У буковинській Глибоці живе полковник, який організував у Ризі перший місцевий осередок культурного товариства «Україна»

Лейтенант, майор, полковник, а ще – талановитий викладач

Його родинне коріння проросло у Дніпропетровській області: місто народження значилось Кам’янське, але, практично, виростав і виховувався неподалік у селі. Мати вчителювала, а батько, не покладаючи рук, працював у колгоспі. Отам змалку син й увібрав у себе найкращі їхні риси: любов до знань, працелюбність. Словом, Віктор Чуприна по закінченні школи зібрав документи й подався в матінку-Одесу. Обрав в університеті факультет геології і географії. І, мабуть,  згодом бродив би лісами й горами, шукаючи щось корисне.

Та сталось інакше: у виші одночасно проходив навчання і на військовій кафедрі. Призвали звідси на службу в армію, а ще за два роки молодий лейтенант вирішив стати кадровим військовим.

-Словом, - розповідає Віктор Миколайович, - офіцерська доля надовго прив’язала мене до служби. Були гарнізони тодішніх радянських військ і в Чехословаччині, і в столиці Латвії – Ризі, де організував місцевий осередок культурного товариства «Україна». За відповідний період  на погонах з’являлись зірки капітана, майора, підполковника, а наостанок і полковника.

Уже після розпаду СРСР в молодій українській державі Віктор Миколайович викладав в Одеському інституті сухопутних військ, очолював у ньому кафедру. Є в біографії Віктора Чуприни ще один штрих. Під час служби у військовій частині поблизу Карапчева, якої вже давно не існує, зустрів буковинку, а вона опісля і стала його дружиною. Отож, вийшовши у відставку, Віктор Миколайович і оселився в Глибоці. Нині він викладач правил дорожнього руху автошколи в Глибоцькому ТСОУ.

-За ці півтора роки, - додає  у розмові Віктор Миколайович, - поріднився із колективом. Склались добрі ділові стосунки і з  його досвідченим керівником Іллею Григоровичем Гнатюком. А це додає сили, бажання і далі працювати.

-Хоча, - посміхається мій співрозмовник, - у середині липня виповнюється ювілей, але й після семидесяти літ  від дня народження життя продовжується.

Тож, Вікторе Миколайовичу, разом із дружиною, двома дітьми і п’ятьма онуками, бажаємо Вам міцного здоров’я і щастя на многая літ. Ви того заслужили.

Василь ГЕЙНІШ.