Попереджений – значить озброєний (корисні застереження іноземним лікарям. На всяк випадок...)

BNBnews.com.ua ексклюзивно надає продовження резонансних статей лікаря-токсиколога Білоуса В.І.

З великими надіями очікує громадськість України прибуття іноземних лікарів до ув’язненої Юлії Тимошенко. Лише вони в умовах сучасної України здатні виконати роль дійсно незалежних і кваліфікованих консультантів та експертів. Обов’язково будуть серед них кваліфіковані лікарі-токсикологи. Будуть співпрацювати зарубіжні фахівці з нашими медиками. Це не тільки моя особиста думка. Так думає численна когорта істинних українських лікарів, вірних Клятві Гіппократа, які уболівають за хвору нині людину – Юлію Володимирівну. Радісно було дізнатися лише за місяць, скільки чудових лікарів має Україна! Але поряд з чудовими лікарями, виявляється, є й лікарі – чисті політики, прислужники режиму. За відповідними вказівками МОЗ України вимушений буде «підібрати» у групу вітчизняних фахівців для співпраці з іноземцями «надійних медиків». Їхній долі не позаздриш.

Як застереження, щоб не повторилося подібне, наведу приклад «співпраці» іноземних експертів ВООЗ та вітчизняних фахівців при розслідуванні епідемії чернівецького масового талотоксикозу у 1989 році. Наслідки тої «співпраці» мешканці міста не забули до цього часу. Проблеми епідемії масового отруєння були «успішно» заховані на десятиліття. За наслідки уже й не згадую.

На вимогу громадськості міста у квітні 1989 року до Чернівців прибули тимчасові радники Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ) Бартел Сангстер і Герард де Грут. В ролі експертів ВООЗ їх командирували до Чернівців  для розслідування епідемії «чернівецької хімічної хвороби» (масового талотоксикозу). Прибулих експертів зустріли представники державної і місцевої влади, керівники МОЗ УРСР і місцевих управлінь охорони здоров’я, професори медицини, які розробили критерії диференційної діагностики «хімічної» та «звичайної» алопеції.

Щоб приховати масштаби і наслідки хімічного ураження чернівчан, роль основних діагностів масового отруєння була покладена не на токсикологів, як годиться, а на дерматологів. На замовлення партійного керівництва, щоб зменшити кількість уражених, дерматологи запропонували просту і нічим не обґрунтовану диференційну діагностику. Методика, була розроблена професорами-дерматологами А.М. Бухарович, Б.Т. Глухеньким та Г.І. Суколіним і передбачала диференційну діагностику не самої «хімічної екзогенної інтоксикації» (талотоксикозу), а лише її окремого симптому – алопеції. Тих, хто облисів повністю і швидко, відносили до уражених «хімічним фактором». Всі інші форми облисіння (осередкове, дифузне тощо) не визнавали проявом отруєння. Класичні клінічні синдроми талотоксикозу, на тлі і в сукупності з якими проявлявся дерматологічний синдром, дерматологи віднесли до «супутніх (фонових) хвороб», яким приписали роль патогенетичних механізмів виникнення різних проявів «нехімічного» осередкового чи універсального облисіння. Наприклад, ангіна або навіть карієс зуба за цією методикою діагностики ставали причиною осередкового облисіння. Сумісний прояв 2 - 4 таких синдромів (наприклад, ураження дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту і нервової системи) отримав назву «блок супутніх (фонових) хвороб осередкової алопеції» і сприймався як причина облисіння.

Розчленування маніфестного для талотоксикозів дерматологічного симптому на дві «самостійні» алопеції стало причиною одночасного «спалаху та сумісного існування» в Чернівцях двох епідемій різних алопецій («інтоксикаційної» і «нехімічної осередкової»), повністю схожих між собою за епідеміологічними та клінічними ознаками (В.М. Проценко і співавтори, 1990) і відмінних лише проявами самого облисіння. Саме ця примітивна і нічим не обґрунтована диференційна діагностика допомогла «ліквідувати» епідемію чернівецького масового талотоксикозу за один день (25 листопада 1988 року) і надовго приховати правдиві наслідки масового отруєння людей і довкілля. Токсична епідемія продовжувалася, поступово «затухаючи», до 1998 року.

Так от. Можновладці і місцеві медичні чиновники змогли «переконати» експертів ВООЗ в тому, що епідемія чернівецької хімічної хвороби закінчилася ще в листопаді 1988 року, а продовження масового облисіння дітей і дорослих у 1989 році не має ніякого відношення до минулої епідемії. Іноземні експерти повірили. Повірили лише тому, що навіть не допускали можливості такого фальшування проблеми масового ураження людей та такого відвертого обману їх колегами.

Оглянувши підготовлену спеціально для них групу дітей у кількості 9 осіб, що перенесли тотальне облисіння та 15 дітей з осередковою алопецією, надані їм історії хвороби та результати лабораторних досліджень, експерти дійшли висновку, що «чернівецька хвороба може бути пов'язана з екзогенним фактором біологічної чи хімічної природи, про що свідчить закінчення епідемії після прибирання міста». Осередкова алопеція 1998 року у чернівецьких дітей, на думку цих фахівців, «не має відношення до хімічної екзогенної інтоксикації, а являє собою дещо інші захворювання волосся, часто відомої етіології з добре відомим клінічним перебігом». Відсутність поліневропатії та підвищеного вмісту талію в біопробах показаних їм хворих дітей дозволила тимчасовим радникам ВООЗ виключити можливість отруєння талієм. Нагадаємо, що експерти ВООЗ користувалися у визначенні хімічної хвороби лише розробленими А.М. Бухарович і співавторами діагностичними критеріями. Експерти навіть не поцікавилися, чи є у місті можливості виявити в біопробах хворих дітей талій або інші отрути. А таких можливостей тоді ще не було.

Такий висновок експертів стосовно талотоксикозу не є винятком. Як свідчать А. Рук і Р. Даубер (1985), в літературі описані випадки як окремих, так і групових отруєнь, коли алопеція проявлялась в сукупності з поліневритом і, навіть, атрофією зорового нерва, що є беззаперечною ознакою талотоксикозу. Однак, в усіх цих випадках причини алопеції так і залишились нерозпізнаними тільки тому, що в біопробах не було знайдено талію.

Подальший перебіг подій підтвердив помилковість висновку радників ВООЗ. Все ж надто «дипломатичний висновок» експертів зіграв свою негативну роль у проведенні заходів, направлених на оздоровлення довкілля та покращення соціально - економічних умов для мешканців міста. Було припинено виконання прописаного урядовою комісією і розпочатого ще восени 1988 року комплексу соціальних, організаційно - технічних та профілактичних заходів. Навесні 1989 року навіть не засіяли травою перекопані та переорані восени 1988 року газони і клумби на вулицях, у скверах і парках міста, через що вони стали активними джерелами запилення повітря.  На основі експертного висновку фахівців ВООЗ у половини хворих дітей ліквідували виставлений у 1988 році і підтверджений діагноз талієвого отруєння лише тому, що вони мали тільки осередкове, а не тотальне  облисіння.

Невиконання приписаних урядовою комісією заходів із ліквідації екологічної катастрофи призвело до виникнення восени 1989 року еколого - токсичної ситуації набагато складнішої від тої, що склалася восени 1988 року. Талій у сукупності з іншими мікроелементами, здатними потенціювати його токсичність, продовжив свою токсичну дію в «збереженій» зоні техногенного мікроелементного забруднення майже на цілих десять років. А висновок тимчасових радників ВООЗ до цього часу залишається одним із вагомих чинників, який забезпечує «загадковість» чернівецької недуги і допомагає надійно берегти таємниці екологічної катастрофи.

В.І.Білоус, полковник медслужби, військовий лікар - токсиколог