Сіл з однаковою назвою на Буковині чимало, але в кожного своя історія

Сіл з однаковою назвою на Буковині чимало, але в кожного своя історія

01.12.2019, 22:53

І це свята істина. Для кожного без винятку їх вихідців, котрі не зраджуючи любові до батьківського поріжка, проносять її крізь усе життя. 

А тим часом про буковинські села, що від Дністра до Карпат та ще й з однаковою назвою. Навіть гуляюся в думці, з якого із них почати, жодним чином не виділяючи якесь за тими чи іншими ознаками. І коли надумав згадати те, що аж під кордоном з Молдовою, і те, котре губиться у прихистку гір, передусім в пам’яті сплив чомусь хотинський Рухотин. Лісове село, в якому бодай раз побувавши, неодмінно хочеться вернути сюди ще не раз. Та з його працелюбним людом на лавочці під столітніми буками погомоніти. 

«Але ж, шановний добродію, ви про села із однаковою назвою, а при чому тут Рухотин? – село з такою назвою на Буковині одне», - неодмінно хтось зауважить.

Справді, сьогодні в краї село з назвою Рухотин одне. Але до початку 1950-их років був іще кельменецький Рухотин між селами Лівінці та Михайлівкою. Був. Дотоді, коли виконуючі «мудрі, доленосні рішення» партії та уряду весь його люд примусово висилили в малолюдні райони півдня України. Про те, що село було і жило своїм повноцінним життям, нині засвідчує хіба що цвинтарок із запалими в сиру землю надгробками. На який практично ніхто не навідується. Хіба що на провідну неділю хтось з відкілясь прийде на могилки, свою свічку пам’яті запалить та поману на гробівець покладе. 

На тій же Хотинщині є ще два сільця з однойменною назвою: Корнешти і Полянські Корнешти. Хоч лісові, хоч краса побіля них та довкола неперевершена, ці малолюдні населені пункти на грані зникнення. 

Ідемо і рахуємо далі. Є також дві Новоселиці: райцентр і якраз та, що на межі з Молдовою. Назви цих населених пунктів говорять самі за себе. Але чи ці назви відповідають сутті самого смислу, відстежити важко. 

Яких сіл з однаковою назвою чи не найбільше вкраю? Ага: це Вовчинець кельменецький, Вовчинець вижницький та Старий Вовчинець, що на Глибоччині. Не раз буваючи на терені останнього дорогою в Білу Криницю цікавився, а чому якраз Старий. Хтось з місцевих пов’язує назву з прізвищем колишнього вельможи, хтось припускається, що це від походження, пов’язане з чудовими природними ознаками, а дехто відстоює думку, що назва села пов’язана з першими поселенцями, що осіли в Білій Криниці. Нехай так. Головне, що ці Вовчинці є і, віриться, навіки будуть.  

Та своєрідний рекорд по назві населених пунктів належать Новій Слобідці Сокирянського, Слободі-Банилові Вижницького, Слободі Новоселицького, Слободі Кельменецького та Слобідці Глибоцького районів. Одне із цих сіл, зокрема Нова Слобідка, куди рейсовий автобус курсує раз на тиждень, на грані зникнення. Люду там залишилося не більше десятка родин. Атакож і в решті сіл з майже такою назвою сьогодні демографічна катастрофа. 

Не можна не захоплюватися Шишківцями, що на Сокирянщині та Шишківцями Кіцмансього району. Бо ці села одне одного кращі. Історією, славними своїми вихідцями і, що впадає в вічі – унікальною природою. Де найбільш виразно простежують ознаки степу? «Та ж саме у наших Шишківцях – дружно переконають їх жителі». Свята правда. Як і те, що кращих водойм, які зусібіч оперізують кіцманські Шишківці і годі десь ще зогледіти. 

«Таке скажете. Та наш Банилів ще кращий, - стоятимуть на своєму жителі вижницького Банилова (того, що бистрий Черемош оминає) і де колись льон дрібненький щедро тамтешнє господарство озолочував». Та й Банилів Підгірний, що на Сторожинеччині, має славну історію. Більше скажу: якраз ці обидва славні населені пункти, маючи і всіляко дбаючи про надбання рідної природи, в усі часи були і, віриться, будуть зразками високої культури господарювання на полі та лісовій галузі. Дай то, Боже, не згубити традицію. 

На цьому горою стоять в тому числі громади Вашківців (містечка над Черемошем) та Вашківців на Сокирянщині. І нехай останнє функціонує в статусі села, в своїй давні історії воно є прикладом подвижництва свого люду. В плані культури, традицій, уміння творити щедрість хлібного поля. Не кажучи вже про знамениту на весь світ вашківецьку переберію, якою щиро за життя захоплювалися Юрій Федькович, Ольга Кобилянська і ще ціла низка подвижників світового рівня. 

Аж ніяк не проминімо смт Берегомет Вижницького району та Кіцманського села Берегомет. Не описати їхньої історії – така вона славна та знаменита на зрізі віків. Буваючи у вижницькому Берегометі, я повсякчас навідуюся на родинне поховання графа Костянтина-Василька, котрий уславив Вижниччину парковими насадженнями.

Було б грішно не згадати сторожинецького Великого Кучорова та Малого Кучорова, що на Заставнивщіні. І хоча перший входить до числа  найбільших населених пунктів на Буковині (на сьогодні чисельність жителів сягає за 6, 8 тисячі осіб), але й Малий Кучерів пишається своїми традиціями. Тим, що свого часу тамтешній колгосп утримував найбільше стадо овець, індичу ферму, рясні сади та багато чого іншого, що, на жаль, пощезало в ході так званих «реформ». 

Не менш відомі і славні своєю історією Бабин заставнівський та Бабин кельменецький. І перед усім тим, що в ньому живуть і працюють залюблені в рідну землю люди, з рук яких за будь-яких погодніх умов рясно родять жито, пшениця та всяка пашниця.

Подовгу всі, хто душею і серцем любить гори, зупиняються в путивльському Шепоті, зокрема тамтешньому Свято-Іваніському храмі, де після взяття головних позицій в Карпатах, в числі найвищих офіцерів армії Брусилова на службі був присутній герой тієї давньої війни Василій Чапаєв. А у вижницькому Шепоті цікавий люд неодмінно захоплюється початком гірської річки Сірет та ділянкою заповідного лісу, де росте найвищий в світі ялиновий ліс.

А Старі в Нові Бросківці? Теж з села кращих на Буковині. Що будуватися тут люди вміють із неперевершеним хистом, що худібку в кожному дворі доглядати – то все на благо громад, які, попри всі труднощі, міцно тримаються за рідну землю, що облагороджує їхнє життя-буття. 

Ледь не забув про сторожинецькі Стару Жадову та Нову Жадову, а також про путильські гірські села Верхня Яловичора та Нижня Яловичора. Але так як ці села входять до одних і тих же виконавчих структур, то, якби сказав відомий Леонід Канєвський, це зовсім інша історія.

Іван АГАТІЙ

 

1