Телеканал «1+1» переслідує дітей сепаратистів

Телеканал «1+1» переслідує дітей сепаратистів

06.12.2017, 18:03
Телеканал «1+1» вирішив викривати дітей сепаратистів, які навчаються в Україні. Перша з них, харківська студентка, за словами самих же журналістів, після сюжетів ЗМІ вже «розчинилася в повітрі».

Кажуть, люди бояться того, чого не можуть зрозуміти. Деякі новини на «1+1» лякають саме в цьому сенсі. Якщо на «Інтері», «Україні» чи ICTV майже всі порушення можна чітко пов’язати з інтересами власника телеканалу або ж просто з бажанням отримати комерційний зиск, то проблеми з журналістською етикою на «1+1» практично не піддаються раціональним поясненням. Наприклад, навіщо телеканалу викривати дітей сепаратистів (із фотографіями та адресами), а потім розповідати, як ті «розчинилися в повітрі» після сюжету?

23 листопада, після матеріалу про зміну влади в Луганську та заяви місцевого псевдоміністра МВС Ігоря Корнета, в «ТСН» вирішили розповісти про життя доньки цього чиновника.

«Донька [...] тим часом навчається на прокурора у Харкові. Марині Корнет 20 років, вона вчиться на четвертому курсі, отримує державну стипендію і хизується в соцмережах світлинами з дорогими автівками і курортами», — розповідає ведуча Лідія Таран. Усе це, звісно, в супроводі фотографій дівчини та скриншотів із її соціальних мереж. Показують журналісти також гуртожиток, де живе студентка (не просто будівлю, а й табличку з назвою та номером) та її університет. Сюди «1+1» навідувався, аби поспілкуватися з героїнею сюжету. Але натомість поспілкувався лише з директором навчального закладу.

«У виші ж пояснили, вигнати Марину з інституту вони не можуть, бо вона громадянка України і сумлінно навчається», — розповідає ведуча. А чому дівчину взагалі мали би виключити з вишу? І чому «ТСН» робить із факту її навчання в Харкові новину? Адже доказів, що Марина Корнет особисто закликала до чогось протизаконного, журналісти не наводять. Доказів, що вона взагалі зробила щось погане, крім, звісно, того, що народилася донькою майбутнього сепаратиста, — теж.

До речі, директор вишу, із яким спілкувався ЗМІ, стверджує, що навіть не знав про родинні зв’язки дівчини. Із цього випливає два висновки. Перший досить очевидний — журналістський матеріал виступив своєрідним викриттям і потенційно змінив життя студентки в Харкові на гірше. Другий — саме журналісти «хотіли», щоби дівчину виключили з вишу. Вищезгадана фраза «вигнати не можуть» звучить так, наче співробітники установи хотіли би цього. Але ж до розмови з «ТСН» у них не було жодних причин, директор закладу так і каже: «Ми до неї як до студентки абсолютно ніяких претензій не маємо». Отже, радше за все, саме журналісти запитали в директора, чи не планує університет тепер виключити Марину, на що той відповів, що зробити цього «не може».

Наступного дня 24 листопада в «ТСН» повернулися до цієї теми. Сюжет тепер зайняв аж три хвилини й розповів про значно більше дітей сепаратистів. Але почався з наслідків для вчорашньої героїні: «Видалила сторінку із соцмереж, вимкнула телефон, не прийшла в університет, не з'являється у гуртожитку. Після публікації у ЗМІ Марина Корнет ніби розчинилась у повітрі, і де вона зараз, ніхто не знає», — розповідає кореспондентка «ТСН» Мар’я Уманська. Це, загалом, дуже хороший приклад того, як журналісти можуть повпливати на долю конкретної людини й чому вони не мають цього робити. Принаймні, без значного суспільного інтересу. Жодного почуття провини в ефірі «1+1» не висловлюють і, більше того, розповідають про дівчину додаткові подробиці.

Наприклад, що Марина Корнет «стипендії не отримує, торік мала академзаборгованість», хоча ще вчора в ефірі «ТСН» заявляли про «отримання державної стипендії» та «сумлінне навчання». Також коментар дає однокурсниця: «Замена понятий какая-то возникает после того, как ее папа там управляет, а она здесь сидит и учится». А телеканал чи однокурсники дівчини, взагалі, впевнені, що та не покинула «ЛНР», наприклад, на знак незгоди з татом? Чи тут діє біблійний закон про покарання за гріхи батьків?

Узагалі, щодо юридичної складової сюжету (зокрема, можливого розголошення конфіденційної інформації та втручання у приватне життя дівчини) ми поспілкувалися із медіаюристами. Роман Головенко, юрист Інституту масової інформації, каже: «Коли журналісти вдаються до такої деталізації, для цього має бути якась суспільна потреба. Звісно, в розповіді про те, що донька Корнета навчається в Україні, є певний суспільний інтерес. Але чи варто показувати її фотографію чи де вона живе? Поки немає доказів того, що вона веде якусь діяльність на підтримку свого батька чи тієї ж ефемерної "ЛНР", журналісти не можуть стверджувати, що ця донька несе небезпеку для громадського порядку чи для держави, чи щось подібне. Якщо вона (Марина Корнет. — MS) це оскаржить, то, в принципі, можуть бути накладені на канал певні санкції за розголошення персональних даних з боку Нацради як на юридичну особу. І на посадових осіб телеканалу, які приймали про це рішення. Те, що журналісти підняли саме питання, — це добре, воно важливе. Але в даному контексті я би не сказав, що воно потребувало такої деталізації».

Ігор Розкладай, юрист Інституту медіа права, зауважує: «Ситуація дуже неоднозначна, в ній існує багато, навіть забагато “але”. З одного боку, йдеться про особу, яка не дуже-то й причетна. З іншого боку, її батько — терорист і, відповідно, те, що вона навчається тут, а батько там — це є темою суспільного інтересу. Інша справа — настільки детально треба було розповідати про “де, що, як, навіщо”. Тут виникають сумніви. Я думаю, що втручання у приватне життя, там, де його можна було уникнути, відбулося. Наприклад, деталі з приводу адреси проживання, те, що може дійсно становити ризик, — це, я вважаю, перебір. Як мінімум, тут повинна була бути реакція Уповноваженої з прав людини, вона мала би дати свою оцінку. І знову ж питання, чи є наслідки. Якщо дівчина (Марина Корнет. — MS) вважає, що вона потерпіла, то вона може звертатися й до Уповноваженої з прав людини, й до, якщо є серйозні загрози, правоохоронних органів. З етичної точки зору це мало би розглядати редрада каналу й етичні комісії, з точки зору приватності, знову ж, — Уповноважена».

Очевидно, надихнувшись своїм викриттям доньки одного з ватажків «ЛНР», журналісти «1+1» розшукали також інших його родичів. Зокрема, батьків дружини. Останні заявляють, що не підтримують із зятем жодних зв’язків і не бували в Луганську з 2013 року. Тим не менше, їхні обличчя все одно показують на всю Україну і вказують селище, в якому вони живуть.

Але найгірше у фіналі. Кореспондентка «ТСН» заявляє, що «від початку війни знайшли десятки дітей сепаратистів та бойовиків, які навчаються в українських вишах», і починає перераховувати деяких із них, так само з іменами та фотографіями.

Ці матеріали виглядають як справжнє переслідування. На місці будь-яких ворогів України, щоб довести праворадикалізм / «бандеровщину» / «хунту» в державі, ми би просто вмикали ці сюжети. Журналісти загальнонаціонального телеканалу, не маючи жодного інформаційного приводу, знаходять доньку сепаратиста, яка особисто нічим не провинилася, і оприлюднюють її ім’я, фото й адресу. А наступного дня рапортують, що дівчина «розчинилася в повітрі». Сподіваємося, самостійно. Адже, як заявляє директор її вишу, однією з причин зникнення дівчини може бути те, що вона «думає, може, і про свою безпеку».

Узагалі ж, розголошення особистої інформації — це «фішка» «ТСН». Раніше телеканал уже публікував «ексклюзивні подробиці» сімейного життя постраждалої від вибуху в Києві, знімав таємні похорони, і ще одні, розкрив дівчину, якій сам же приписав роман із депутатомпоказував ім’я дитини, яка планувала скоїти самогубство, показав фотографії та імена дітей, яких мати лишила зачиненими у квартирі на дев’ять днів.

Але головна потенційна проблема, яку такими сюжетами провокує «1+1» (і ми про це вже писали), — це утвердження презумпції вини проти «колабораціоністів» зі сходу. Поширення стереотипів про жителів ОРДЛО, узагальнення ставлення до цілих родин на підставі одного їхнього представника, незбалансована, виключно негативна подача подібних історій — усе це налаштовує українців проти українців. І може спричинити суспільні проблеми після повернення територій.

Єдине, що виправдовує «ТСН», — те, що їхня історія про Марину не найгірша на телебаченні. «Розслідування» працівників програми «Гроші» (теж «1+1») починається так: «Знаєте, що роблять із терористами, наприклад, у Ізраїлі? Їх убивають. Сім’ї назавжди висилають із країни, а будинки знищують».

Детальніше про це й те, як «1+1» намагався врятувати серіал «Свати» від закриття, а «Україна» та «Інтер» випрошували пільги для Ріната Ахметова, читайте в публікації «Повернення Медведчука та інформаційний вакуум в окупації. Моніторинг теленовин за 20–26 листопада 2017 року».

  
5 грудня

Джерело: http://osvita.mediasapiens.ua/tv_radio/1411981046/11_pereslidue_ditey_separatistiv/

1


Додати коментар

Увійти через профіль для можливості залишати авторизовані коментарі.