Симфонії міської спеки (читання на вікенд)

В Чернівцях вирує літо. Спека майже середземноморська, тому городяни, які давно працюють там, приїжджаючи додому на канікули, не відчувають кліматичної різниці. На таліях міщан з’явилися легендарні чернівецькі шорти довільної довжини, фасону та потертості, «на ура» йде різноманітне пиво, відвертішими стають декольте й сукні, спустошуються древні жовті бочки з квасом, тягне до прохолоди – в річку, на «Аква – плюс» чи до далеких морів й океанів. Над містом цілодобово чути гудіння кондиціонерів та вентиляторів, бруківкою котяться різнобарвні обгортки морозива, люди приречено спітніли й навіть дещо душевно занепали. Марево спеки, спраглість думок, спітнілість навіть душ.

Чернівчани намагаються якнайшвидше подолати невщухаючу спеку відкритих місцин - площ та центру вулиць, й сховатися від сонця під дахи будинків та в тінь дерев, які, слава Богові, ще є. Сохнуть квіти, жовкне трава, захлинаються від спраги фонтани. Лінивішими стають кішки та особливо коти, вуличні собаки щезають з міста, вони гордовито, з почуттям виконаної місії виводяться кудлатими вожаками до прохолодніших та ситніших дачних передмість. Люди ж намагаються зробити найважливіші людські справи, пов’язані із пішохідними переходами,  або з ранку, або ввечері, коли спека тимчасово відступає та ховається до завтра. Несамовито тягне у відпустки.

Раніш в СРСР був лише один туроператор – НКВД. Тепер їх у місті безліч, тому навіть попри кризу, влітку вони значно активізувалися, накривши місто павутиною пропозицій. Напівкоректна й гранично невміла реклама (мало хто знає, скажімо, що українською Венгрия називається Угорщиною, Польша - Польщею, а Вена – Віднем) нахабно виблискує на сонці, невпинно гомонять про «ВІП – відпочинок зі СПА - салонами» ФМ-станції та місцеві телеканали. Так ніби безперервно приміряють плавки та купальні костюми. Розрахунок на те, що на їхню некультурну пропозицію хтось відповість нецензурною згодою.

Час відпусток та туги за роботою. Днина холодку та води. Ера роздумів на пляжах, епоха короткотермінових й блискавичних романів, легенького, мов крила чайки, флірту на хвилях чи в приголомшливій прохолоді гірських курортів. Але все це для тих, хто виборов можливість відпочивати від спеки.

Ну, а ті, хто змушений продовжувати працювати в цих неймовірно нетолерантних умовах, відчувають сирітську неповноцінність, вищербаність та другосортність:

- Здраствуйте, товаришу полковнику! Говоре інспектор ДАІ Новоівануц! Я тут на Головній затримав вашого племінника на «Інфініті» за перевищення швидкості! Відпустити??? Єсть! Але товаришу полковнику! А як же закон, правила, в решті решт справедливість??? Поняв! Засуну…

         Плавиться щойнопокладений асфальт, хитається від спеки бруківка, наче пошкоджені зуби, кортить під холодний душ чи під краплі рясного дощу. Вицвіли кольорові волохаті ведмедики за заднім склом маленьких автівочок, за кермом яких впевнено сидять чарівні молоді чернівчанки. Спека.

         Ті, хто багатші, знаходять тимчасове заспокоєння у прохолоді велетенських холодильників-відділів гуртового гастроному «МЕTRO», допоки висмоктані комфортом дружини вибирають дорогуще м'ясо. А ті, хто туди не ходить, ховаються від спеки під тентами саморобних брудних наметів на базарах, поки відповідно їх вимушено принципові дружини сваряться за 10 копійок із перекупниками томатів. А потім перед цими, принциповими  дружинами постане інше принципове питання спеки: що вибрати TIDE чи ARIEL? Хоча головне для них – це не «облажатися» і не придбати ЗВИЧАЙНИЙ ПРАЛЬНИЙ ПОРОШОК!

За даними несподіваних літніх соціологічних досліджень, багатьом городянам відро для сміття замінює влітку вікно. Неочікувано, але безперечно як руйнівний наслідок спеки, з’явилася нова послуга – секс по домофону. Всі ж ми джентльмени, поки не темно.

Поетів, які працюють в стилі «хокку» почали від спеки називати в пресі «хоккуїстами». Дещо напружує в місті ситуація із злочинністю. Можна пройти п’ять кварталів і ще не покинути місце злочину. Ділові костюми міцно замінили легкі літні вироби фірми ADIDAS – провідного світового виробника одягу для пересування на курорт в потягах та чимчикування за пивом до найближчого магазину. А в басейнах все, що не робиться, все робиться у воду.

На небі – ні хмаринки. Блискучі деталі зустрічних авто негайно осліплюють, гарячі мов з мартенівської печі огорожі тротуарів, навіть мухи припинили витіюваті польоти у невеличких привокзальних кафе. Розпарені молоді продавці продовольчих магазинів, аж мигдалеві від спеки й безперервного натовпу за прохолоджуючими напоями. Холодильники негайно спустошуються, вода в них не встигає охолоджуватися. Морозиво тане дорогою додому і тече з пластикових пакетів невеликими молочними рівчачками на сковорідний асфальт. Спека.

Втрачають останні залишки суворої зимової логіки чудотворні міські об’яви.  Їх набридло збирати, тому що їх багацько і щомиті з’являються все нові у найнесподіваніших місцях та на найнесподіваніші теми. Збирати об’яви в Чернівцях – суцільне безглуздя. Особливо в спеку. Їх треба просто миттєво читати й негайно забути, зробивши мізерне розумове зусилля задля підтримання природного глузду. «Продається Фольцваген-Гольф (так, саме Фольц, - як вимовляємо, так і пишемо!) 1990 року. Повний фарш. Стан нової «Таврії». Театр пішов у відпустку всім складом. Тим часом відома міська співачка відзначає потрійний ювілей у «Шепетівці»: 60 років на сцені, 50 років в профспілках та 40 років від дня народження. А ті, що здійснюють трудові подвиги, рідко хороше працюють. З передач про природу на всекабельному «Енімал Пленет» городяни саме в спеку дізналися, що сови можуть повертати голову на 180 градусів. Й лише раз на життя на 360. А самець грізлі, виявляється, проводить все літо за їжею та в пошуках самки, придатної для спарування. Городян в спеку спарюватися не тягне. Це як крутнути головою на 360 градусів. В таку погоду нема видовища більш жорстокого, ніж дятли, які цілуються. Спека примушує уважніше придивитися до оточуючого світу та до цілком буденних зазвичай речей: чому, наприклад, на домашніх тапочках пишуть SPORT? чому на етикетці написано «Гірчиця з ароматом хрону»? чому, не відкривши інших розумних цивілізацій, люди проводять конкурси «Міс Всесвіт»? Придивитися, але відповідей не отримати.

          Міцно липнуть долоні – одна до одної та й поодинці до інших предметів, як живих, так і до неживих. Губи прилипають до носа, важко підвести голову догори. Паморочить. Віє спекою з-за кутів будинків навіть вишуканої архітектури. Замість квітників – згарища, тролейбус перетворився на рогатого монстра, який дихає вогнем, горілка – рідина негайної спекотної смерті. Якщо фотограф на вході до центрального парку напідпитку, то з об’єктиву, здається, може вилетіти синій птах. Городяни згадують інші, щасливі часи в Чернівцях, коли температура влітку рідко коли так високо підіймалася. А ще ті щасливі часи  - це коли не знаєш, чим менінгіт відрізняється від гепатиту, мігрень від геморою, і думаєш, що пташина хвороба – це коли хочеться літати. Думки скачуть з людини на людину немов блохи, але кусають далеко не всіх. В спеку лише дай тілу повну свободу, як воно негайно втече подалі від голови. Клята спека.

            Спекотного дня один депутат місцевих рад всіх рівнів зайшов до церкви й відразу загубився серед ікон. До спеки додалася криза. Криза - це коли продаєш фамільний ліс. Одна чернівчанки провела цими днями дві «чистки мозку» за Малаховим, тричі лікувалася за методом Агафурова, дихала за Кащенком, а прищик на носі так і не пройшов. Її чоловік якось побачив її у томатно-гірчичній масці з огірками на очах і ледь не тикнув вилкою. Городянки переймаються в спеку зовсім новими проблемами: чи не шкідливо засмагати у вимкненому солярії, наприклад. Хтось шукає майстра для виконання пірсінгу другого підборіддя.

            Втім, навіть сам вік городянина вже визначається не за роками, а за кількістю по-звірячому убитих спекою ілюзій.

            Вихід один: не можешь протистояти - протилежи.

             Затінок можна знайти в парку. Або, якщо встигнеш, на кам’яних лавах біля Ратуші. А де знайти прохолодне щастя?

Зовсім скоро, восени дерева в місті почнуть скидати листя та показувати стриптиз. А з-під землі в навколишніх лісах полізуть збуджені видовищем гриби.

За тією ж нудною, але невмолимою статистикою кожна друга дитина в країні мріє народитися в Чернівцях!

Володимир Килинич, червень 2009 р.