Потяг на Київ не йде через Молдову, бо до Чернівецької області упереджене ставлення: річниці невиконання президентської обіцянки присвячується

З виконанням публічної обіцянки Президента України Віктора Януковича, який ще в листопаді минулого року, рівно рік тому, доручив розглянути питання пуску швидкісного потягу між Києвом і Чернівцями, схоже, вийшов пшик. Пригадуєте, як спочатку обурювався кишеньковий злодій Петро Ручников з "Місце зустрічі…", коли його, всупереч обіцянці Жеглова, не на волю відпустили, а в МУР доправили: "Не имеешь права, старший приказал!". Поки не второпав, що його просто розвели. Скажете, не схоже? Ну, не брати ж справді за виконання президентського доручення про швидкісний рух зменшення кількості зупинок у дорозі і прискорення руху потяга на її певних ділянках. Врешті хіба питання надійного сполучення столиці з регіонами тільки економічне?

Тимчасовим варіантом, покликаним покласти край скандально довгому рухові з Чернівців у столицю й назад, стало скорочення з 1 січня 2012 року на дві години часу перебування в дорозі потягу № 118/117 "Чернівці – Київ – Чернівці". Замість майже 16 (!) дорогу до Києва поїзд долає тепер за 13 год 45 хв, а з Києва – за 13 год. 30 хв. Прогресу досягнуто шляхом зменшення зупинок, відміни заїзду на ст. Жмеринка, а також швидшого руху на певних відрізках дороги. На перегоні з Києва до Хмельницького, наприклад, час проїзду для потяга "Буковина" встановлено такий самий, як для експреса "Київ-Хмельницький" (4,5 год.) замість 6 год., які передбачено для проходження звичайного пасажирського потяга. А на складній дільниці Чернівці-Чортків-Тернопіль скасовано три зупинки, чим час перебування в дорозі зменшено ще на півгодини. Щоб додатково розвантажити енергоємну "чортківську дільницю", з неї також познімали деякі інші потяги.

Погодьтеся, усе це з дуже великою натяжкою можна назвати виконанням президентського доручення щодо налагодження швидкісного сполучення між Києвом і Чернівцями. Усі ці маніпуляції значно більше нагадують звичайне чиновницьке окозамилювання, коли реальне розв'язання проблеми підміняють ілюзією її вирішення.

Ну, добре, час перебування потяга в дорозі нині справді трохи скоротили. Хоча порівняно з тим, яким він був під час проходження цього ж потяга територією Молдови (близько 11 год.) він майже не змінився. Але що накажете робити з кількістю вагонів? Адже це саме складний рельєф на 206-кілометровій ділянці Чернівці-Тернопіль, яку і сьогодні потяг долає майже за 8 (!) годин, призвів свого часу до скорочення кількості вагонів (на 4 одиниці), відтак зріс дефіцит квитків. Попри те, що буковинці мають потребу у всіх квитках на свій фірмовий потяг до столиці, на практиці зазвичай їм дістається не більше 60 відсотків від їх загальної кількості. Решту 30 купують на території Тернопільської області і ще 10 – на інших станціях, через які він слідує. Тож мешканці Чернівецької області не завжди можуть купити квиток на свій нібито фірмовий потяг.

Те, що згідно з статзвітністю, частка послуг залізничного транспорту в загальному обсязі реалізованих в Чернівецькій області послуг становить майже 13 відсотків, а станції залізниць, що знаходяться на її території, щороку відправляють майже 2 млн пасажирів, Києву, схоже, до лампочки. (Зважаючи на те, що жителів в області близько мільйона, висновок про популярність цього виду транспорту робіть самі).

Як повідомила черговий вокзалу станції "Чернівці", за добу, 15 листопада, розібрали всі квитки на 28 та 29 грудня до Чернівців із Києва. Викупили навіть дорогі (496 гривень один квиток) місця в СВ-вагонах. Немає жодного квитка на потяг до Чернівців вже і на 30 грудня. Можна взяти квиток хіба що на 31 грудня і зустріти Новий рік в потязі. На це число місць є достатньо.

Про неможливість реконструкції цієї ділянки колії під обіцяний залізничними реформаторами швидкісний рух годі й казати. Тому про обіцяне скасування до 2016 року так званих "нічних" поїздів на внутрішніх рейсах України та заміну їх швидкісними корейськими електропотягами "Hyundai Corporation", за цих об'єктивних обставин, мешканці Чернівецької області можуть тільки мріяти. Так само, як і про владну обіцянку, що вітчизняні перевезення за якістю ні в чому не поступатимуться тим, які є в Західній Європі, а потрапити в будь-який кінець України можна буде за час від 4 до 6 годин. То ж що тоді буковинці отримали у підсумку? Остаточне – раз і назавжди – вирішення складної проблеми на державному рівні, чи все-таки тимчасове виробниче досягнення графіста – спеціаліста залізниці, який прокладає нитки графіка руху поїздів?

Звісно, влада відчуває, що зробила замало.  Тому пропозицію повернутися до старої схеми слідування потягу на Київ через станції Крива-Ліпкань-Медвежа Республіки Молдова оприлюднила ще наприкінці минулого року. Але й тут похвалитися особливо нічим.

Показати документ,  який передбачає можливість проходження потягу «Чернівці-Київ-Чернівці» по території Республіки Молдова, попросили журналісти  голову  Чернівецької обласної ради Михайла Гайничеру  Про це повідомляє кореспондент www.buknews.com.ua.

«Такий документ не треба демонструвати. Досить зайти на сайт Мінтрансу або МЗС і пошукати там Угоду про залізничне сполучення між  Україною і Республікою Молдова, - цитує www.buknews.com.ua відповідь Михайла Гайничеру.

 І сьогодні затримка йде не з боку Молодви. Такий порядок передбачений. Єдине, що потрібно внести зміни у відповідну міжурядову угоду  і записати відповідні пункти – це процедура.

У цьому питанні  Молдова наш союзник.  Якщо потяг Київ-Чернівці буде рухатися через Ларгу на Кам’янець-Подільський, то жителі Північної Молдови, яким потрібно рухатися залізничним сполученням до Києва, до Москви, до Східної України, вони отримають хорошу пересадочну станцію Ларга. Режим перетину кордону у нас досить вільний, тому і вони в цьому зацікавлені.

На жаль, затримка була не з боку Молдови, - пояснив голова Чернівецької обласної ради, , - цитує www.buknews.com.ua відповідь Михайла Гайничеру.  До прикладу перші відповіді з Міністерства транспорту та інфраструктури    були такими:  якщо цей потяг потяг Чернівці-Київ буде йти через Молдову, а не через Тернопіль, то певна частина Тернопільської області  не буде мати сполучення з столицею. Тоді я попросив своїх співробітників, в той час я ще працював на іншій посаді, заглянути в розклад  руху поїздів і мені сказали, що тоді було 24 міжнародних потяги, які з’єднували Тернопіль з  столицею. Я не перевіряв, а ви можете це зробити.  Тому говорити про те, що один потяг змінить ситуацію – це було , скажімо м’яко, упереджене  ставлення  до Чернівецької області.  У  нас, на жаль, бюрократія така, що листування тривало досить довго. Вже без мене, коли я не працював в ОДА, зуміли переконати, що це благо. Тому що не в тому річ, що всього один потяг йде. Біда в тому, що це затягує час. Річ в тому, що там такий рельєф, що  до потяга можна причепити на шість вагонів менше.  Тому це абсолютно нормальна практика.

Але діючі угоди між Україною і Республікою Молдовою у сфері залізничного транспорту допускають таку форму. Тому треба лише поміняти модель.

Це питання Міністерства закордонних справ і Міністерства транспорту. Але тут не потрібно в принципі це обумовлювати. Це й так можливо  згідно з нашою спільною з Молдовою нормативно-правовою базою у галузі залізничного транспорту.

В Чернівецькій області цим питанням займається управління інфраструктури і транспорту.

Отримувати з Києва кошти набагато складніше, ніж ставити на сесії завдання: давайте збудуємо дорогу в обхід Молдови. Давайте! Тільки де ми візьмемо мільярд? У медицині його немає, в освіті – немає, в охороні довкілля – немає. А от лобіювати інтереси з тим, щоб дійсно важливі проблеми поступово вирішувалися – це я вважаю прикрасить будь-якого депутата від любої партії».

На уточнення www.buknews.com.ua, що облаштування виборчих дільниць камерами відеоспостереження, ефект від яких був доволі сумнівним, з бюджету витратили саме мільярд гривень пан Гайничеру сказав:

«Мені імпонує ваша пропозиція, що кошти, які витрачені на загальнодержавні заходи, каналізувати на Чернівецьку область. Але чи погодяться на це інші оператори цього процесу. Таких ідей.... Был бы я Вандейскою колонной, то женился бы на..."

Даремно можновладці, які нахвалюють Буковину як край, в якому варто жити, сподіваються обдурити громадськість. Навіть, якщо про принади краю щороку позитивно писатимуть одразу всі учасники всеукраїнської акції "Україна очима головного редактора". Пригадуєте, на цю обставину, як на неабияке досягнення другого року свого врядування, вказував якось сам губернатор Михайло Папієв? Але те, що мовчки зносять привчені до покори за роки соціальних експериментів над собою буковинці, все одно неабияк дивує заїжджих гостей. І якщо не всі з них, хто вперше відвідує цей край, притьмом кидаються публічно висловлюватися з цього приводу, то це зовсім не означає, що проблеми взагалі не існує. Незручність залізничного сполучення між Чернівцями і рештою території країни зауважили, наприклад, провідні вітчизняні письменники. Кілька років тому саме "незручність шляхів сполучення, повільність потягів" стала причиною, через яку Юрій Андрухович викинув Чернівці з первісного переліку міст, де мала відбутися презентація його чергової книги. Прикрі відкриття щодо жалюгідного стану залізничного сполучення, які тоді зробив не останній в Європі письменник, він назвав "сенсаційними". Через кілька років по тому колегу заочно підтримала Оксана Забужко. (Бодай тут їх погляди збіглися, що взагалі трапляється нечасто). В її уяві Чернівці "залишаються таким собі апендиксом, який легше сполучити з Румунією, ніж Україною". Чи випадає після цього дивуватися іншій тезі Андруховича, висловленій з тієї ж нагоди, "дуже важко об'єднувати країну, в якій такі погані шляхи сполучення".

Використання даного матеріалу або інформації з даного матеріалу  дозволяється за умови обов’язкового посилання на джерело www.buknews.com.ua! Для інтернет-ресурсів обов'язкове активне гіперпосилання, відкрите для пошукових систем. Гіперпосилання повинне міститися в першому чи в другому абзаці тексту.