Лєнін VS Шевченко: скандал з нібито краденими пам'ятниками на Буковині вже не перший

Лєнін VS Шевченко: скандал з нібито краденими пам'ятниками на Буковині вже не перший

16.01.2012, 21:11

На тлі детективної історії про  знайдений у Новодністровську пам'ятник Тарасові Шевченку, який нібито зник на Львівщині, пригадался інша не менш захоплива історія про проданий на Буковині пам'ятник. Щоправда це був пам'ятник не Шевченку, а Лєніну. У 2003 році – останньою з усіх 11 райцентрів Чернівецької області – з Лєніним розпрощалася Новоселиця. Тоді ж таки розгорівся ініційований місцевими соціалістами скандал про нібито продаж Ільїча за 2 мільйони (!) молдовських леїв, що дорівнює майже 200 тисячам американських доларів з Новоселиці у молдовські Липкани. 

Спокій вождя світового пролетаріату у 2004 році потурбували буковинські соціалісти. Зазвичай про нього згадують не часто: лише у роковини народження або смерті. Проте тоді приводом для спілкування з духом минулого стало не так бажання політиків звірити власний політичний курс із заповітами вождя, як банальний меркантильний інтерес деяких посадовців.

Після повідомлення кишинівського тижневика "Timpul" про оборудку, яку нібито провернули привладні молдовські комуністи з представниками регіональної влади Буковини, у справу втрутився тодішній народний депутат України, член фракції СПУ Михайло Мельничук. (Нині вже покійний). За його депутатським запитом, відповідні компетентні органи перевірили законність продажу за кордон демонтованого ще кілька років тому пам'ятника Леніну. Йдеться про постамент, який з 1985 року стояв на центральній площі одного з 11 буковинських райцентрів — м. Новоселиця, а 2003 року, якраз на чергову річницю жовтневого перевороту у Петрограді, прикрасив центральну площу молдовського міста Липкани.

Проте виглядає на те, що лідера буковинських соціалістів хвилювала не так законність демонтажу і подальшого продажу пам'ятника, як сума оборудки, що невідомо куди пішла. Адже згаданий молдовський тижневик визначив ціну Ілліча немало-небагато — у 2 мільйони (!) молдовських леїв, що дорівнює майже 200 тисячам американських доларів. А долею таких коштів варто було поцікавитися.

Українські та молдовські посадовці плуталися у своїх поясненнях. У Новоселицькій міській раді висунули версію, що Ілліча "передали приватній особі у вересні 2003 року, за що в касу виробничого управління ЖКГ надійшло 10 грн. 62 коп. відповідно до його балансової вартості". А щодо факту "перевезення" пам'ятника "через кордон у сусідню країну", то "даних не мають".

У Липканській примарії називали суму не більшу за 2,5 тисячі леїв (приблизно 200 доларів), нібито сплачену містом за право володіти раритетом.

Деяку ясність у справу внесло КРУ в Чернівецькій області, фахівці якого простежили оборудку від самого початку. Певно, що особливої художньої цінності проданий монумент не мав, позаяк при введенні в експлуатацію його навіть не зареєстрували як історичний експонат. Щоправда, пам'ятник, який до продажу перебував на балансі місцевого виробничого управління житлово-комунального господарства, мав деяку історичну цінність, позаяк став останнім із тих, які демонтували на Буковині у 90-х роках минулого століття. Первісна вартість об'єкта складала 7 тисяч 222 радянських карбованців, але станом на вересень 2003 року (через пошкоджені при демонтажу руку та шию) по бухгалтерських документах ВУЖКГ впала до 8 грн. 85 копійок. Тож, на перший погляд, виходить, що Анатолій Михалченко, який приватно купив Ілліча за 10 грн. 62 копійки, навіть переплатив. Проте перевіркою КРУ було встановлено, що проводячи свою оборудку, начальник Новоселицького ВУЖКГ В.Єфтеній та головний бухгалтер підприємства М.Макарій не отримали на неї згоди Новоселицької міськради, як того вимагає процедура. До того ж, не було здійснено "експертної оцінки вартості пам'ятника" та "перерахунку первісної вартості пам'ятника з урахуванням проведених індексацій основних засобів за період з 01.05.1992 року по 1996 рік". Відтак, згідно з висновком КРУ, на час реалізації первісна вартість пам'ятника мала складати не 8 з копійками, а всіх 14 тисяч 333 грн. Щоправда, з урахуванням його зносу на 13 тисяч 961 грн. 82 коп., "залишкова вартість на час його реалізації складала 376 грн. 18 коп." Тож  начальнику ВУЖКГ та його головбуху, вважало КРУ, доведеться компенсувати різницю з власної кишені. Решту складових оборудки досліджуватиме прокуратура Новоселицького району.

"Перелік пам'яток історії та культури місцевого значення, знятих із державного обліку", затверджений відповідним розпорядженням голови Чернівецької ОДА ще у травні 2000 року, зафіксував демонтаж 108 пам'ятників на території області, переважно Леніну, Марксу, Калініну, Фрунзе, Свердлову, Дзержинському, Кірову, Горькому, Чапаєву тощо. Основними причинами зняття з обліку вказано "демонтаж", "втрату художньо-естетичного вигляду", або "художньої цінності".

Тож саме час поцікавитися долею решти буковинських Іллічів, а особливо того, який стояв на Центральній площі Чернівців (за неперевіреною інформацією, він разом із монументом "всесоюзного старости" Михайла Калініна зберігається десь на території колишнього чернівецького зоопарку). Позаяк головного Ілліча Буковини було виготовлено з іншого матеріалу, ніж решту, то, певно, і виручити за нього можна було б більше.

6 січня ПІВНІЧНО-БЕСАРАБСЬКИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОРТАЛ першим повідомив: Днями делегація влади та громадськості Жовківського району Львівської області відвідала місто енергетиків. Активісти розповіли жахливу історію – пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку, який був встановлений і освячений у Новодністровську напередодні 20-ї річниці Незалежності України – крадений. До цього він простояв близько 50-років у селі Сопошин Львіської області, і був гордістю сельчан. Нагадаємо, колишній Новодністровський міський голова Руслан Панчишин тримав в таємниці походження скульптури, повідомивши лише місцевим жителям, що на його прохання та за особисті кошти група Львівських архітекторів виготовила пам’ятник. Подарунок колишнього мера, як дві краплі води схожий на сопошинського Кобзаря. Відтак львів’яни зустрілись з керівниками органів влади Новодністровська і заявили про бажання повернути викрадену святиню. Наразі правоохоронці встановлюватимуть походження Новодністровського Шевченка, і вже за результатами слідства буде визначена його подальша доля.



КОМЕНТАРІ (7)

Не нібито, а таки краденим

avatar

Микола

16 січня 2012 18:39

О, "атвєт Чембєрлєну"! За відсутності можливості спростувати факт крадіжки пам"ятника Т.Шевченку зятем фронтового екс-мера, пишемо пісульку про події майже сивої давнини, які нічого спільного, окрім слова ПАМ"ЯТНИК, із теперішньою ситуацією не мають!

 

Цікаво, автор розміщених вище рядків (абзаців) хоч на хвильку задумувався над суттю того, що сталося? Справа не в пам"ятнику, шановний, а у ставленні окремих діячів (чи екс-діячів) до сакральних речей, до символів нації, до історії України, врешті-решт!

 

Це ж яка голова мала би бкути, аби там міг виноситись такий задум!!! А якою мала бути друга голова, аби в одних забрати (вкрасти), а іншим віддати!! (та й то, не оформивши "віддання" належним чином)

 

Але про це, чомусь, автор чтатті вперто мовчить. Цікаво чому?

 

Чомусь думається мені, що якби, не дай Боже, такий, м"яко кажучи вчинок, зробив хтось із чинних міських голів чи керівників органів державної влади, то шановний автор захлебнувся би власною слиноюта жовчем, гнівно розповідаючи у своєму дописі про "злочинну владу", "тисячі понівечених душ", "ненависть до усього українського" та "дрібні шкурницькі інтереси"...

 

А в цьому випадку все тихо - то пам"ятник САМ "нібито зник" (й відколи це архітектурні форми почали переміщатися в просторі самотужки?), а один екс-керівник йшов собі йшов і його знайшов... на трасі між Новодністровськом та Сокирянами, на узбіччі лежав!! Той його підняв, від порохів обтрусив, а пам"ятник йому людською мовою й каже: "Не залишай мене тут, візьми з собою, відреставруй, встанови десь, я тобі на виборах внагоді стану!!!" Так, мабуть, було?!!

 

Але автора статті не цікавить сьогодення, його/її цікавлять події 90-х. Але чомусь, тільки тоді, коли треба замилити очі буковинців, аби ті, не приведи Господи, не побачили, сараки, в котромусь із екс-діячів певного політичного забарвлення, непорядну, цинічну людину.

avatar

17 січня 2012 10:23

До речі, а ХТО автор статті? Хто він, герой нашого часу, якому так болить доля Бессарабського Ілліча?

 

Як не помиляюся, то редакторська політика даного інтернет-ресурсу - це просто квінтесенція прозорості та відкритості, де всі ведуть відкриту дискусію під власними іменами та прізвищами, а окремі її учасники навіть дозволяють собі переходити рамки пристойного, прикриваючи свою нецивілізованість маскою гласності та свободи слова.

 

Тож для якого такого автора-аноніма адміністрація сайту зробита малесенький виняток і чому...?

avatar

до автора

17 січня 2012 15:45

Ой, я вас умоляю!! Ну шо ви причепилися до чесного чернівецького сайту? Ну забули вони написати, хто той автор, не скопіювали з текстового документу, коли копіювали, та й взагалі, хіба це важливо? Я вас прошу!  Главне мед - всьо решта ...

avatar

Моня Шлейхер

17 січня 2012 15:47

avatar

Misha Shmorgun

17 січня 2012 16:16

Шановний автор статті певно має проблеми з памяттю, адже за часів Президента В.Ющенка було проведено широкомастабну кампанію з демонтажу памятників та памятних знаків доби тоталітаризму, зокрема, памятників діячам радянського союзу, причетних до організації масових репресій та голодомору. "Відать, таваріщ маху дал"...

avatar

Наша Україна

17 січня 2012 16:45

Хто тут згадав мене, сина Божого, всує? Я президетном став на початку 2005-го, а новоселицького леніна від мене сховали ще в 2003-му. Ох не встиг я до нього дотягнутися....

avatar

Ющенко

17 січня 2012 17:26