Про Леоніда Каденюка говорили славно, але про найдорожчих для нього - матусю Ніну Андріївну, татуся ветерана Костя Микитовича та братів Володимира та Сергія сказати забули…

Воістину славно, що на відкритті пам’ятника-обеліска нашому знаменитому земляку в його рідних Клішківцях, до спорудження якого прилучилася також і громада села, лунало стільки справді заслужених хвалеб, що їх вистачило б на цілу книгу. Бо Льонька, як його з любов’ю іменують в Клішківцях від хати до хати, справді того вартий.

Та ось, що вразило й ошелешило присутніх: ніхто з виступаючих (а були то переважно офіційні особи), ніхто й слова не мовив на адресу найдорожчих для Леоніда батьків та братів, котрі вже відійшли в засвіт і лежать на одному з чотирьох цвинтарів села.  Ну гаразд: хтось із виступаючих, зокрема прибульців, міг про це і не знати. Але ж свої, зокрема працівники освіти, якій все трудове життя присвятили батьки космонавта Ніна Андріївна та Кость Микитович – у виступаючих, що, пам’ять відшибло?!! Вочевидь, й не інакше, хоча і прийшли на торжество у вишиванках.

Та Бог їм суддя, як мовлять в таких випадках. Я, тим часом, з дружиною та іще кількома клішківчанами побували на гробівцях батьків та братів космонавта, з якими тісно ми дружили до останніх днів. Прибрали давно не прибрані могилки, травичку покосили та попололи. І посумували. І в цій журі, здається, що десь з небес ось-ось зринуть слова: «Як там наш Льонька? Коли синочку приїдеш? Так вродили горіхи, виноград на оборі...»

Але вже по всьому. Бо всі вже на небесах. Тільки давні горіхи, в затінку яких Кость Микитович по осені пригощав гостей молодим вином, сьогодні якось по-особливому шумлять, ніби й собі висповідують тугу-журу по роду красному….

Іван Агатій,

заслужений журналіст України,

давній друг і приятель сім’ї

космонавта Леоніда Костянтиновича Каденюка,

з якою підтримував найтісніші зв’язки до останку їх днів.

 P.S. Якби на велелюдді був присутній Леонід Кучма, він обов’язково б спам’янув поіменно батьків та рідних братів Леоніда Каденюка. Не судилося: Леонід Данилович захворів. До речі, він з когорти тих високих державників та ще й надзвичайно сердечних, на першому місці в яких відповідальність та людяність.