Театральний сезон у Чернівцях закрили скандалом

Давно такого не було, щоб вистави нашого театру зчиняли дикий галас, дарма, що лише в соціальних мережах.

Після першого прем’єрного дня «Чесного судді» режисер Мирослав Гринишин вийшов до глядачів і поскаржився, що «невідомо з якого високого кабінету, надійшла команда його звільнити». Власне, написати заяву запропонували не лише режисеру, але й художнику-постановнику вистави Андрію Романченку.

Які насправді причини звільнення театралів – розпитуємо директора Чернівецького академічного обласного музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської Ю. Марчака.

– За один рік була поставлена оця єдина постановка. Ніби готувалися творчо для того, щоби щось здійснити, а коли доходило до діла, то в них немає ще задуму, в них немає роботи тощо. Коли уже здійснили задум, то, вважаю (свого часу закінчив режисерське відділення училища культури і маю вищу освіту), що у цій роботі не існує режисерської концепції, тобто сюжетної, композиційної... Мало того, вони не підготували жодного міського чи обласного заходу, жодного ювілейного вечора для акторів. Насправді ж режисер-постановник має поставити бодай дві-три вистави на рік. А тут – одна. А художник відмовився оформити афішу на останню виставу, сказав, що це не його робота – нехай працюють дизайнери в друкарні.

– А напередодні бачили виставу, мали ж бути генеральні репетиції?

– Не бачив, я перебував у відпустці. Тож прийшов на саму прем’єру і був здивований. Як на мене, наша сцена трошечки інша. Комусь, може, думається, що авангардно. Правильно, але авангард може відбуватися на малій сцені. Малі сцени можуть бути як у кафе, на горищі, у підвалі.., але не на великій сцені у золотистій залі.

– Якою буде подальша доля вистави?

– 25 червняа ми виставу не знімаємо, попит на неї ще є, слава Богові. Чи зможуть люди витримати всю виставу, це залежить від них. Шкода акторів, роботи, постановочної групи. Нам неодноразово казали знані художники: «Ваша постановочна група – найкраща в Україні». А тут чоловік виходить і ганить роботу художників-декораторів, реквізиторів, костюмерів, які працюють по 50 років. Тобто 50 років вони були угодні усім режисерам і всім художникам, а тут запросто можна вийти на сцену і щось таке казати щодо художньо-постановочної частини...

– Кажуть про якісь політичні мотиви звільнення?

– Там нема ніяких політичних мотивів, ніхто нікуди мене не викликав. Вони особисто прийшли, написали заяви за власним бажанням, за згодою сторін, виданий був наказ. Самі розписалися, що трудові книжки забрали.

Джерело: https://pogliad.ua/news/culture/teatralniy-sezon-u-chernivcyah-zakrili-skandalom-337926

КОМЕНТАР уже колишнього головного режисера театру Мирослава Гринишина:

Мирослав Гринишин У січні 2017 Юрій Марчак запропонував мені поставити виставу з ним у головній ролі з нагоди його 55 ліття. Мною було запропоновано наступні назви: "Остання стрічка Креппа" Беккета, "Гра" Шеффера, "Священні чудовиська" Кокто, "Лавка" Гельмана, "Можлива зустріч. Бах і Гендель". У лютому Юрій Марчак передумав створювати виставу до власного ювілею. Мені було запропоновано поставити чергову комедію без участі Юрія Марчака. Розпочала підготовку вистави "Слуги і сніг" художній керівник театру Людмила Скрипка. Мені було запропоновано перенести випуск прем'єри "Чесного судді" з 27 березня на 19 травня. Добре. Але у директора Юрія Марчака несподівано виникає рішення запросити у театр режисера Володимира Савінова для постановки вистави "Сяй мій божевільний діаманте" до його ювілею і Юрій Марчак запропонував мені знову перенести прем'єру "Чесного судді" з 19 травня на 17 червня з тієї причини, що у нього щорічна традиція у другій половині травня йти у відпустку. А мою наступну постановку ("Маркіза де Сад" Юкіо Місіма) директор Юрій Марчак та художній керівник Людмила Скрипка запропонували розпочати з вересня 2017. Ось такі були плани. Про якісь невірішені задуми мені несподівано було почути з вищезгаданої статті. Про міський чи обласний захід мені взагалі ніколи не пропонувалося, бо цим завжди займалась художній керівник Людмила Скрипка. Художнє рішення афіші "Чесного судді" насправді належить нам спільно з художником-постановником Андрієм Романченком, але можливості комп'єтерного макетування є тільки у поліграфістів, бо ні ми ні театр не володіє цими технологіями.

Мирослав Гринишин Після 5 років співпраці я зрозумів, що вся технічна, адміністративно-організаційна та художня частина підпорядкована директору Юрію Марчаку, який прикриває їх тотальну непрофесійність та небажання швидко мислити та приймати рішення. Ні організація двох гастрольних презентацій театру у Києві, ні намагання розпочати закордонні фестивальні гастролі, гастролі польського театру у Чернівцях, співпрацю театру з румунськими театрами, обмін акторами чи режисерами, обмін між українськими театрами не призвів до видимих позитивних зрушень. Я заслужив у своїй особі конкурента всередині театру. Тоді я спробував впливати через пошук різних художніх форм та посилення смислів постановок. Так було після вистави "Земля" з пропонованим Марчаком матеріалом "Апостол черні" що дало виставу "Юліан Цезаревич", але це не сподобалось дирекції і вони розвернули пропозицію у бік комедієзації настоявши на створенні "Запечатаного двірника". Після цього нам з художником Андрієм Романченком було обіцяно здійснити будь-який за нашим бажанням театральний проект та запросити любого виконавця, який би нам підійшов для художнього задуму, але дуже швидко Марчак змінив свою думку і знову почав наполягати на комедії. Тепер це був "Чесний суддя". І знову пропонувалося директором створити банальну попсову комедійку для "пересічного" глядача, що насторожило мене вдруге і дало чіткий сигнал на уподовання дирекції театру. Ні художній керівник, ні головний режисер не впливали на рішення директора. Стало зрозуміло про системну кризу всередині театру, яку можна вирішити тільки при іншому керівникові. Директор наполягав на написанні заяв про звільнення саме після прем'єри "Чесного судді", де ми з художником максимально дистанціювались від створення дешевої "пересічної" комедійки, з огляду на гостроту та актуальність теми. Це була наша кінцева позиція. Марчак був відсутній при випуску вистави і побачивши прем'єру самочинно (чи ні, що вже не важливо) вирішив поставити крапку у нашій співпраці звільнивши двох головних спеціалістів театру, що є безпрецедентним вчинком. Тепер він заявляє, що у штаті театру не буде ані головного режисера, ані головного художника. З огляду на те що т.зв. театральна реформа передбачає об'єднання директора театру та художнього керівника в одну посаду, то зайві претенденти тут не бажані.