Річки, а в бездощів'я потічки, які ще славетний опришок Лук’ян Кобилиця убрід долав

Хто і як би не переконував, але кращих, чи гірших в природі річок не буває. Та буваючи в улюблених для себе Буковинсько-Покутських Карпатах, принагідно, не шкодуючи часу, подовгу милуюся річкою Путилкою, котра бере свій витік аж під високогірним озером «Чорне Око». З манюсіньких і майже непомітних джерелець. І тільки в глибоких ізворах Путилка перетворюється в річку, котрій за багатьма виразними ознаками немає рівні з багатьма іншими Карпатськими водоймами.

Всюди вона файна та неповторна. Та мені чомусь завжди здається, буваючи в регіоні, що саме поблизу сіл Сергії та Красний Діл, де зродився во славу опришок Лук’ян Кобилиця і де він не раз убрід її долав, вона справді неповторна в своїй красі. Так здається, бо так справді було у ті пам’ятні віки, коли, щиро віриться, і Лук’ян не раз задивлявся в чисті-пречисті води Путилки, видивляючись у них щастя-долю.

«Ви все про Путилку, а наша Сучава, може, і ще краща, – неодмінно зауважать жителі Руської, Селятина, Шепота, Галицівки. – Та ж вона, ця наша річка найбистріша серед інших, а ще навіть у люті морози ніколи не замерзає, що є своєрідним феноменом».

Заслужених хвалеб у принципі заслуговують всі без винятку карпатські річки та потоки, хоча хтось повсякчас «точить зуба» за їх норов, коли вони у негоду рвуть береги. Всі підряд. Це і Білий та Чорний Черемош, Андриківський, Сухий, Яловичорка, Калиничі, Сарата, Фальків, Борсуки, Мигівчанка, Звараш, Ластун, Бісків – хіба всі перелічиш. А згадаймо тиху-мирну Товарницю, котра своїми водами із далеких ґрунів повнить силою Черемош. Такою вона видається за сприятливої погоди, а в негоду – хоч не наближайся на її бережки. Пригадується далекий в часі випадок, що спіткав редактора однієї з головних газет краю. Затятого любителя-грибника наповнити кошик потягнуло у район Товарниці. І не встиг вздріти гриба-другого, як враз полляло, і на очах на цілі метри вода піднялася в Товарниці. Невдаху-грибника з полону вдалося визволяти танком-амфібією.

Такі вони гірські річки та потічки. В усі віки. І щоби були завжди привабливими – дружно і разом треба оберігати це надунікальне надбання природи. В тому числі і від того місця, де стрімку Путилку свого часу убрід славетний опришок Лук’ян Кобилиця долав.

Іван Агатій