СОБІ – МАЙБУТНЄ, ДІТЯМ – ЧЕРГИ

На Буковині бракує дитсадків. У Чернівцях, наприклад, дитсадок востаннє  збудували ще 1991 року. Мережа дошкільних навчальних закладів області налічує зо три з половиною сотні одиниць. З усіма негативними наслідками, які з цього прикрого факту випливають. Згідно з даними науковців, кількість дітей у буковинських садочках з розрахунку на сто місць в сільській місцевості становить 106 чоловік, у міській – 133. У більшості садочків наявна кількість дітей перевищує їх проектну можливість. Наприклад, чернівецькі садочки відвідують до 9 тисяч дітей. І це за умови, що проектна кількість місць у садках не перевищує 7 тисяч! Говорити про дотримання норми, за якої у групі має бути не більше 15 – 20 дітей, навіть не випадає. За існуючої переповненості груп, облаштування садочків у пристосованих, а не спеціально збудованих для них приміщеннях, вимога базової програми "Я у світі" щодо створення тут "куточків усамітнення" видається справжнім глузуванням. 

Миша не пацюк, але щось пацюкоподібне у ній є

Приклади відкриття додаткових груп і навіть нових дитячих закладів, хоча й позитивні, погоди загалом не роблять. Серед останніх: створення ще трьох додаткових груп, окрім вже чотирьох існуючих, у чернівецькому дитсадку "Берегиня", що у Садгорі. А також три нових групи нового навчально-виховного комплексу "Любисток", відкритого на базі 42-ї школи в районі "Гравітону", який зможуть відвідувати понад півсотні дітей. Загалом упродовж 2010-2011 навчального року, як запевняє влада, порівняно з попереднім періодом мережа дитячих установ збільшилась на 18 одиниць. Сьогодні їх в області 364.

Водночас вітчизняне законодавство наполягає на обов'язковій дошкільній освіті. (Закон України "Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу"). Тобто відвідувати дитячий садок перед школою обов'язково повинні бодай п'ятирічки. Для чого? Відповідь ілюструє ситуація у селі Колінківці Хотинського району. З огляду на те, що влада тут ніяк не завершить реконструкцію приміщення школи-інтернату на вул. Головній, 105-Б під дошкільний навчальний заклад, з 350 місцевих дітей (віком від 0 до 6 років) реальну можливість відвідувати існуючий дитсадок мають лише 100 з них. Решта змушена сидіти вдома на печі. Згодом, вступаючи до першого класу місцевої школи, більшість із них мають суттєві проблеми з розумінням предметів, які викладають українською державною мовою. Адже вдома ці діти розмовляють переважно молдавською.

Яким чином має бути реалізована норма закону про обов'язкове охоплення дошкільними навчальними закладами всіх дітей п'ятирічного віку – клопіт місцевої влади. Формально до показника якось дотягують. Наприклад, як це у нас зазвичай прийнято, маніпулюючи змістом. Це коли повноцінні дошкільні навчальні заклади замінюють усім, що бодай здалеку нагадує якусь форму дошкільної освіти. Пригадуєте, як у повісті-казці відомого естонського письменника Ено Рауда: іграшкова миша на коліщатках, звісно, не живий пацюк, але щось пацюкоподібне у ній є! Реально ж рівень охоплення дітей від трьох до шести(семи) років садками не перевищує 51 (згідно з даними науковців) – 70 (за відомостями профільних чиновників) відсотків. У міських поселеннях цей показник приблизно 73 відсотки, сільській – лише 38. Приклад Колінківців тут більш ніж показовий. У Чернівцях інший клопіт – нестача місць і значна переповненість дитсадків. А вже як наслідок цього – змагання батьків за місце у черзі. З усіма ганебними атрибутами подібної ситуації: травнево-червневою штовханиною рідні у чиновницьких коридорах, прошнурованими книгами обліку з пронумерованими сторінками тощо.

Багато дитсадків, на утримання яких після розвалу колгоспів та збідніння сільських громад просто не було коштів, позакривали у 90-х. Процесу сприяли ніби й демографічні показники. Саме у ці роки спостерігалося значне падіння рівня народжуваності. Пік спаду – 2001 рік. Як і майже вся Україна, Чернівецька область справді переживає депопуляцію. Проте якщо загалом населення краю справді зменшується, то відбувається це вкрай нерівномірно. Є регіони, де природний приріст зберігається. Це, зокрема, стосується Путильського району області. Найвищу народжуваність у 2011 році зафіксовано саме на Путильщині. Але позаяк людності в районі мало, то динаміка не така очевидна, як, скажімо, у більш густозаселених Глибоцькому, Герцаївському чи Сторожинецькому районах. Натомість в етнічно українських східних, північних і придністровських районах населення зменшується. На Кельменеччині, наприклад, депопуляція доходила до 9 – 10 проміле на рік (10 людей на 1000, або 1 людина на 100). Це дуже високий показник! Найменше дітей цьогоріч теж побачили світ саме в Кельменецькому районі.

Але замість покращити життя людей вже сьогодні та запитати у науковців, як їм правильно вчинити, посадовці всіх рівнів заходилися на свій страх і ризик перепрофільовувати приміщення садків під інші потреби. Майже всі відомчі заклади, що входили до статутних фондів акціонерних підприємств, ще у 1996 – 1998 роках були відчужені їх власниками та перепрофільовані. Це тоді, нагадаю, Чернівці втратили приміщення дитячих садків підприємства "Восход", в якому розмістився Буковинський університет, рукавичної фабрики, приміщення якого зайняла "Народна допомога", Львівської залізниці, будівлю якого облюбували прокурори, заводу "Кварц", перепрофільоване під центр реабілітації дітей-інвалідів, взуттєвої фабрики, дитячий садок якої поступився місцем другій лікарні, продала приміщення свого дитсадка й "Арніка". Водночас Чернівці виявилися чи не єдиним містом в Україні, де за роки незалежності не було ліквідовано жодної комунальної дошкільної установи. Тож чи випадає після цього дивуватися, що станом на 1 вересня 2011 року не за призначенням в області використовуються 29 дошкільних навчальних закладів, що становить понад 8 відсотків від їх загальної кількості. Продано – 10 садків, передано – 2, перепрофільовано – 13, ліквідовано – 1, здано в оренду – 1, приміщення не використовується – 1.

Перевага електронної черги – публічність

Нинішня хвиля народжуваності, схоже, справді стала для чиновників громом з ясного неба. А повернути назад втрачене завжди складніше, ніж зберегти набуте. Хоча перший-ліпший кваліфікований демограф їм радо пояснив би, що нинішня хвиля народжуваності – це наслідок батьківства тих, хто побачив цей світ у середині 80-х років, а не тільки матеріальних виплат, як це чомусь часто прийнято вважати. Від початку року до 1 вересня в області народилися 7404 малюки, у Чернівцях – 1736. (Торік відповідно в області – 7307, у Чернівцях – 1678). Ще років п'ять-десять – це покоління (1985-1990 років народження) перейде у старшу вікову групу, тоді народжуваність знову суттєво впаде. Щоправда, років через 20-25 батьками почнуть ставати ті, хто народився нині, і тоді також можна чекати на демографічну хвилю. Така ось цікава управлінська арифметика! Але для чого морочитися з наукою, якщо чиновнику завжди краще спочатку створити проблему на рівному місці, щоб згодом змусити людей її героїчно долати. А як ще інакше довести свою необхідність суспільству?

Умови перебування дітей у садках – тема взагалі окремої розмови. (Про використання так званих батьківських та спонсорських коштів годі й казати. У дитсадках одних Чернівців лише цього року їх офіційно назбирали в понад 3 млн грн.) Достатньо лише згадати, що відповіді на питання, хто у 2008 році отруїв в дитсадках чернівецьких дітей, не дали ні міліція, ні прокуратура. Хоча подбати про бездоганну репутацію усіх причетних, особливо коли йдеться про харчування дітей, правоохоронці просто зобов'язані. Справжній рівень довіри суспільства до влади засвідчила вимога, що пролунала під час якоїсь з прес-конференцій у мерії, привселюдно пообіцяти: дешеву китайську гречку згодовувати дітям у дитсадках не будуть. Проте посадовців сьогодні, схоже, більше цікавить, як зекономити на лікарняних для батьків по догляду за хворими дітьми, ніж зробити так, щоб умови їх перебування в садках не спряли поширенню захворюваності. У Чернівцях цього року, наприклад, дошкільнята хворіють більше, ніж торік. Однак це чомусь хвилює не педагогів чи лікарів, а Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, де навіть обговорення теми влаштували. Натомість, хто знає, чи так і не виявлені під час розслідування прорахунки в організації харчування дітей не обернуться в майбутньому ще більшою кількістю лікарняних, а то й бідою. А що, як прихована загроза існує досі? Пригадується, сесія Чернівецької облради ледь не одноголосно рекомендувала меру Чернівців Миколі Федоруку звільнити з посади начальника міського управління освіти Валентину Малишевську. Проте вже й мера у Чернівцях давно нема, а Малишевська і нині там. Шкода лише Чернівецький міськмолокозавод, що так і не зміг поновити роботу після того, як у високих кабінетах саме його зробили цапом-відбувайлом.

Тим часом ЗМІ вкотре зарясніли повідомленнями, що дітям у Чернівцях згодовують не те, що якісне, а – дешевше. Наприклад, спред замість масла. Так, ціна, за якою було придбано масло вершкове згідно з тендером, становить 47,4 грн за 1 кг, а середньостатистична ціна складає 67,56 грн за 1 кг, – констатували у Центрі політичних студій та аналітики, фахівці якого провели моніторинг діяльності регіональних освітянських тендерних комітетів (при обласних та міських управліннях освіти). Хоча розроблена у деяких регіонах країни схема, де переможець тендера сам свою продукцію до конкретних дитсадків не постачає, а лише забезпечує необхідними документами, накладними, сертифікатами якості й отриманою від держави готівкою посередника, який потім купує невідомо де неякісну продукцію, прикриваючи її справжніми документами, у Чернівцях нібито не діє. Зрозуміло, що отриману таким чином різницю спритні ділки зазвичай ділять на трьох.

Не знаю, чи змінилося б життя на краще, якби з нього раптом прибрали суб'єктивний вплив чиновників на багато речей, але те, що воно було б зовсім іншим, – стверджувати можна напевно. Наприклад, через запровадження електронної, замість прийнятої нині чиновницької реєстрації дітей у чергах в дитсадки. Бодай до тих пір, поки це ганебне явище не зникне взагалі. Ганебне, бо йдеться вже не тільки про інтереси нових громадян України, а саме існування держави! Діти ж ще наше майбутнє, чи вже ні? Над реалізацією ідеї працюють на Закарпатті, Львівщині, частково її реалізували в дитсадках Вінниччини. Врешті, навіть гіпотетична можливість ухвалення подібного рішення означає не лише зміну мислення самих чиновників, але й визначає суспільний прогрес. Чому б, до слова, так само не запровадити електронну чергу на отримання квартир, земельних ділянок під забудову? Щоправда, великого бажання зробити це не спостерігається. Проте давно відомо: впровадження передових інформаційних технологій не залежить від рівня консерватизму кожної окремої особи. Словом, від прогресу нікуди не дінешся. Головна перевага електронної черги – її публічність, що унеможливлює будь-які маніпуляції.

Як розповів "Добі" ініціатор запровадження єдиного електронного реєстру (черги) у Чернівцях депутат міської ради Мирослав Заячук, розробку відповідного програмного забезпечення, структури сайту наразі завершено. Справа за наповненням ресурсу конкретним змістом. За задумом розробників проекту, відповідну сторінку логічно було б розмістити на офіційному сайті міського управління освіти. На Інтернет-сторінці має бути вказано адресу понад 50 чернівецьких садочків, тип приміщення – спеціалізоване чи пристосоване, кількісна наповненість груп (проектна, максимальна, поточна), рейтинг дитячих установ, відгуки про нього, контактні телефони. Скласти уявлення щодо кожного конкретного садка покликані однотипні для всіх фотографії – ігрових майданчиків та кімнат, спалень, актових залів і навіть туалетів. І, звісно, найголовніше, для чого це все затівається – можливість самостійної (!) електронної реєстрації заявки в черзі до того чи іншого дитсадка. Для перегляду інформації достатньо буде мати статус гостя, а ось для того, щоб зареєструвати у черзі свою дитину – треба буде заповнити спеціальну батьківську анкету. Для цього, зокрема, слід буде відповісти на кілька простих запитань, вказати дату народження і прізвище дитини, підтвердити оригінали документів, вказати дату останнього підтвердження місця у черзі, наявність пільг, місяць та рік бажаного зарахування у дитсадок тощо.

"Наразі виник вакуум. З одного боку, сесія міськради висловилася за те, щоб управління освіти вивчило проблему, а з іншого – рішення виконавчого комітету міськради щодо запровадження електронної черги у дитсадки немає. Управління поки що, схоже, не поспішає виносити це питання на розгляд виконкому. Відкритим залишається питання фінансової підтримки роботи сайту. За умови позитивного рішення допрацювати і наповнити його можна було б вже за кілька тижнів. А саму чергу запровадити з 1 січня 2012 року", – прокоментував нинішній стан справ депутат міської ради Мирослав Заячук.

Що залишається у підсумку? Схожа на існуючу ще за часів Катерини Другої система, коли малолітніх дітей записували на службу ледь не з пелюшок. Звичай, покликаний забезпечити їм високе військове звання при досягненні повноліття, в той самий час наочно засвідчував гнилість всієї системи державного управління Росії. Але ж якщо не вся Україна, то бодай Буковина тоді належала до цивілізованішої Австрії. Власне, хіба це не у колишніх пристосованих австрійський будинках часто туляться нинішні дитсадки? Тоді до яких пір вітчизняні чиновники змушуватимуть українських дітей жити за цими ще феодальними катерининськими зразками?

Юрій ЧОРНЕЙ, "ДОБА"