирахуваних координат.

Натомість адміністративно-територіальні зміни, що відбулися у межах самої області, своє відображення на картах таки знайшли. Найпоказовіші приклади – зникнення деяких населених пунктів, затоплених водами Дністровського водосховища та відновлення Герцаївського району. Території одних районів, які розміщені у територіях інших районів, також потребували спеціального позначення. Виявляється, є в області і такі анклави! Наприклад, територія Фалькова, яка адміністративно належить до Вижницького, насправді розміщена у межах Сторожинецького району. Так само територія Герцаївського району частково розміщується у межах Глибоцького. Усе це на нових картах докладно показано. Уточнювалися також не лише нинішні назви тих чи інших населених пунктів але й, власне, їх місце розташування. Згідно з законами картографії – кружечок чи, по-науковому, пунсон, яким на карті позначають населений пункт, має розміщуватися на місці центральної церкви, головного роздоріжжя або відомого геометричного центру поселення. Натомість на практиці з'ясувалося, що на старих картах пунсони часто було вказано по-різному. Довелося науковцям вносити ясність і тут.

А щодо назв, то коригувати доводилося переважно старі на нові. Попри те, що у свідомості більшості буковинців кордон – це Порубне, насправді йдеться про Тереблече. Так само Мамаївці вже давно не Новосілка. Відповідь на запитання, як правильно тепер писати Єдінець, Єдінці, Окниця, Окніца чи Окніц, Дорохой чи Дорогой, також можна відшукати на нових картах. Ще одним ноу-хау, про яке вже йшлося, стало позначення меж сільських рад. Відтак визначити межі рідного села за такою картою не складно навіть нефахівцеві, як і встановити, які села можна називати сусідніми, а які віддаленими.

Те, що утворена 7 серпня 1940 року Чернівецька область складається з різних історико-географічних частин, а саме Північної Буковини, Північної Бессарабії та Дорохойського повіту Румунії, загальновідомо. А ось для того, щоб з'ясувати, як саме відбувалося заселення території області, в яких її частинах люди мешкали раніше, а де з'явилися відносно недавно, врешті яким є нинішня демографічна ситуація в краї, щільність населення, необхідно перегорнути не один науковий фоліант. Бодай частково компенсувати цю необхідність покликана третя з циклу карт "Чернівецька область. Населення". Заселення області, очевидно, йшло по Дністру – з північного сходу чи сходу області, далі вздовж Дністра, по Пруту і аж тоді до Карпат. Археологічні знахідки неспростовно засвідчують: Хотинська височина – з найдавніших часів залишалася найсприятливішим регіоном для життя людини. Тут є населені пункти, де послідовно представлено до восьми історичних епох. Якщо ж подивитися на Карпатський регіон, то археологічних стоянок тут дуже і дуже мало. Що, погодьтеся, свідчить само за себе.

Щодо сучасного стану справ із залюдненням регіону, то ситуація невтішна, – констатує географічна карта. Як і майже вся Україна, Чернівецька область переживає депопуляцію. (Динаміку показано через порівняння показників 1989, 2001 та 2008 років). Проте якщо загалом населення краю поки що справді зменшується, відбувається це нерівномірно. Є регіони, де зберігається природний приріст. Це, зокрема, стосується Путильського району області. Але позаяк людності в районі мало, то динаміка не така очевидна, як, скажімо, у більш густозаселених Глибоцькому, Герцаївському і Сторожинецькому районах. Народжуваність серед румунського населення області вища, ніж серед українського. У тих регіонах, де компактно проживають румуни, демографи фіксують постійне зростання населення. Натомість в етнічно українських східних, північних і придністровських районах населення зменшується. На Кельменеччині, наприклад, депопуляція доходила до 9 – 10 проміле на рік (10 людей на 1000 або 1 людина на 100). Це дуже високий показник! До слова, нинішня хвиля народжуваності – це наслідок батьківства тих, хто побачив цей світ у середині 80-х років, а не тільки матеріальних виплат, як часто прийнято вважати. Ще років п'ять – це покоління перейде у старшу вікову групу, тоді народжуваність знову суттєво впаде. Щоправда, років через 20-25 батьками почнуть ставати ті, хто народився нині, і тоді також можна чекати на демографічну хвилю. Така ось цікава географія!

Намалювати географічну карту на початку третього тисячоліття з технічної точки зору, поза сумнівом, річ зовсім інша, ніж у часи якихось Єроніма Мюнцера чи Гійома Боплана. Були б лише знання, час і бажання. Нині все робиться із застосуванням можливостей, які дають найсучасніші інформаційні системи та графічні програми, що забезпечують сучасний дизайн. А відтак якість зображення настільного та настінного комплектів з трьох карт, випущених тиражем 600 примірників кожна, відповідає найвищим вимогам.

Четверо творців нового "Чернівецького світу" не вбачають у своїх діях нічого надзвичайного. Люди, очима яких цілі покоління буковинців бачитимуть свій край, щиро тішаться тільки з того, що їм вдалося зробити корисну справу. (З огляду на те, скільки уваги патріотичному вихованню приділяє держава, дивитися – не передивитися). Грошей чи слави на ній вони собі точно не здобули. Хоча у будь-якій країні, де поважать символи, значення зробленого є очевидним. (Пригадуєте, з чернівецької трилогії незабутньої Ірини Вільде, як румунський професор-шовініст збиткувався з учениць української гімназії у Чернівцях за невміння "елементарно означити границі" Великої Румунії?) Одне графічне зображення контурів рідного краю чого лише варте! Нарівні з Державними гербом, Гімном чи Прапором таке зображення, поза усіляким сумнівом, належить до переліку національних святинь. Тільки уявіть собі, що відчув би перший-ліпший італієць, якби знайомий йому з дитинства апеннінський "чобіт" раптом залишився без каблука. А відтак місце творців цього обрису так само – десь зовсім поруч з авторами герба, гімну чи прапора. Але це у цивілізованих країнах. У нас же маємо те, що маємо….

Бажання знайти своє місце у Всесвіті притаманне будь-якій нормальній людині. У самій можливості ткнути пальцем у розгорнуту на столі карту й ствердно вказати: "Ось тут я живу!" є щось заспокійливе. І хоча з болісними пошуками сенсу власного існування, встановлення своєї ролі у складній системі людських взаємостосунків таке суто географічно-просторове визначення свого місця на цій Землі має мало спільного, науковці переконані: без такого усвідомлення жодна людина ніколи не зможе почуватися захищеною. Щоправда, усвідомлення цього, схоже, є не у всіх. Інакше з якого б це дива географія рідного краю викладалася тільки в одній чернівецькій школі? Власне три географічних карти Чернівецької області створені якраз для того, щоб допомогти всім охочим з пошуками свого місця під Сонцем, прив'язкою власного існування до конкретної місцевості, визначенням місця рідного краю у загальному світовому порядку, врешті просто з'ясуванням його історичної долі. І нехай на картах не позначено місця, де сховано піратські скарби, тільки спробуйте, розгорніть їх перед собою. Яскраве світло літнього дня, цілющий запах смерекових лісів, крижана прозорість гірських струмків неодмінно ущерть заповнять все ваше єство. А вже звідси, переконані автори проекту, лише крок до справжнього, а не трафаретного патріотизму.

Юрій ЧОРНЕЙ, Чернівці

1