Суть Речей: "Я пережив багато керівників і часів, але так важко спортсменам ще не було" - ІванГешко

Друкопис програми «Суть Речей» від 7 квітня 2016 року.

 Ведуча: Людмила Григорчук

Запрошені гості: титулований легкоатлет, голова Чернівецького відділення НОК Іван Гешко та заслужений тренер України, голова Чернівецької обласної федерації панкратіону Ігор Наконечний

 Людмила Григорчук: Сьогодні ми святкуємо день здоров’я, а вчора – день спорту. Багато провели хороших акцій. Що встигли зробити?

Іван Гешко: Ми відзначили вчора міжнародний день фізичної культури, сьогодні міжнародний день здоров’я. Справді багато провели заходів у нашому краї. Зокрема, це була конференція, присвячена проблематиці фізичної культури і спорту, оздоровлення нації. Також були проведені на факультеті фізичної культури і спорту різні змагання, сьогодні також багато заходів. Особисто я брав участь у Глибоці, де була олімпійська руханка. Досить гарно було, долучилося навіть керівництво району. Чиновники. Хоч вони не були в спортивній формі, але це не важливо. Рухатися можна в будь чому. Вправи легкі можна робити і в костюмі, в любій установі робити.  Це буде великий плюс до нашого здоров’я.

Людмила Григорчук: Це традиційні акції, які мали би долучити ще більше охочих. Бачите ще більше руху вперед після таких заходів, коли з ними рухаються учасники олімпійських ігор?

Іван Гешко: Після таких заходів, звичайно, відчутно, адже до зарядки долучаються і олімпійські чемпіони. Ми ходимо по школах і бачимо справді захоплені очі дітей, тому сподіваємося, що після цього вони схочуть займатися спортом. Хоч проблем є багато, спортивна інфраструктура у занедбаному стані, але ми намагаємося навіть попри ці проблеми допомогти молоді займатися улюбленим видом спорту. Бо тепер вигідніше займатися спортом і бути здоровим, ніж лікуватися.  

Людмила Григорчук: Пане Ігоре, ви також долучилися активно до цього свята. Проводили змагання, турніри, теоретично ще й все за закріпили.

Ігор Наконечний: Взагалі, приємно, що таке свято відзначається, як день здоров’я. Ми силами факультету спільно з олімпійським комітетом, завдячені ми так само Івану Тарасовичу Гешку, який нас підтримував, спільно університет, факультет фізкультури, організували спільну конференцію, до нас приїхали з різних областей, з Одеси, Львів, Луцьк, Запоріжжя, Ужгород, Київ. Ми зібрали дійсно небайдужих людей до фізкультури і спорту, ще й науковців, які в червоній залі ЧНУ виступали з різними доповідями, які важливі сьогодні не тільки для покоління молодого, але й важливі і для спортсменів і для всіх мешканців міста. Зранку ми приймали гостей і проводили конференцію, а вже в обід, на майданчику студмістечка, на факультеті фізкультури, на вулиці Небесної Сотні, відбулося одночасно такі заходи, як стріт-воркатут, стріт-бол, пляжний волейбол, трікінг, сальто, показові виступи і народний жим, це вправи лежачи, підняття штанги. Плюс показові виступи різних видів, стріт-воркаут гарно виступив, панкратіон був представлений у показових виступах і приємно, що цей захід зібрав дуже велику кількість студентів, які не тільки навчаються на факультеті фізкультури, але й які прийшли просто і були вражені позитивно виступами. Взагалі міжнародний день фізкультури не дуже відомий у Чернівцях, не всі знають цей день, у Європі, у світі його святкують, а тут, у Чернівцях його немає. Не відбувається багато подій. Я вважаю, що це хороший старт, Національний Олімпійський комітет наш обласний і факультет фізкультури будуть робити все, аби ще більше молоді долучалося до такого заходу.

Іван Гешко: Хочу добавити, що до міжнародного дня фізкультури і спорту ще пройшов хороший захід, на площі Філармонії зібралися на зарядку. Я також долучився. Багато було студентів БДМУ, вони організували руханку. Це приємно, що у нас відбуваються такі заходи. Я думаю, що ми ще більше будемо розвиватися, а в інших областях ще менше знають про те, що є міжнародний день спорту і фізкультури. Я їх вітав, а вони перепитували, що це за свято. На жаль, воно в Україні ще не так масштабно відбувається. Це треба змінити. Хто ж зробить, як не ми? Я думаю, що в майбутньому воно буде серйозним, масштабним дійством, щоб люди більше займалися спортом.

Людмила Григорчук: Але є чим гордитися, які останні досягнення, які хотілося б виділити?

Іван Гешко: Ми нагороджували Анну Беженар, її визнали кращою спортсменкою року в Україні серед неолімпійських видів спорту. Це велике досягнення, тому що, коли визнають нашу краянку кращою в Україні, це є велике досягнення. В цьому році є Олімпійські ігри і зараз у нас є Наталка Лупу, вона вже має олімпійський норматив, вона виконала його ще в тому році. Команда лучників на превеликий жаль не можуть так зробити, як легкоатлети, навіть якщо вони поїхали на Чемпіонат світу, завоювали ліцензію, а перед Олімпійськими іграми, були вже такі випадки, коли наші спортсмени завойовували ліцензію, а на Олімпіаду влаштовували перестрілку і наші спортсмени не попадали. Але маємо надію, що і Еміль Ібрагімов, і Лідія Січенікова, Тетяна Дорохова і Микола Лабовський будуть виборювати можливість поїхати на Олімпійські ігри. Мене також колись не планували, а потім в останній момент – я пройшов. Це спорт, різна форма. Дуже приємно, що у місті багато відбувається міжнародних стартів, з панкратіону, з боксу, рукопашного бою, з луку, відкриваються у нас великий спортивний комплекс з плавальним басейном. Це доречно, бо є вже невеличкі досягнення. Наша команда була з плавання на Чемпіонаті Україні, вже є люди, які мають розряди в цьому виді спорту. Перераховувати можна дуже багато, є багато досягнень, але хочеться ще більше.

Іштван. Слухач. Як ви ставитися до такого виду спорту, як «чисте місто», коли молодь прибирає місто і займається спортом одночасно. Ще одне питання – про допінг. Була інформація про Наталку Лупу, що її через допінг не дозволили поїхати на змагання за океан. І ще одне – про офшори. Навіть такий відомий спортсмен як Мессі, має офшори, а на нього дивляться діти. Як з цим боротися?

Ігор Наконечний: Неодноразово з спортсменами ми прибирали території, приїжджали в район, де треба було. Ми будемо і цього року це робити. Ми вже домовилися, в кінці квітня ми організуємо багато хлопців, які вийдуть в парк і будуть прибирати.

Людмила Григорчук: Вони не ображаються, що їх просять прибирати?

Ігор Наконечний: Тут залежить від того, наскільки їх тренер є вихователь і доносить до нього психологічну складову розвитку особистості. Я вважаю, що це дуже важлива складова у тренувальному процесі. Коли тренер доводить моральні якості, говорить про те, що прибираючи людина завжди буде розуміти, що смітити не можна. Коли діти, підлітки, дорослі хлопці, студенти вийдуть і поприбивають паркові зони, поприбивають у місцях проживання, то вони, я думаю, переосмислять, що зайвий раз залишити пляшку чи папірець не треба. Я завжди проводжу бесіди з спортсменами щодо виховання і я думаю, багато хто нас зараз чує  буде сприймати позитивно. Приємно, що багато хлопців долучаються і не лише до прибирання, але й дерево посадити, тому я вважаю, що це круто. Ми будемо це робити завжди. І хочеться, щоб долучалися всі тренери.

Людмила Григорчук: Таке прибирання може бути і тренуванням своєрідним?

Так, це свіже повітря, це можна, наприклад, в кінці тренування застосовувати, вийти біля нашого залу, біля Черемошу є парк, ми там обов’язково будемо прибирати. В кінці квітня у нас чемпіонат України, і у нас в планах 23-25 квітня, ми обов’язково це будемо робити.

Людмила Григорчук: Як антибонус ви це не використовуєте? Хто недопрацював у залі, може йти допрацьовувати у парк.

Ігор Наконечний: Слушна порада, може так і треба робити.

Іван Гешко: Щодо допінгу. В кінці року звинуватили у вживанні допінгу близько 100 спортсменів у світі, саме мелодонія, так ми називаємо цей препарат. Було повідомлення у кінці жовтня місяця, що з 1 січня цей препарат буде забороненим. Ми вивчили цю ситуацію, лікарі кажуть, що мелодоній виводиться з організму від 90 до 180 днів. Якщо спортсмени за два місяці перестали його вживати, то у організмі він все одно на 1 січня залишився. Зараз повинна засідати міжнародна асоціація легкоатлетична і спортивна і будуть це питання вивчати, тому що є дуже великий спір у цьому. Це велика проблема, але є велика надія, що ми цю проблему напевно скасуємо і препарат заборонять з 1 квітня чи з 1 травня. Можна буде перездати на допінг-проби.

Людмила Григорчук: Тобто ситуація не критична?

Іван Гешко: Будемо чекати висновків. Зараз у світі стосовно допінгу є проблеми. Багато спортсменів попадають на тих чи інших заборонених препаратах, великий спорт потребує великих енергетичних затрат і для того, щоб відновитися після тренування, не маючи високої лабораторії, це потрібно слідкувати за цим, дуже швидко все рухається і кожен місяць-два той чи інший препарат потрапаляє в чорний список заборонених. Навіть простий нафтізін, каплі від нежиті, ми не можемо приймати, бо він також заборонений препарат. Що стосовно третього питання. Офшори. Справді, і Мессі попав, дуже багато людей, які є відомі у світі, вони попали за те, що не сплачували податки у своїх країнах. Я рахую, що це проблема і такого не повинно бути. Якщо люди займаються спортом і заробляють великі гроші, то моя думка, не повинні сплачувати такі ж проценти, як і бізнесмени. Бо люди вкладають своє здоров’я, вони і так багато вкладають, можуть вони розвивати спортивні бази, витрачати на благочинність, але повинна бути якась зацікавленість у цьому.  

Людмила Григорчук: У нас є спортсмени, які стали багачами завдяки спорту?

Іван Гешко: Є, такі які стали відомими. Такі, як Андрій Шевченко, Віталій Кличко. Хотілося б щоб були більше.  

Людмила Григорчук: У вас є серйозні заначки? Думаєте про офшори?

Іван Гешко: Ні, такого немає. Хотілося б, щоб було, але нема.

Ігор Наконечний: Я ставлюся до цього кумедно. У нас в Чернівцях спортсмени, які виграють визначні турніри, і навіть мають якісь премії, це такі мізерні суми, що це смішно. Дуже мало є таких спортсменів, які можуть представляти міжнародний рівень і показувати рівень на професійних змаганнях за кордоном. Це одиниці за останні 10-20 років, які з Чернівців виходили і не факт, що вони залишаються в Чернівцях. Вони переходять в Київ, їдуть в інші країни і ми потім втрачаємо зв’язок з цими спортсменами, і їх також мало, тому говорити про статки і про податки, це кумедно.

Людмила Григорчук: Загалом, це соромно для спортсменів – не сплачувати податки? Є ж Мессі, якого люблять діти, а він має такі проблеми?

Ігор Наконечний: Якщо спортсмен досягає серйозних статків, у нього є гроші, я погоджуюся з Іваном, то він міг би побудувати супер-центр для дітей за свої кошти і він цим може пишатися, він міг би зробити базу, розвивати клуби спортивні, вкладати в молоде покоління, то можна тут теж десь прощати таке питання. Відноситися зовсім по іншому якщо спортсмен цим користується, нікому не допомагає, а витрачає величезні кошти для себе, то звісно про це треба говорити.

Людмила Григорчук: У вас вже є великі статки, відклали вже собі в банку трохи офшорів?

Ігор Наконечний: Так, на Гаваях… Але я б був радий, якщо б мої спортсмени могли досягати висот на арені спортивній і цим могли заробляти гарно. Адже це здоров’я вони кладуть заради спорту, постійні травми, болячки, без спортивного харчування висот досягти неможливо, допінги у панкратіоні ми не використовуємо, як тренер збірної України я знаю, але спортивне харчування, без нього нереально бути спортсменом високого рівня.

Іон. Слухач. Мене цікавить ситуація з медиками. Наприклад в панкратіоні на змаганнях, чи є в командах хороші лікарі, які у випадку травм допомогли дитині.  

Ігор Наконечний: Сьогодні ми дуже завдячуємо роботі фізкультурного диспансеру нашого чернівецького. Дуже кваліфіковані лікарі, вони роблять величезну роботу. Обслуговують всі змагання, які проходять у місті і області. Я дуже їм вдячний за це, бо вони витрачають багато вільного часу, на вихідних. У нас дуже мало залів є, де під час навчально-тренувальної роботи є постійно лікар, це ДЮСШ, одиниці є залів і клубів, де на роботі працює лікар. І це є дійсно проблемою. Що стосовно реабілітаційних моментів, то у нас так само є мало спеціалістів серйозного рівня, але з нову ж таки, ми звертаємося в фізкультурний диспансер, працюємо з лікарями в обласній лікарні, звертаємося за консультаціями. Зараз у Анни Бежденар була серйозна травма коліна і ми їхали в супер-клініку в Києві, дуже гарне відношення до спорту і до спортсменки, але, звісно, це потягнуло фінансово дуже багато коштів. Але ми викрутилися. Зараз вона вже працює за собою і навіть перемагала на Чемпіонаті світу після травми. Хотілося б, щоб у цій сфері відкривалося більше таких спеціальностей. Зараз на факультеті фізкультури буде спеціальність реабілітація, хотілося б, щоб більше було таких фанатів. Звичайно, якщо буде більший контроль, то спортсмени будуть тільки вдячні.  

Іван Гешко: Ні одні змагання у нас не проходять будь-якого рівня, в любій спортивній школі, без лікаря. Це неможливо, такі змагання не допустять. Стосовно реабілітації, то проблема є, проблема велика, бо якщо б реабілітація як напрямок у нас розвивався, то я б може ще займався професійно спортом, коли у мене виникла проблема, задня частина стегна, я їздив два рази в тиждень в Київ, мені робили процедури, але після процедури знову поїхав, результат давало, але не такий, як мав би бути. Коли я був у Польщі на зборах, там хороша база, там є все, окрім їжі і житла, все для здоров’я і відновлення: гідромасаж, лазерна терапія, кріокамера, все, що потрібно для спортсмена, який на пульсі 180-200 відпрацював, то після того повністю відновився. Нам цього не вистачає, є велика проблема, ця проблема піднімалася на федерації легкої атлетики в Україні, потрібно звернути увагу і на це. Навіть простий приклад брати, лід з водою, який потрібен після тренування. Це бочка з водою і у ній льодяна вода. Ти заходиш у неї по пояс і м’язи швидко відновлюються.

Людмила Григорчук: Ми не можемо це забезпечити?

Іван Гешко: Так, інколи не можна забезпечити теплою водою, щоб помитися після тренування, то звідки у нас льодяна вода. Проблем є багато, потрібно працювати.

Людмила Григорчук: Рухаємося в цьому напрямку, чи поки що лише розмови, напрацьовуємо?

Іван Гешко: Теоретичні напрацювання є, ми вже давно працюємо в цьому напрямку.  

Людмила Григорчук: Ігоре, якщо говорити про досягнення, ми вже згадували про Анну Беженар. Як вона себе почуває зараз?

Ігор Наконечний: Вона входить в режим, але є у нас багато інших перспективних спортсменів, Юрій Черкалюк, Юрій Чижевський, Роман Скидан, Денис Семенюк, Олександр Доскальчук, Лучич Флора, Ославська Ельвіра, всі наші призери чемпіонату світу. Ми на наступному тижні виїжджаємо на чемпіонат України, де відбудеться відбір на Чемпіонат Європи, який відбудеться в червні. І в Грузії, в жовтні буде відбуватися чемпіонат світу. Вся наша рідня, буде приймати участь в цьому. Плюс підтягуються ще нові спортсмени. Ми з кожним роком збільшуємо склад зірної саме чернівецькими спортсменами, надіємося, що спортсмени не підведуть нас на міжнародних стартах.

Людмила Григорчук: Скільки вже маєте переможців світових та європейських чемпіонатів?

Ігор Наконечний: З гордістю можу сказати про те, що дуже велику роботу робить весь тренерський колектив, тому що разом проводимо змагання різного рівня, разом організовуємо поїздки на різні чемпіонати, приймаємо участь не тільки з панкратіону, але й приймаємо участь в інших видах спорту. Набираємося максимально досвіду і на своїх змаганнях виглядаємо краще. Стосовно досягнень, скажу, що з 2008-го року я є тренером молодіжної збірної команди України і ми ще не були ніколи третіми, були в основному першими на світовому рівні, були другими декілька разів, але в основному тримаємо марку фіналістів і скажу, що в кожній віковій групі в мене є чемпіон світу, і серед юнаків, і серед молоді, і є чемпіони світу серед дорослих, вже декілька людей. Ми розвиваємося, вивчаємо новітні методики, серйозно готуємося і самі спортсмени вкладають душу, тому що зараз це нелегко. Треба жити спортом. Треба ставити високі планки і цілі і, звісно, бути хорошою, порядною людиною, по-іншому зі мною неможливо працювати.

Людмила Григорчук: У вас справді гарні досягнення, значить вас все влаштовує, що дає Чернівецька область, влада, городяни. Все гаразд?

Ігор Наконечний: Не дуже, я б сказав. Дуже багато ми тягнемо своїми силами. Силами батьків. Шукаємо постійно спонсорів, яких не вистачає ніколи, бо немає таких серйозних вкладень у нас, а ми потребуємо цього. Зараз на наступному тижні від Чернівців їдуть 140 чоловік на чемпіонат України. Там проходить суцільний чемпіонат, там і діти, і молодь, і дорослі, такий масштабний чемпіонат. Кошторис 140 чоловік – це десь 200 тисяч гривень на одні змагання, звісно, цих коштів немає, ніколи не було, дай Бог, щоб були. Ми дійсно завдячуємо нашому генеральному спонсору фірмі «Рома», які підтримують, інші також спонсори, десь індивідуально підтримують спортсменів. Дуже мало видів спорту є таких, які можуть похвалитися саме партнерами, спонсорами і які живуть «в шоколаді». Таких у Чернівцях взагалі немає. Навіть ФК «Буковина», яка постійно грає і то, шукає постійно коштів, інвесторів. Така сама ситуація постійно, велика вдячність батькам, тому що без них не було би тих результатів, тренерам, які проводять роботу, шукають партнерів, друзів, величезна робота ведеться. Мінус ще в тому, що в Чернівцях, чому спорт десь не має серйозних досягнень, є тренери, які, да, вони займаються дітьми, оздоровлюють дітей, велику роботу роблять, велика шана їм за те, але міжнародного рівня спорту нема, бо тренери або розчаровані в тому, що спортсмен досягає високого рівня, а за браком коштів, він не може приймати участь далі, а тренер не кожен може бігати, шукати, це серйозна проблема в Чернівцях. І з Іваном Тарасовичем будемо робити вдвох все для того, щоб в місті, в області виділялися кошти. Важко поки що, вникаємо, вчимося, молоді депутати, але будемо все робити для того і хочеться щоб саме більше було в Чернівцях людей, таких фанатів, які готові долучитися до робочої групи, ініціативної команди, які будуть все робити для розвитку спорту, можливо, в пошуку інвесторів, зацікавлення людей, з цим є проблема.

Іван Гешко: Є велика проблема, я є депутатом обласної ради, голова комісії освіти, науки, молоді та спорту, Ігор – депутат міської ради. Він відповідає за міський напрямок розвитку спорту, я за обласний. Хочу сказати, що перше, що ми зробили, це наші стипендії, спортсмени, які получали з 2000 року, вони не змінювалися, вони дорівнювали 140 гривень на руки кожен місяць. Це була стипендія, яка визначалася для 10-ки кращих спортсменів з олімпійських видів спорту, і 5 спортсменів з неолімпійських видів спорту. Хочу сказати, що з 1 травня вони будуть получати по 1500 гривень. Це також є хоч і не великий, але значний стрибок. Для спортсменів наших нелегко зараз, я пережив багато керівництва, важких часів, але таке, як зараз, то це дуже складно. Тому що раніше в кожного спортсмена брали в структури клубів. «Динамо», наприклад, як я , з 98-го року я її член. Хтось в міліції, СБУ, прикордонники. Всі брали до себе спортсменів, вони мали якусь зарплатню і це стимулювало до подальшого розвитку в спорті. Щоб досягти високих результатів у професійному спорті, треба займатися 8-10 років. Але, щоб займатися, треба бути і забезпеченим і впевненим у завтрашньому дені. В мене йшов стаж, я навчався і це дозволяло ще й займатися спортом. На жаль, багато спортивних команд, при військових частинах, вони розформовані, молодих спортсменів не беруть, вони займаються до певного рівня, поки займаються в школі, а дальше бачать, нема впевненості в завтрашньому дні, нема за що жити, їсти і вони на цьому етапі закінчують спорт. Тому наше завдання з Ігорем і з нашим керівництвом зробити, щоб спортсмени були забезпечені, були впевнені в завтрашньому дні. Молоді є багато, але проблема в тому, що вони не мають впевненості. В цьому напрямку треба багато працювати.

Людмила Григорчук: Окрім грошей, що ще треба зробити в Чернівцях і в області, щоб допомогти спортсменам розвиватися? Я говорю про зали, майданчики.

Іван Гешко: Нового щось за останні декілька років, окрім «Олімпії», в нас не було, щось визначного, як палац спорту, щоб можна було приймати великі змагання, манеж, реконструкція стадіону «Буковина», який на жаль знаходиться в аварійному стані, я спілкувався з новим керівництвом стадіону і він каже, що він знаходиться на плавуні, тому, навіть, якщо робити реконструкцію, то треба вивчити, чи це доцільно, щоб знати, куди вкладати кошти. Інколи краще побудувати щось нове, це буде дешевше, ніж зробити старе. Наприклад, НСК «Олімпійський» в Києві, планувалося одне, а порахували, що можна було за ті кошти залишити і цей, і побудувати ще один. Є багато проблем.

Людмила Григорчук: А чого в Чернівцях треба нагально? Ще один басейн відкривають зараз…

Іван Гешко: Не ще один, а один. Бо той, що є, він не пристосований, щоб займатися плаванням.

Людмила Григорчук: Довжина не та?

Іван Гешко: Не лише довжина, а там має бути розворот, має бути куди пригати. У нас є басейн для відпочинку. Діти на тренуванні мають наплавати тисячу, півтора тисячі, а басейн є на 13 метрів. Уявіть, як їм треба наплавати. Це приємно, що відкривають. Була угода про співпрацю.

Людмила Григорчук: Ще обіцяють стадіон на Легмаші.

Іван Гешко: Так, цей стадіон на який 70% коштів дає міжнародна федерація футболу, 30% - місто. Це стадіон для футболу. Це дуже добре, бо ми підтримуємо футбол, але без бази. А треба розписати розвиток. А то ми вклали один раз і все, а так, треба постійно вкладати, розвивати. В минулому, коли «Буковина» посіла 4-те місце, то їм пропонували перейти у вищу лігу, але фінансів нема, бази нема, а при вищій лізі, треба мати ще додаткові команди, ціла інфраструктура має бути. У любих міжнародних правилах по техніці безпеки наш стадіон навіть не може бути у вищій лізі. Та трибуна, що за таблом вона аварійна, вона не може містити глядачів. Це велика проблема, але наші Чернівці достойні того, щоб ми мали таку арену. Дуже багато заходів і арена навіть може сама на себе заробляти. Вона повинна бути багатофункціональна, приймати любі заходи. І концерти, і футболі, любі заходи.

Людмила Григорчук: Легкоатлетам щось треба?

Іван Гешко: Саме основне – доріжка. На стадіоні, дійсно. Вже приходили два місяці назад спеціалісти. Домовилися. У них є декілька проектів на Україні. Декілька регіонів будують стадіони, зокрема, в Луцьку, був зданий стадіон, який відповідає другому рівню акредитації, він може приймати будь-які чемпіонати, окрім чемпіонату світу і Олімпійських ігор. Стадіони будуються, знаходять різні варіанти. Багато залежить від нашого керівництва, треба їм підказувати, показувати, стимулювати.

Людмила Григорчук: Впирається все у фінанси?

Іван Гешко: До чого б ми не йшли, все зводиться до фінансів. Дійсно, складна ситуація в країні, у нас війна, економічна криза. Але не треба падати духом, треба працювати.

Людмила Григорчук: Пане Ігорю, ви на сесії міської ради піднімали питання про те, що потрібно вкладати гроші в спорт. Де ці гроші найнеобхідніші?

Ігор Наконечний: У нас є дуже багато тренерів з рідних видів спорту, але хороших, кваліфікованих фанатів, які бачать перспективи не просто фізкультури, а перспективи вищого спорту і рівня досягнень спортсменів вищого спорту, є дуже мало. І це теж проблема. На мій погляд, потрібно замислюватися про якісь семінари, майстер-класи для тренерів. Сьогодні, я вважаю, гордо, що є на факультеті фізкультури викладачі, ми організували форум вчителів фізичної культури, де було 50 учителів фізкультури міста, які зібралися для того, щоб обговорити проблеми в школі: мотивація, спецмедгрупри, адже багато дітей не займаються фізкультурою, бо вони або роблять довідку, або просто нема у них бажання, сидять з планшетами. Особливо це стосується дівчат. Їм простіше погратися у телефон і посидіти на лавочці, замість того, щоб брати форму і займатися. Сьогодні ми зібрали вчителів і я вважаю, що частіше треба збирати вчителів, щоб обговорити проблеми, виступали у нас Наталя Лісота, і Лідія Доцюк, фахівці-науковці. Вони показували також практичні складові для фізичної культури. А щодо тренерів, то той тренер, який перестав їздити на чемпіонати України, то він перестав розвиватися. Навіть якщо у людини немає перспективних спортсменів, то він має йти у ногу з сучасністю, їхати на міжнародні турніри, на збори тренерів, на навчальні збори. Приїхати на один-два дні, подивитися як тренер збірної проводить заняття, це великий плюс. Наші досягнення залежать ще й від того, що ми їздили на міжнародні змагання, ми брали звідти щось, дивилися, як інші виступають і я вважаю, що однією з концепцій того, що ви говорите, що фінанси, мають бути мотиваційні рамки, яких нема на сьогоднішній день. Приємно, що Іван Тарасович в області досягнув моментів, щодо стипендій, сподіваюся, що і місто буде виділяти такі стипендії. Поки що лише я багато говорю, а все зводить на бюрократичні моменти, треба багато писати програм, витрачати часу, щоб щось пробити.

Іван Гешко: Проблема існує, і мотивація також. Я був присутній на слуханнях у Верховній Раді і є депутати, які розбираються у спорті, наприклад пан Томенко, сказав, що треба відновити оцінки у школі, адже це також мотивує. Пам’ятаю, нам колись казали, хто не здав фізкультуру, той не допускається до екзаменів. Треба змінити підхід до цього, систему. Наприклад моєму синові, який зі мною постійно бігає, займається, проба Руф’є показала, що йому треба лише у спецгрупу. Мені дивно, що це за формула, що краще за тренера знає, як має дитина займатися і які має мати навантаження.

Людмила Григорчук: Проба Руф’є - це ж тільки орієнтир.

Іван Гешко: Далекий орієнтир від істини. Раніше ж все працювало і діти займалися і були здорові. Велосипед давно створений, треба просто мінятися, рухатися вперед. А то поспилювали в школах турніки. В інших країнах світу проводять фізкультуру зовсім інакше. Там дійсно займаються фізкультурою, а у нас приходиш і вчитель каже, що вже з 7-8-го класу вже не може виставити команду хлопців на баскетбол. Немає кому. Той у другій групі, той у третій. Вчитель не може взяти на себе відповідальність, бо той приніс справку.

Ігор Наконечний: Дуже важливо, коли є 5 кращих видів спорту, але є така можливість, забезпечувати види спорту самим необхідним. Деякі види спорту розвиваються, їм не потрібні величезні зали, будівлі, але треба їх забезпечити самим оптимальним для навчального процесу. Треба джгути, набивні м’ячі, наприклад, але вони дорогі, плюс є сучасні технології різноманітні, які дозволяють спортсмену розвиватися і я вважаю, що певну суму коштів потрібно закладати для мотивації кращих клубів чи організацій. Наприклад 30-40 тисяч гривень, щоб можна було купити все необхідне, щоб спортсмени в залі, на тренуваннях були забезпечені інвентарем.  

 Інформаційний партнер програми "Суть речей" www.buknews.com.ua