Шукав шафрани – віднайшов гриби

На подивування нас усіх погода нинішньої осені не просто дивує, а й вражає тривалістю пізнього поліття, яке сприймаємо як дарунок самого Всевишнього. В лісах, садках ще ниткою-другою поміж листям бавиться бабине літо, в пізній квітці маргариток в пообіддя звідкілясь залітає дика бджілка, наче засвідчуючи, що ще не пора озиватися довкіллю надокучливими холодами.

На всяк випадок щойно побував на відомих місцях, де ще до Покрови мав синьо-синьо спалахнути знаменитий Шафран Гейфелів. Квітка, яка цвіте двічі на рік: рано навесні і під перші морози осені. Та цього разу не сталося, бо все на свій лад перегорнула погода, яка дала шанс теплу навіть по Димитрію. Але тільки не квітці шафрану, який через те тепло взагалі ще не зацвів. 

А пошуках унікальної квітки, яку горяни любовно називають морозянкою, бо йде по морозах, завітав у сусідній з поляною пригірок букового лісу. Крок за кроком – і з поміж опалого листя визирнули оці гриби, які називаємо по-різному: хто ковпаками, хто маринками, а хто й ще якось по-своєму. Я не збирав їх, хоч як досвідчений грибник засвідчую, що ці гриби абсолютну в страву годяться. Бо вже дуже смачні, коли ще й з мамаличкою. 

Іван АГАТІЙ