«Чернівецька область – єдина в Україні, яка не спромоглася на пам’ятник жертвам голодомору і політичних репресій упродовж усієї нашої незалежності», - Іван Салевич

Талановитий і відомий скульптор Іван Салевич уже створив пам’ятник Жертвам голодомору та політичних репресій, який мав би цьогоріч з’явитися на розі вулиць Руської та Шевченка.

«У принципі, увесь цей майданчик – своєрідна модель України, – розповідає про своє творіння І. Салевич. – Це наше поле, наша земля, і ось на цю землю впали ці важкі роки, які символізують три гранітних куби із чорного лабрадориту. І вже розшифрувати, розкодувати ці символи допомагають написи на кубах. Стилістика шрифту придумана дуже проста і колюча, перетворюючи ці куби у своєрідне космічне ціле. Тобто все спрацьовано на те, щоби дати багатошарову асоціацію. І потім вони стоять у контексті: в оточенні вертикальної структури – це чорні сталеві труби, на самому вершечку яких у горизонтальному положенні з похиленими колосочками є золоте колосся. І коли ми потрапляємо в простір між цими об’єктами, аж тоді в нас виникає чимало образів та асоціацій, чому стався голод. Ми піднімаємо голову і бачимо, що цей хліб був, але він був недосяжний. Що саме тому відбувся голод, що для людини хліб був недоступним. Тоді виникає та вся емоція і весь образ – те, що пов’язано з такою подією. Тобто зовні, коли ми їдемо по дорозі, вся ця об’ємно-просторова композиція виглядає нейтральною і лише коли потрапляємо в простір між цими елементами цього пам’ятника, тільки тоді це спрацьовує на повну силу».

– Як довго йшли від ідеї створення нового пам’ятника для Чернівців до втілення задуму у життя?

– Над цим пам’ятником для Чернівців працюю з 2005 року. Тоді відбувся конкурс, на якому моя ідея здобула першу премію. З того часу її не реалізовував, не було політичної волі з боку місцевої влади, як міської, так і обласної. Хоча конкурс оголошувала обласна адміністрація – обласне управління культури 2005 року. І тільки 2016-го, я так собі думаю, вольовим рішенням міського голови Олексія Каспрука було прийнято рішення про те, щоби закласти фінансування на 2017 рік на будівництво цього пам’ятника.

Але сталося так, що два квартали поспіль не було ніяких дій від організації, щоб, власне, відкрити це замовлення. І лише у кінці третього кварталу у мене з’явився договір з департаментом містобудівного комплексу та земельних ресурсів Чернівецької міської ради на закупівлю готового пам’ятника. Я свою роботу зробив, а ось майданчик досі не підготовлено для монтажу, бо ще не було оголошено тендер на реконструкцію. Відповідно, ці всі будівельні роботи не виконано. Тож будівельні роботи і монтаж самого пам’ятника будуть 2018 року, я сподіваюся.

«Чернівецька область – єдина в Україні, яка не спромоглася на пам’ятник жертвам голодомору упродовж усієї нашої незалежності»

– Скільки часу обмірковували деталі остаточного вигляду?

– Складна історія із досить довгою бородою, яка пройшла своєрідну еволюційну трансформацію: від конкурсної ідеї до цієї, що реалізується. Пройшла вона громадське обговорення 2016 року. Я її виставляв на конкурс громадських ініціатив, бо бачив, що ніякого руху немає, час летить, а Чернівецька область – єдина в Україні, яка не спромоглася на пам’ятник жертвам голодомору упродовж усієї нашої незалежності. Усі обласні центри цю проблему вирішили, а Чернівецька область ще не увіковічнила пам’ять жертв голодомору. Ну і тут така комбінація є: тема голодомору і політичних репресій комуністичного режиму. Тобто дві теми – в одному пам’ятнику. І що зроблено? Уже готові до монтажу три гранітних куби з чорного лабрадориту, який я виконував на Житомирщині. Металева конструкція виготовлена і готова до монтажу, її виконували за моїми кресленнями на Чернівецькому машзаводі. Оці колосочки, які на цій металевій конструкції, зроблено за складною технологією. Загалом, був у пошуках оптимального кошторису. Тому що не знаю, з яких міркувань виділяли гроші на цей пам’ятник, бо така сума, яка фактично покриє матеріали і технічні роботи.

– А гонорар?

– Про гонорар можна говорити дуже умовно, адже формується за залишковим принципом. Договір уклали на 849 тисяч 50 копійок. Одні з основних витрат – за металеву конструкцію, це 180 тисяч гривень заплачено Чернівецькому машзаводу. За заготовки гранітних кубів і за їхнє перевезення до Чернівців сплачено 252 тисячі гривень. Скажімо, за листову мідь, з яких зроблено колосочки, заплачено десь 44 тисячі гривень. І так далі.

– Тобто буде гонорар чи не буде, ось у чому питання?

– Він буде на рівні технічної роботи і я навіть не можу сказати скільки. Насправді гонорар для митця мав би бути той, на який укладено договір.

«…для мене немає значення, скільки я на цьому зароблю»

– Для Вас, мабуть, головніше – втілити задум у життя?

– Для мене це не є принциповим. Собі з самого початку казав, що для мене немає значення, скільки я на цьому зароблю, має значення, чи реалізую цю ідею. І я йшов максимальним шляхом відповідності довговічності матеріалів, їхнім естетичним властивостям. Тобто я мислю з позиції вічності. Тому що якщо йдеться про металеву конструкцію, то тут товстостінна труба, 14 міліметрів стінка. Зроблено на високотехнологічному рівні зварювальні роботи. Тобто я контролював кожен технологічний процес і так само по каменях і по всьому.

– Творили для пращурів?..

– Фактично роблю це для нашого нового покоління, бо ті покоління, що постраждали, їм вже нічого не треба. Хочу, щоб молоде покоління пам’ятало про це і щоб воно у жодному разі не допустило таких речей, які відбувалися з нашими пращурами.

– Не боїтеся, що бомжі-вандали додумаються частину конструкції здати на брухт?

– Якщо пам’ятник стоїть у центрі міста, яке освітлене, то ні. Це ж не десь у полі, що ніхто не ходить, ніхто не їздить. Цілодобово їдуть машини по вулиці Руській. Пам’ятник матиме освітлення. Тобто це все буде на очах людей. Камери відеоспостереження обов’язково мали би бути. І потім пам’ятник Жертвам голодомору – якщо в якоїсь людини підніметься рука на таку річ, то це вже не людина. Це вже просто треба до стіни ставити і знищувати.

«Це буде перша модерна річ»

– Що собі загадали на 2018 рік?

– Хочу, щоби відбулися усі будівельні роботи, щоб все-таки було оголошено тендер і знайшовся той виконавець, який якісно і добросовісно виконає будівельні роботи, щоб все було змонтовано і стояло б на віки у Чернівцях. Це буде перша модерна річ. Вона зовсім не пов’язана з радянськими стереотипами про пам’ятники. І в цьому, вважаю, є заслуга не лише моя як автора, але й архітектурної ради, яка це затверджувала, – голосувала одноголосно, лише один утримався. І те, що відбувалося в процесі громадських обговорень. І товариство репресованих, незважаючи на те, що це старше покоління, яке виховувалося на радянських стереотипах і постраждало від тієї системи, їхнє мислення все-таки сформовано радянським минулим, але все одно вони сприйняли цю ідею і підтримали, і проголосували.

Загалом, 2018 року планую не сидіти склавши рук, а працювати і творити, доки Бог дає сили і здоров’я.

 Ольга ШУПЕНЯ