Тимошенко вже виграла

Чи буде Віктор Янукович готовий вирішити проблему Юлії Тимошенко? Чи було прохання про помилування, передане президентові міжнародними посередниками, узгодженим кроком або ж їхнім власним рішенням, логічним для завершення роботи місії? Які політичні наміри самої Юлії Тимошенко? Всі ці питання зараз ставлять політикам – і, судячи з реакції і представників влади, і опозиціонерів, вони не зовсім розуміють, що сталося.

Для Януковича звільнення Тимошенко – це не питання правосуддя: він краще за кожного з нас знає, що правосуддя в цьому питанні і не ночувало. Це питання політичної тактики, пов’язане з прагненням домовитися з європейцями, одночасно мінімізувавши наслідки для режиму. Мінімізація збитків – збереження Тимошенко поза політикою. Так от – у п’ятницю Тимошенко Януковича переграла.

До останнього часу – і Янукович цілком чітко артикулював це в Ялті – головним аргументом проти звільнення Тимошенко було її «небажання співпрацювати» . Тобто європейцям пояснювали, що президент готовий піти на компроміс, відпустити Тимошенко на лікування до Німеччини, а вона хоче не лікування, а повернення у велику політику – а яке ж повернення , коли вона засуджена за одним зі звинувачень і перебуває під слідством за іншими? Заявивши про готовність виїхати, Тимошенко поставила Януковича в положення, коли всі ці виправдання безглузді. Президенту по суті запропонували архітектуру компромісу: для того, щоб Тимошенко поїхала, він повинен її помилувати – тому що ніякої іншої правової бази для від’їзду засудженого просто не існує, і за час, що залишився, такі засади просто не здатні створити. Він її милує, вона вільна і в принципі не зобов’язана нікуди виїжджати – але їде. У цьому і полягає компроміс з боку Тимошенко, на який вона наважилася. І це дійсно вчинок справжнього відповідального політика, який думає про країну.

Янукович, звісно, може вирішити, що такого компромісу йому недостатньо, що «його» компроміс – це угода про асоціацію і Тимошенко у в’язниці. Але в цьому випадку ніякої угоди не буде – тому що європейці точно зрозуміють, хто насправді не хоче компромісу. І те, що могло стати політичним тріумфом Януковича, виявиться його очевидним фіаско.

А Тимошенко вже виграла.

Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода

(Рубрика «Точка зору»)

www.radiosvoboda.org

Юлія Тимошенко: Заради доленосної Угоди з ЄС я приймаю пропозицію про лікування в Німеччині.

Дорогі мої українці!

Усе менше часу залишається до підписання Угоди про асоціацію з ЄС, яка відкриє нам нову історичну епоху — європейську. Підписання Угоди – це наш доленосний шанс, який, твердо переконана, ми не упустимо і не змарнуємо. Шанс, над реалізацією якого нам доведеться важко попрацювати не один рік, щоб добитися утвердження європейських цінностей, щоб, «обдираючи кулаки до крові», випалити з нашого життя диктатуру, клановість, несправедливість, безправ’я, корупцію, кумівство.

Роботи у нас буде багато, але Угода про асоціацію з Європейським Союзом — це як постріл стартового пістолета. Вона стимулюватиме нас якомога швидше не просто пройти, а пробігти усі кола очищення та становлення оновленої, успішної України.

Самою своєю сутністю, всіма фібрами душі і кожною клітиною тіла прагну, щоб ця угода була підписана, щоб Україна вийшла на новий етап свого становлення та розвитку.

Але ж все складається не так просто. Європейський Союз визначив 11 критеріїв, які Україна мусить виконати, щоб лідери ЄС були готові поставити свої автографи на Угоді з нашою країною. Одним із таких критеріїв є наполеглива вимога до Віктора Януковича припинити політичні репресії та вибіркове правосуддя, випустити мене з-за грат. Очільники ЄС чітко заявили, що без мого звільнення підписання Угоди не відбудеться.

Ще в листопаді 2011 року я публічно звернулася до європейської спільноти з проханням не ставити підписання Угоди в залежність від мого ув’язнення. Я просила «народи, парламенти та лідерів ЄС не допустити, щоб розчарування Заходу Януковичем поширилося на Україну». Я пояснила, що не хочу, аби європейське майбутнє моєї країни постраждало з будь-якої причини, тим більше через мою долю.

Будучи глибоко вдячною Європі за підтримку мене, я тим не менш розумію, що вона відстоює не лише конкретну особистість, а певні принципи і систему цінностей. Саме тому, що питання набагато глибше, ніж просто вимога мого звільнення, мої заклики не ставити підписання Угоди в залежність від мого виходу з-за грат не могли вплинути на позицію Європейського Союзу.

Ви знаєте, що вже тривалий час Віктор Янукович не виконує вимогу звільнити мене та вважає, що йому вдасться побудувати «європейську» Україну на основі диктатури, клановості, корупції, політичних репресій. На щастя, реалізувати такий проект йому не вдасться, бо європейська родина не сповідує подвійних стандартів. Утримувати політичний концтабір в центрі Європі Януковичу дедалі важче, і тому він вимушений відступати.

Для врегулювання питання з політичними в’язнями в Україні працює спеціальна місія Європарламенту на чолі з Петом Коксом та Олександром Квасьнєвським, які в постійному режимі ведуть переговори з Віктором Януковичем щодо мого звільнення. Я їм безмежно за це вдячна, як і всім світовим лідерам, які їх делегували, вручили їм відповідний мандат та підтримують їхню роботу.

Пет Кокс та Олександр Квасьнєвський передали мені пропозицію стосовно виїзду в Німеччину на лікування.

Я публічно приймаю цю пропозицію. І не тому, що я не довіряю українським лікарям. Від щирого серця вдячна лікарям, реабілітологам, медичним сестричкам та всім, хто надає мені допомогу в клініці «Укрзалізниці». Я не довіряю не лікарям, а режиму, який готовий і здатний зробити все заради того, щоб мене позбутися.

Я боролася, борюся й боротимуся за свою повну правову реабілітацію, зняття з мене всіх абсурдних, від «а» до «я» сфальшованих звинувачень, за повернення до повноцінного політичного життя. Ясно, що виїзд на лікування не вирішує цієї проблеми повною мірою. Але я вірю в те, що такий крок розрядить ситуацію напередодні саміту Східного партнерства. Тому заради успішного Вільнюсу і успішної України, заради історичної та доленосної Угоди з ЄС я готова прийняти таку пропозицію.

Заявляю чітко та ясно: мій можливий від’їзд до Німеччини не є еміграцією. Я ніколи і ніде не проситиму політичного притулку, не ховатимуся по закордонню. Я своє вже давно відбоялася. Я братиму найактивнішу участь у звільненні України від диктатури.

Усім, хто протестував біля Печерського судилища та під стінами лікарні в Харкові, усім, хто мене підтримує, хто за мене молиться і на мене сподівається, я безмежно вдячна. Низький вам уклін, мої рідні!

Завдяки вам я жодної миті не відчуваю себе самотньою. Знайте, ніколи вас не підведу! Я теж молюся за вас та Україну і вірю в краще!

Ваша Юлія Тимошенко, Качанівська колонія