У Чернівцях створили музично-каральний загін?
Про що тільки не говорили у місцевій пресі: про дурнів, про дороги, про фонтани, про незаконні будівлі та гроші, пов’язані з усім цим. Лише галузь культури тихим виром була. Очевидно, тому казна-що й завелося. Здавалося б, звільнили людину, що з того? На Буковині щодня звільняють сотні людей. Просто цього разу пішов, що називається, ексклюзив. Звільнили не просто, а так, що ламається доля. Про це чимало писала чернівецька преса. Івана Даніліна, актора Чернівецького драмтеатру, звільнили за вироком атестаційної комісії про невідповідність займаній посаді. Зауважимо, що до того Іван Данілін 11 років пропрацював у театрі. Однак, це небагатьох схвилювало. Що нам до чиїхось зламаних доль? Хіба нема чогось цікавішого? Нова Україна – нові традиції. Звісно, висловилися у медіа з приводу звільнення і Іван Данілін, і його опоненти – директор театру Юрій Марчак та худкерівник Людмила Скрипка. Розібратися в аргументах важкувато. Скажемо лише, що Скрипка щось не так про фахову невідповідність Даніліна казала, як про його “ліві” вистави. Нагадаємо, Данілін стверджує, що між ним і керівництвом театру є давній конфлікт на ґрунті того, що він бере участь у виставах іншого режисера, причому, доволі вдалих. Принаймні одна з них стала переможцем театрального фестивалю у Санкт-Петербурзі. Однак і Марчак зі Скрипкою знайшли що сказати.
Здавалося б, що тут можна додати, та й чи варто? Однак, уявіть, на свіже око тут – додавати і додавати.
Це і неабияк цікава фінансова діяльність культурних установ, і “високі стосунки”, що царюють у творчих колективах. Однак про це якось згодом, а поки що – коротенька репліка.
Ось вразив мене склад атестаційної комісії, яка вирішила долю п.Даніліна. Хочу поділитися з читачем, так собі міркую, він мене зрозуміє. Цікаво, чи доводилося комусь бачити, щоб, наприклад, історик атестував фізика? У Чернівецькому драмтеатрі, виявляється, це звичайна річ. Адже у складі атестаційної комісії є випускниця торгово-економічного інституту Тетяна Католик. Вона ж – директор-розпорядник театру. Є у цьому складі й інші фахівці, але також чомусь не в царині драматичного мистецтва. Ось кілька людей, які атестували, нагадаймо, драматичного актора Івана Даніліна: голова циклової комісії “Хорове диригування” Валентина Гордей, голова циклової комісії “Оркестрові духові та ударні інструменти” Тарас Гнюс, головний диригент симфонічного оркестру Йосип Созанський, відомі хореографи Лариса Сидорчук і Микола Пупченко. Непоганий склад, чи не так? На мою думку, це мистецька вершина у жанрі гротеску. Очевидно, знайдуться й ті, хто мене поправить, але наскільки вони будуть переконливими? Тож за такого складу комісії чому б і не поцікавитися, що ж дійсно відбувається у драматичному театрі. Чому атестаційна комісія, яка більше нагадує хореографічно-музичне товариство, фактично звільняє драматичного актора.
Про таємні фінансові та психологічні течії толерантної до усього буковинської культури та про видатну діяльність профспілки театру читайте незабаром. Однак у нас все буде коректніше, ніж у драмтеатрі. Фінанси атестуватиме економіст, культуру – культуролог, а про права трудящих розповість фахівець із трудового законодавства.
Сергій ВОРОНЦОВ
(Далі буде)
КОМЕНТАРІ (12)
Молодец, Серёга! Давно пора!
Арта Мелос
06 грудня 2011 15:16
клас!
Іванка
06 грудня 2011 15:42
Розумник! Молодець!
Божена
06 грудня 2011 18:04
З фінансовою діяльністю справді цікаво. От, наприклад,поміняли в театрі вхідні двері. Хто дав такий дозвіл? Ті, що були, простояли б віки. На те і були розраховані. Наскільки відомо в пам"ятці культури та архітектури все має бути зроблено один в один до оригіналу. Натомість замість історичних вхідних дверей маємо дорогі нові, але не ті. На попередніх ще було венеціанське скло....Хто двав дозвіл на такі "новації" ? Та ж Гельнер і Фельнер, які проектували театр, дурними не були.Де і в кого ті двері "прописалися"? Тим часом з одного боку дах в театрі протікає Це видно у фойє третього поверху. Зараз задекларували ремонт театру. Чи погодили з реставраторами таке рішення?
Іван
07 грудня 2011 11:02
Щоб організувати сьогодні всю цю роботу це комусь може здається, що це дуже легко. Я просто зараз думаю. Ну, що я людині скажу. Візьму покажу фотографії, в якому стані я прийняв театр, в яких жахливих умовах був госпдвір, творчо-виробничі цехи, сцена. Коли актори ходили по сцені, а за ними дошки скакали. А дірки на даху, крізь які капало. І все інше. І коли це все зараз доводиться до якогось ряду, і у цей же момент ті люди, які були прийняті вже після того, як ми приступили до роботи в театрі, все критикують. І тоді думаєш: ну, що ти можеш сказати на своє виправдання. Ти ж на своє виправдання нічого не скажеш. Це варто було б запитати у тих людей, які старожили в цьому театрі.
Якщо в театрі на сьогодні працюють 160 чоловік. Хоча в нас штатний розклад лише на 152 особи, а 8 працюють на півставки, в різних ситуаціях, навіть у творчих. В оркестрі у нас працюють півставочники. І ми добираємо завжди на умовах угоди дітей, когось ще, кого потрібно до тієї чи іншої вистави. І щоб випустити одного актора на сцену, то скільки на нього одного працюють? Скільки на кожного з 27 акторів?
Марчак
07 грудня 2011 11:15
Знаєте, якби театр очолювала людина, яка взагалі абсолютно не знає театральної кухні, то можна було б щось казати. Інша сторона медалі, якби художнім керівником було призначено ту людину, яка би просто прийшла сьогодні в театр і хоче створити театр по-новому, тоді були б претензії тих, хто працює в театрі, тому що ми працюємо довше і все інше... Але Людмила Іванівна і я - ми прийшли у театр не сьогодні. Я прийшов у театр у 1988 році, а Людмила Іванівна ще раніше за мене. Ми працювали акторами. І ми бачили тих акторів, які працювали поряд з нами.
Але якщо приходить момент у 1998 році, коли колектив театру зібрав губернатор і сказав, кого ви бачите директором театру. І якщо 98 відсотків проголосували за Марчака, то той колектив в якому я вже працював, ріс з актора, був монтувальником сцени, реквізит подавав, не соромився на виїздах, коли працював монтувальником сцени і актором, одягнути актора, подати грим актору, поставити назад костюми. Все скласти з виїзду і приїхати назад нікому не сказавши й слова. І нікого не образити. То принаймні я цю кухню вивчив і я її знаю.
Вони за Мосійчуком дуже всі побиваються, а що було при Мосійчуку. 1994-й рік, коли ми грали "Сльози Божої матері. Я завідувач міського відділу культури і є запрошений в театр режисер. І ми з Людмилою двоє на сцені. Міша Войчук і той же Олег Мельничук - вони грають наших дітей. Завершується прем'єра. Відбулася прем'єра, я піднімаюся на третій поверх і кажу: Олег Петрович, може таке статися, я ще не знаю, але раптом, якщо я стану директором театру. то ви прийдете сюди режисером. Він посміявся, я посміявся. Привітали ще раз одне одного з прем'єрою і розійшлися. Далі йде 1996 рік. Я повертаюся назад у театр актором, у театр повертається Петро Денисович Колісник. Створюємо об'єднання, Колісник каже, Юра, ти будеш у мене заступником. Стаю заступником, далі у 1998 році Петро Денисович іде з театру, колектив мені довіряє цю роботу.
І я пригадую про те, що я сказав Мосійчуку. І я його запрошую і він ставить Тіль Уленшпігель. Два роки я бігаю як цуцик між ОДА і виконкомом про надання квартири. Два роки. У 2000 році під Новий рік Олег переїздить у Чернівці з сім'єю. Дитину влаштовуємо у першій школі, далі в університет. Отримує він службову квартиру і два роки ми працюємо. А потім я йду з театру. Через два роки і Олег Мосійчук йде з театру. Хто винуватий я, Скрипка? Хто був тоді у театрі? Не той же Маковійчук, не той же Григорчук, не той же Данілін. Вони ж працювали. Які претензії до нас. З 2000 до 2004 року за два роки Мосійчука не стає в театрі. Скрипки взагалі немає у театрі. До чого тут це? І звалювати на нас.
Марчак
07 грудня 2011 11:26
Марчак: А далі - матеріально технічна база. Якщо раніше фінансування давалося повністю все і за рознарядкою писали – прийдіть заберіть автомобіль, прийдіть заберіть матеріали, бо є така фірма, яка повинна була постачати всі установи культури – бо тоді театри називалися установи культури – матеріали прийдіть і заберіть бо вам виписано, виділено рознарядкою.
Зараз треба ходити, і просити і казати. Творчі працівники про це собі голову не сушать. Бо я це беру на себе і тихо тягну.
Скрипка: Я коли прихожу і кажу тут треба, щоб були на виставі Кобилянської "Ілюзії" такі то костюми і така їхня кількість, він хапається за голову, обурюється, але робить. Тому що треба. І не ходить не розказує газетам, що режисер з мене вимагає, а робить. Тягне, бо розуміє, що це треба.
Марчак-Скрипка
07 грудня 2011 11:28
Ці довгі абзаци п.Марчака ми вже читали в іншому місці сайту. Про що він говорить? Та ж кожен у театрі мусить виконувати покладені на нього обов"язки. Ми це розуміємо. А газетам розказувати, вочевидь, треба. Це - вуха громади, за податки якої існує така установа як театр.
Петро
07 грудня 2011 14:50
А ви просто стежте за звичайними публікаціями про театр, а не замовними, не скандальними, або ж приходьте на прес-конференції театру. "Вуха громади" чи не на кожній конференції чують у деталях про усі ремонтні роботи, які робляться, до речі, зазвичай саме за кошти театру від продажів квитків, а не за податки громадян.
А "дверникам" все-таки раджу спершу самим отримати відповіді на свої запитання, а не писати здогадками, не знаючи при цьому елементарних речей. Прийдіть і просто спитайте у директора, якшо вже не можете самі інформацію знайти.
Дуже шкода, що ми дожилися до часів, що совісний керівник - це виняток. І якщо він справді такий, то чомусь всеодно виникають думки " а може там щось не так.."
Ну не нажив Марчак за директорства ні статків, ні машини, ні вілли, ну не кричить на всі боки, що він доброго зробив для театру, от такий він "неформатний" директор.
То може саме з таких варто брати приклад.
П.С. Вкорте переконуюсь, що кожен судить по собі. Не буде порядна людина шукати непорядності в інших.
До Петра та до "дверників"
08 грудня 2011 11:36
А ви просто стежте за звичайними публікаціями про театр, а не замовними, не скандальними, або ж приходьте на прес-конференції театру. "Вуха громади" чи не на кожній конференції чують у деталях про усі ремонтні роботи, які робляться, до речі, зазвичай саме за кошти театру від продажів квитків, а не за податки громадян.
А "дверникам" все-таки раджу спершу самим отримати відповіді на свої запитання, а не писати здогадками, не знаючи при цьому елементарних речей. Прийдіть і просто спитайте у директора, якшо вже не можете самі інформацію знайти.
Дуже шкода, що ми дожилися до часів, що совісний керівник - це виняток. І якщо він справді такий, то чомусь всеодно виникають думки " а може там щось не так.."
Ну не нажив Марчак за директорства ні статків, ні машини, ні вілли, ну не кричить на всі боки, що він доброго зробив для театру, от такий він "неформатний" директор.
То може саме з таких варто брати приклад.
П.С. Вкорте переконуюсь, що кожен судить по собі. Не буде порядна людина шукати непорядності в інших.
До Петра та до "дверників"
08 грудня 2011 11:36
А ви просто стежте за звичайними публікаціями про театр, а не замовними, не скандальними, або ж приходьте на прес-конференції театру. "Вуха громади" чи не на кожній конференції чують у деталях про усі ремонтні роботи, які робляться, до речі, зазвичай саме за кошти театру від продажів квитків, а не за податки громадян.
А "дверникам" все-таки раджу спершу самим отримати відповіді на свої запитання, а не писати здогадками, не знаючи при цьому елементарних речей. Прийдіть і просто спитайте у директора, якшо вже не можете самі інформацію знайти.
Дуже шкода, що ми дожилися до часів, що совісний керівник - це виняток. І якщо він справді такий, то чомусь всеодно виникають думки " а може там щось не так.."
Ну не нажив Марчак за директорства ні статків, ні машини, ні вілли, ну не кричить на всі боки, що він доброго зробив для театру, от такий він "неформатний" директор.
То може саме з таких варто брати приклад.
П.С. Вкорте переконуюсь, що кожен судить по собі. Не буде порядна людина шукати непорядності в інших.
До Петра та до "дверників"
08 грудня 2011 11:36
фотку Івана з закритими очима на репетиції верніть!:-))
шанувальники Даніліна
08 грудня 2011 12:01