Реальною владою у громаді стають місцеві бізнесмени, які самостійно питають мерів, кому і як вони нарізають земельні ділянки та кладуть асфальт

Першими це зрозуміли мери регіональних центрів: Вінниця, Житомир, Хмельницький, Чернівці, Львів, Бровари (всіх просто не знаю) створили своєрідні неформальні бізнес-ради, де власники бізнесу обговорюють напрями розвитку громади та пріоритетні проєкти, - вважає Володимир Полевий, головний редактор журналу БІЗНЕС.

"Реформа децентралізації, а особливо її фіскальна частина, подарувала нам неочікувані результати: перерозподіл податків дав поштовх колаборації підприємців на місцевому рівні. Сухі цифри про майже 75% працівників, які задіяні в МСП, та про 60% товарів і послуг, що створюються МСП, нарешті отримали шанс матеріалізуватися в організаційні зміни у суспільстві.

Гроші, зрештою, пішли за цифрами: якщо на рівні зведеного держбюджету майже половина доходів — це “знеособлений” податок на споживання (ПДВ), то місцеві бюджети знають своїх “героїв” в обличчя: головні платники місцевих податків — це роботодавці, які де-факто сплачують податок на доходи за своїх працівників. У середньому “по палаті” ПДФО становить 60% доходів територіальної громади.

Першими це зрозуміли мери регіональних центрів: Вінниця, Житомир, Хмельницький, Чернівці, Львів, Бровари (всіх просто не знаю) створили своєрідні неформальні бізнес-ради, де власники бізнесу обговорюють напрями розвитку громади та пріоритетні проєкти.

Але, і це найголовніше, це чудово зрозуміли самі підприємці. На локальному рівні власник, реальний роботодавець, який платить легальну зарплату, нарешті отримав більше визнання, аніж чиновник та “бізнесмен”-олігарх, що продовжують “доїти” обленерго, облгази, Укрзалізницю, Укрнафту чи Укртрансгаз. Ми ще не усвідомлюємо усю значущість сьогодення, але бізнесмен, а не місцевий прокурор і голова нацполіції, стає реальною владою у громаді. Бізнесмени самостійно питають мерів, кому і як вони нарізають земельні ділянки та кладуть асфальт, і чий асфальтовий завод при цьому місить бітум й щебінь (привіт Чернігову).

Буржуазно-націоналістична революція в Україні зрештою почала пожинати свої плоди. Власники і підприємці, малий і середній бізнес, збираються в групи, клуби, спільноти. За давнім, як світ, комерційним звичаєм, вони довго “обнюхуються”, міряються статками та здобутками, придивляються один до одного, обмірковують та оцінюють новий ресурс, а потім — і це справжнє чудо, Господи, дякую за те, що я став цьому свідком, — починають взаємодіяти, маючи за ціль не особистий прибуток, а інтереси громади. Власники масово висуваються на посади мерів, і я вважаю, що саме за класовим, а не партійним критерієм, слід оцінювати результати виборів місцевих голів (саме на одноосібні посади мітять підприємці, які світоглядно не сприймають участь у колгоспах — радах).

Партійні функціонери розпочали справжнє полювання на підприємців, які розглядаються як нове джерело ресурсів. Чого не зрозуміли партфункціонери та технологи — що цей кмітливий ресурс вже усвідомив власну значущість і став суб’єктом, для якого інститут партії віднині сам стає ресурсом. Звідси така партійна неперебірливість людей справи: яка різниця, якого кольору чи ідеології твій трактор, якщо його призначення — везти вантаж з пункту А в пункт В?

Повсюдного усвідомлення зміни ролей ще не відбулося, але насправді тектонічні зміни — вже реальність. І держава, і капітал, і політики визнають підприємців пріоритетом. Вони — головний клієнт, споживач, роботодавець і платник податків. Вони — сіль цієї революції.

До того, щоб вони стали сіллю землі, ще довгий шлях. І головна перешкода на ньому — тягар суспільних видатків, ставлення до суспільних потреб. Віднині армія, школи, вища освіта, лікарні і пенсіонери — це не завдання бюрократичної клептократії, це ваш обов’язок, вільні та заможні громадяни!"

Джерело: http://www.business.ua/uk/node/11161