"Такої поетизації любові, посвяченості життя коханій, такого сяйва поміж ними – ще пошукати в сучасній літературі…" Івана Дзюбу вразила любовна лірика буковинського поета Миколи Рачука

Перша частина триптиху «З уламків відбулого», неявно присвячена неназваній, але вгадуваній ЇЙ, сприймається як цілісна й потужна «пісня пісень».

 Таку думку виловив про нову збірку творів відомого буковинського поета Миколи Рачука літературознавець Іван Дзюба. 

Такої сакральності в поетизації любові, такої посвяченості всього життя коханій жінці, такої глибинної взаємоприсутності його і її в часі буття, в мовчанні й голосі, в незупинному наближенні-віддаленні, такого сяйва поміж ними – це, знаєте, пошукати в сучасній літературі…

І хоч автор обачливо застерігається – це не Соломонова Пісня пісень, але згадати про неї таки доводиться. (А Рачукове застереження, мабуть, стосується того, що його Пісня зрештою виходить за рамки майже біблійного – за пафосом – винограднику любові в більш земні й драматичні сфери – долі роду, історії, рідного слова: «У могили племен / Чую Ора-Оранти / Пісню пісень. / Пісня: як мені тісно, / Де моя корогва?»

Зрештою, – це моє суб’єктивне читацьке враження, - пише Іван Дзюба у передмові до  книжки-триптиху віршів Миколи Рачука із Буковини. - На нього можна не зважати. Треба просто читати поета Миколу Рачука. Читати не доскіпливо, як чиюсь партійну програму, а як поета, довіряючи йому. Не так важливо зрозуміти всі подробиці, кожну окрему думку, – як перейнятися осяянням високої поезії. Відчути подих незнаного. Колись один античний філософ сказав про іншого античного філософа: те, що я в нього зрозумів – геніальне, з цього я роблю висновок, що й те, чого я не зрозумів, теж геніальне. У цьому випадку ми говоримо не про геніальність, а про одухотвореність. І про довіру до небуденного. (5 липня 2019).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «З уламків відбулого»: поезія буковинця Миколи Рачука розрахована на людину 21 століття

«З уламків відбулого»: книжка-триптих віршів Миколи Рачука із Буковини