У Чернівцях вшановують пам’ять українського режисера Анатолія Литвинчука, якому виповнилося б 85 років

Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр ім. Ольги Кобилянської 23 лютого вшановує пам’ять відомого українського режисера Анатолія Григоровича Литвинчука, якому виповнилося б 85  років від дня народження. 

За 28 років роботи в Чернівецькому муздрамтеатрі Анатолій Литвинчук поставив понад 70 вистав світових та українських класиків, а також сучасних авторів, зокрема: «Полярна зоря», «З легким паром», «Двоє синьйорів з Верони», «Вчора в Касаткіні», «Безталанна», «Дім Бернарди Альби», «Легенда про Паганіні», «Вальчин міст», «Одруження», «Фіктивний шлюб», «На людному місці», «Чотири допити», «Отак загинув Гуска», «Розплата», «Дні нашого життя», «Підступність і кохання», «Циганка Аза» та багато інших, що увійшли в золотий фонд театру. А вистава «Безіменна зірка» М. Себастіяна на українській сцені була поставлена вперше, а вже згодом на екрани вийшла однойменна кінострічка. 

Та найбільшою заслугою режисера у розвитку українського театрального мистецтва було першопрочитання творів видатного буковинського письменника і композитора Сидора Воробкевича – «Гнат Приблуда», «Пан мандатор», «Вірне кохання і пан начальник» та Юрія Федьковича – «Запечатаний двірник», якими А. Г. Литвинчук продовжив традицію створення сценічного літопису Буковини, започаткованого Василем Васильком. Кожний театр повинен мати своє обличчя. Анатолій Григорович добре це розумів і формував його за допомогою буковинської класики, в якій, з притаманним місцевим колоритом, піднімалися одвічні проблеми людських взаємостосунків. Режисеру часто дорікали: «Навіщо нам та банальна класика? Нам потрібне щось сучасне, гостре!». На що Анатолій Литвинчук темпераментно і з глибоким переконанням у своїх судженнях відповідав: «Не така вже й вона примітивна наша побутово-психологічна класика. То велика житейська мораль і мудрість, які вироблялися століттями: зібрані по зерняткові, по словечку з народних витоків. Наші чисті цілющі життєві ключі замутилися на ціле століття, на щастя їх вдалося «розкопати».»

Про постановку «Запечатаного двірника», яка і досі в репертуарі театру, писали: «Немовби чутливі руки майстра ювеліра доторкнулися до непримітного на перший погляд камінчика, своїм теплом зігріли його, любовно відшліфували, і зблиснув, засяяв алмаз усіма своїми гранями, звеселяючи людські серця.» Те саме можна сказати й про інші вистави режисера. 

Режисер також відкрив для українського театру імена молодих драматургів з Буковини:  М. Андрієвич, С. Снігура, Г. Шабашкевича, А. Крима.  

Актори із вдячністю згадують, що Анатолій Григорович був фанатично відданий театру. В кожну постановку він вкладав усю свою душу, сповнену любові до людей, що й обумовлювало великий успіх усім його виставам. Він любив та вмів працювати з акторами  і вони відповідали йому взаємністю. «Акторам необхідно весь час давати свіжу роботу, інакше вони «зістаряться на корені» – говорив Анатолій Литвинчук. Особливу увагу він приділяв молоді, бо у мистецтві дуже важливо, щоб хтось допомагав становленню акторів і режисерів.

Анатолій Литвинчук був яскравою творчою особистістю, гідним прикладом самовідданого служіння Мальпомені! Мистецький талант, творча наполегливість, іскрометний темперамент, принципова вимогливість, скромність та інтелігентність – такими були риси цієї натхненної людини. 

І хоч минає час усі, хто його знав, сумують, що він так рано пішов від нас та бережуть у своїй пам′яті його світлий образ.