Онук Василя Чапаєва, відстежуючи легендарний подвиг великого родича, свого часу побував у селі Колінківці Хотинського району…

Кажімо правду, навіть тоді, коли ця правда політиканам очі мулить. Як-бо про внука Василя Чапаєва, котрий патріотично відстежуючи легендарний подвиг свого великого родича, свого часу побував у селі Колінківці Хотинського району…

А звати того онука Василь Михайлович Чапаєв. А як прибився в це далеке від російського Саратова бесарабське село, зауважив, дуже і дуже непросто. Все життя онук Василя Івановича відстежує героїчний шлях свого дідуся. І пошуки таки увінчалися успіхом. В результаті сотень і сотень листувань з такими ж ентузіастами, як і сам, зокрема з однодумцями колінковецького клубу «Пошук» довідався, що дідусь не просто воював на Буковині під час кидка на Буковинсько-Покутські Карпати в складі армії генерала Брусилова, а й побував в Колінківцях, уже будучи повним кавалером орденів найвищої солдатської слави. В селі шанобливо бережуть правду Першої світової. І якраз члени клубу «Пошук», який свого часу створив і до кінця життя очолював Кузьма Іванович Хавуля. Знають про викопану криницю Чапаєва, яку по приїзді внука відвідали, в тому числі Козачий Яр, де дислокувався Бєлгородський полк. Добре пригадую: припавши на коліна Валентин Михайлович не приховував хвилювання й щиро заплакав. Те хвилювання він тамував чистою, мов кришталь, водицею з дідусевої джерелиці.

Цікаво, – мовити, – а як складався життєвий путь онука Василя Івановича? На відміну від дідуся Валентин Михайлович воював на танку, по-геройськи пройшовши на ньому від Москви до Берліна. На іменному, з написом «В.І. Чапаєв», який в числі інших на свої кошти випускали горьківські хлібороби.

А пам’ятаєте, Валентине Михайловичу, скільки ворожих машин підбили на своєму іменному танку? – цікавилися журналісти під час незабутньої зустрічі в Колінківцях.

–       Як зараз, відповів. – Дванадцять «тигрів» і «пантер». Наш Т-34 збою у боях не давав.

А війну Валентин Михайлович закінчив на Ельбі командиром танкової роти. По війні внук Чапаєва працював помічником майстра, механіком, в індустріальному технікумі вчився з Юрієм Гагаріним. Далі були політехнічний інститут, до виходу на пенсію Валентин Михайлович викладав в Саратовському технікумі електроніки.

Давно в часі була та незабутня зустріч в Колінківцях і на місцях, по яких проходив легендарний бойовий путь славного дідуся. А я й досі пам’ятаю тую криниченьку, де Валентин Михайлович щиру сльозу тамував, раз по раз ковтаючи води з криниченьки, яку того далекого 1916 року викопав герой Першої світової війни, повний кавалер найвищих орденів солдатської слави Василь Іванович Чапаєв.

Іван Агатій

заслужений журналіст України