Сідляр хоче добувати 500 кубометрів питної води на добу з підземних прутських водозаборів

З відповідним клопотанням генеральний директор ТОВ "Машзавод" Віктор Сідляр звернувся до Чернівецької обласної ради. Раніше, нагадаємо, міська влада не раз обіцяла здешевити вартість “золотої” чернівецької води саме за рахунок підземних прутських водозаборів. Потреби міста обіцяли по максимуму  задовольняти водою з свердловин, а дорогої дністровської води брати лише необхідний мінімум. З цією метою обіцяли  суттєво збільшити забір води із вже існуючих водозаборів Чернівецького родовища на Пруті: наземного – Біла, а також підземних – Очерет, Рогізна, Магала, де існує система штучного поповнення підземних вод. Наприклад, розбудову водозабору у мікрорайоні “Рогізна” обіцяли розпочати у 2012 році. Це станція “Очерет”,  що включає зо два десятки підземних свердловин. З них діяли лише кілька, а якби вони  всі стали до ладу, то якісною питною водою можна було б забезпечити весь Садгірський район. Тоді ж мали модернізувати існуючі водозабори на Пруті у селах Біла і Магала, а згодом  реконструюювати колишній прутський водозабір заводу “Кварц”. Його оснащення  додатковою технікою для очищення води дозволило б збільшити забір води із Прута до 10 тис. кубометрів на добу, що цілком покриє потреби мікрорайону “Руський” тощо.

Прутський водозабір –  назва умовна. Адже насправді йдеться не про реальне спорудження двох кілометрів підземної галереї в районі Глиницького мосту (села Дубівці – Шипинці), що на Кіцманщині. З діаметром труби 1,5 метра потужністю 80 тис. м куб/добу. Так як це, власне, планувалося робити на початку спалаху відомої чернівецької хвороби, яку охрестили "алопецією". Тоді тут почали будувати низку підземних галерей для природного очищення прутської води. Однак років 15 тому водозабір припинив існування, бо у свердловинах зникла вода. Наразі ця територія зарезервована, проте  за наявності коштів у відновлену галерею можна буде підкачувати воду з річки. Проте поки що роль водозабору мали би виконати свердловини, що знаходяться у заплаві річки Прут – Очерет, Старі Ленківці, Магала й Біла. Усі вони – інфляційні. А значить потребують штучного поповнення все тією ж прутською водою та з річки Шубранець. 

Нині 75 відсотків води обласний центр отримує з розташованих за 40 кілометрів від міста поверхневих водозаборів на Дністрі. З огляду на значну забрудненість поверхневих вод – кількість домішок у деяких ріках зашкалює за 500 (!), цивілізований світ давно віддає перевагу використанню води з підземних водозаборів. У тому числі для централізованого водопостачання. Формально збільшення подачі води у місто з прутських підземних водозаборів мало би позитивно вплинути на її якість.

Напередодні місцевих виборів 2010 року прес-служба Чернівецької ОДА оприлюднила короткий виклад інтерв'ю губернатора Михайла Папієва, яке він дав одній з обласних газет. Згідно з повідомленням, серед першочергових завдань, вирішувати які планує крайова влада, губернатор назвав також зниження тарифу на воду в Чернівцях. Основним інструментом, який "дасть реальну можливість знизити тариф на воду для населення та покращити її якість", мало стати "будівництво Прутського водозабору". (Тут і далі цитую за повідомленням прес-служби ОДА). Губернатор не тільки означив основний шлях вирішення проблеми, але й сам визначив строк її можливого розв'язання: "Наступного року, – наголосив керівник крайової виконавчої влади, – є всі можливості збудувати Прутський водозабір за рахунок коштів з Державного бюджету України". Наступним, тобто тим, після якого вода в Чернівцях мала якщо не подешевшати, то бодай назавжди перестати дорожчати, мав би стати 2011-й рік. Адже свою обіцянку губернатор давав у жовтні 2010-го. Проте після виборів про обіцянку запустити в роботу за кошти Державного бюджету України Прутський водозабір влада надійно забула. 

Добре, що Віктор Сідляр знову привернув увагу громади до давньої проблеми. Але що "Машзавод" буде робити з видобутою водою?