"Просто йти за життям": досвід нобеліантки Світлани Алексієвич і місце нон-фікшн літератури у сучасному світі (нічний BukNews)

Було дуже цікаво почути думку Світлани Алексієвич, яка отримала свого Нобеля за нон-фікшн літературу, про цей літературний жанр. І не тільки, звісно, про це у відносно свіжій розмові з білоруською письменницею.

Мені особливо цікаво порівняти досвід Алексієвич з власним, який отримав в процесі створення документальної епопеї «Вернон Кресс: життя під прикриттям» - схожого у жанровому відношенні тексту.

 - Спільним, наскільки я можу судити з цієї розмови, виявилося первісне бажання просто йти за життям. У жодному разі не епатувати читача, вразити, щось пояснити, чи, тим більше, розважити, а вловити якусь таємницю людського існування, саму суть людського життя. Те, що зазвичай вислизає з людської свідомості, що майже неможливо сформулювати словами. Хіба що передати якісь універсальні для нашого біологічного виду відчуття - болю, радості, щастя, страждання тощо, які виникають у підсвідомості при розгляді реальних життєвих ситуацій.

- Чимало літературних експертів, тексти яких останніми роками потрапляють мені на очі, вже досить тривалий час говорять про те, що саме жанр документальної прози переживає нині справжній вибух читацької зацікавленості в Америці та Європі. За останні роки новітні технології настільки трансформували життя і самих людей, що реальність давно перевершила найвигадливішу вигадку. Раціональнішими (чи прагматичнішими? простішими?) стають самі люди, їхнє мислення та сприйняття навколишнього світу і свого місця у ньому. В тому числі це стосується можливості інакше побачити події давнього і відносно недавнього минулого. Власне саме цю тенденцію зафіксувало рішення Нобелівського комітету, який чуйно вловлює світові літературні тренди, присудити Алексієвич Нобеля з літератури фактично за журналістику. Поки у нас в Україні не буде достатньо таких книг, у нас не буде якісних історичних серіалів, історичних романів, - запевняють знавці.

- Водночас провідні українські видавці, визнаючи важливість такої літератури, категорично запевняють, що підготовка і видання таких текстів (у даному разі йдеться не про творчість нобеліантки, а жанрово до неї подібної) є надто затратною справою. При накладі в 500 примірників у роздріб книга може коштувати до 800 грн, а при накладі 1000 екземплярів – 500-600 грн, які бідний український читач не може собі дозволити витратити. Тому світовий тренд поки обходить Україну стороною.

- Найближчими українцям книжками авторки з Білорусі, як на мій смак, залишаються «Чорнобильська молитва» і «Цинкові хлопчики». З точки зору ж сьогоднішнього дня пам’яті і примирення пріоритет має належати її тексту «У війни не жіноче обличчя».

Юрій ЧОРНЕЙ