Олексій Каспрук: «З любов’ю до Чернівців, з вірою у чернівчан»

Олексій КАСПРУК –  принциповий  політик, господарник, вправний менеджер. Має чітку життєву позицію, не здатний на зраду. Коли чимало його колег-депутатів у міській раді з «Нашої України», «Батьківщини» і навіть «Свободи», підкуплені посадами й земельними ділянками, «здали» Миколу Федорука, – Олексій Каспрук зі своїми однодумцями з «Фронту змін» вистояли перед спокусою, осудили зраду. Це вони наполегливо відстоювали право городян обирати міського голову, якого б не змогли усунути від посади купка корупціонерів і запроданців.

Олексій Каспрук з першого дня був активним учасником Євромайдану, одним із його організаторів у Чернівцях. Йшов на боротьбу з правлячим режимом з відкрити забралом. 

 Він добре знає проблеми міського господарства й готовий разом зі всіма городянами ліквідовувати їх. Має плани відродження колишньої слави європейського міста, любить Чернівці, відчуває їх ауру, має наш чернівецький гонор і шарм.

У нашій розмові кандидат на посаду Чернівецького міського голови ділиться зі своїми планами перших кроків, які неодмінно покращать життя чернівчан і Чернівців.

– Нинішні позачергові вибори Чернівецького міського голови проводяться в дуже непростий час. Це – перше. По-друге, керівника міста обирають на незначний період, скоріше до осені. А зробити за цей відрізок життя треба чимало. Що Ви, Олексію Павловичу, за ці кілька місяців, коли бюджет на нинішній рік уже прийнятий, плануєте реалізувати, аби прізвище Каспрук насправді вийшло на той рівень, який встановив Ваш тато, керуючи міським господарством з 1985-го по 1991рік? Скільки часу минуло, а про Павла Михайловича чернівчани і досі говорять з великою повагою.

– Я відчуваю неабияку відповідальність за непросте для себе рішення і зараз ще гостріше починаю розуміти тата, подумки раджуся з ним. Йому тоді справді було не легко. Адже очолив місто у період перед розпадом Союзу: гостро стояла проблема безробіття, втрати економічних зв’язків, безгрошів’я, дефіцит матеріалів, психологічна напруга суспільства, народження нових відносин, збройні конфлікти у колишніх республіках...

На жаль, і зараз, хоча й минуло понад 20 років, ми маємо ті ж самі виклики. Я довго зважував, радився і зрозумів, що не маю права зрадити себе, батька, друзів, Чернівці. Три роки в опозиції ми боролися за наше місто, яке нахабним, рейдерським шляхом захопив клан Фірташа. Ми намагалися не дати їм прибрати до рук майно громади, розкрадати ресурси. Було  важко, бо дії «чернівецьких рейдерів» захищала вся державна кланова система Януковича. Однак ми боролися за право чернівчан обирати мера і відстояли його. Тому відступати не можна. Не хочу, щоб до влади прийшла людина, яка не любить Чернівці та не поважає чернівчан, вдається до ганебних маніпуляцій, спекулює на проблемах незахищених, політично безпринципна і байдужа. Чернівці треба повернути чернівчанам. У нас міцні і давні традиції самоврядування, в наших людях живе дух демократії. Варто лише подолати зневіру, породжену нею байдужість і успішно рухатися вперед за європейським вектором розвитку. У нас сильна громада і разом ми зможемо все.

Сподіваюся, що вже восени відбудуться вибори до міської ради і чернівчани матимуть змогу делегувати в раду порядних, чесних,принципових, грамотних представників, яким болить доля Чернівців і чернівчан, а не власна кишеня та персональні амбіції. Часу справді мало, а проблем і роботи багато. Щиро заздрю окремим кандидатам в мери, які так сміливо роздають фантастичні обіцянки – і дороги всі й зразу полагодимо, і садочки побудуємо, аквапарки, басейни, новий водозабір… Вважаю, що більшість з них це робить, бо ще не зняла рожеві окуляри. Ситуація в місті вкрай складна. За три роки більшість комунальних підприємств доведені до межі банкрутства – борги із зарплати, податків, за енергоносії. Гадаю, це робилося не лише через непрофесіоналізм, а й зумисне. Бо комунальні підприємства працюють на напівмонопольних ринках послуг – водопостачання, теплопостачання, вивезення сміття тощо. Захопити ці ринки цікаво для приватного капіталу, а приватизувати збанкрутіле підприємство набагато легше. Ми це вже бачили на прикладі інших галузей, коли в Україні зароджувалися олігархи. Але в Чернівцях цього не буде. Наше комунальне майно не стане джерелом для зародження і збагачення кланів. Воно ефективно працюватиме на громаду і чернівчан. Це важливе завдання, від цього залежить якість послуг і комфорт для чернівчан. У комунальних підприємствах працюватимуть грамотні менеджери, підзвітні громаді.

Будемо прозоро і ефективно використовувати бюджетні кошти, шукати нові джерела наповнення бюджету, залучення позабюджетних інвестицій. Нині, через складну ситуацію в державі, бюджетні кошти рухаються дуже повільно, навіть мізерні видатки фінансуються із запізненням. Але я вірю в Україну і не маю сумніву, що здолаємо цю кризу і вийдемо з неї сильнішими, досвідченішими, без тягаря корупції, політичного кумівства, із більшими повноваженнями громад.

Для Чернівців маю чимало цікавих напрацювань із корисного досвіду європейських міст. Переконаний, ми теж зможемо так працювати у нас. Не малювати райдужних і швидких перспектив, поки що користуватимемося теорією малих кроків. Кожен день ми будемо щось змінювати на краще.

 Людина має вийти зранку з під’їзду й побачити, що бордюр побілений, що вчорашня яма чи підсипана, або ж, дай Бог, заасфальтована, що альтфатер стоїть чистенький. На її скаргу чиновники зреагували, порушення усунули, їх почули, їхню ініціативу підтримали. Це азбучні істини, за якими живуть громади, де є довіра до влади і де влада, розуміє, що основне завдання – працювати в інтересах людей і для людей.

– Побутує думка, що король сильний своїм оточенням. У Чернівцях ми стали свідками ситуації, коли більшість городян обрали мером Миколу Федорука, обрали чесно, але «перекинчики» йому не дали працювати. Але ж багато з тих перебіжчиків колись були в його команді. Чи маєте Ви сьогодні надійний тил, з яким можна йти у бій і робити реальні кроки?

– Запевняю, що маю таку команду. Я три роки був в опозиції. Вдячний своїм депутатам-однопартійцям, сотням, тисячам чернівчан, які підтримували нас в цій жорсткій опозиційній боротьбі. Не відступили, не зрадили. Тому мені є кому довіряти – і це дуже важливо.

Друге, влада в місті, безперечно, потребує оновлення. Тобто є активні люди, які проявили себе в останніх подіях, продемонстрували спроможність брати на себе відповідальність, зважено і професійно діяти в кризових ситуаціях, здатність працювати в команді. Мова йде не про палкі виступи на мітингах, а про людей, які проявили себе, як організатори, продемонстрували справжню мужність і порядність.

Пишаюся, що таких серед чернівчан багато. Їх треба заводити в міську раду, а звідти виводити чиновників, які зганьбилися перед громадою.

Щиро вдячний Миколі Трохимовичу Федоруку, що повірив в мене і активно підтримує на цих виборах. Він завжди принципово ставився до мене, коли я працював в його команді, це для мене була добра школа.

– Два-три роки назад тих, хто продався за отих 30 срібників, призначали директором департаменту, начальником управління, керівниками комунальних підприємств. Але на підлості далеко не заїдеш. Більшість з них продемонстрували не лише людську, а й фахову неспроможність. Тож гарні людські якості – то добре, однак потрібен ще й професіоналізм.У Вас є такі фахівці?

– Проблема відсутності фахівців надумана. Нещодавно мав нагоду спілкуватися з цього приводу з мером Львова Андрієм Садовим, вивчав досвід у цьому напрямку екс-мера Вінниці Володимира Гройсмана, дивився як це питання вирішують за кордоном. І Андрій Садовий і Володимир Гройсман довели, що цю проблему можна вирішити і залучити до праці в органах місцевого самоврядування справжніх фахівців, з новим баченням шляхів розв’язання застарілих проблем. Для цього у місцевого самоврядування є важелі, які дозволяють створити для таких спеціалістів мотиваційні умови, щоб їм тут було працювати цікавіше, ніж у бізнесі, щоб управлінська структура органів місцевого самоврядування була конкурентоспроможною.

Категорично проти того, як кадрові питання вирішував Михайлішин. Щоб утримати прихильність депутатського корпуса, він призначав депутатів на управлінські посади – керівниками департаментів, комунальних підприємств. Міський голова ставав залежним від цих призначень, втрачав контроль над містом, не мав можливості принципово спитати за недоліки, це ставало потужнім джерелом корупції. Цього не повинно бути, як і кумівства. Проти того, аби близькі родичі працювали в команді. Бо всі ми люди, завжди є спокуса пожаліти, не так суворо запитати за помилки. Тому від цього треба відходити, це є необхідним для недопущення корупції. І ще завжди буду дотримуватися позиції свого батька, який в ті далекі часи був принциповим противником політизації і партизації місцевого самоврядування: це він першим заявив, що проблеми каналізації не мають партійного забарвлення. Тому вважаю, що фахівців слід обирати незалежно від партійності і політичних уподобань. Вони мають бути професіоналами у своїй справі і користуватися довірою громади.

Сьогодні навіть серед своїх опонентів бачу окремих людей, яких би залюбки запросив у свою команду.Готовий розглядати кадрові рекомендації будь-якої партії чи громадської організації, аби вони були лише розумні і приносили користь місту, громаді. Завжди готовий відступити від особистих амбіцій, якщо це піде на користь Чернівцям і чернівчанам.

– Наше місто ще з австрійського періоду вирізнялося тим, що це було справді європейське місто. Це було високоінтелектуальне місто. Ходили легенди про його чистоту. Певно, це й приваблює туриста і те, що тут можна на щось глянути. Я, наприклад, провів у місті 40 років, і все одно завжди відкриваю для себе щось нове. Треба зробити місто справді привабливим і з півдня, і зі сходу, і з півночі – з усіх боків. Як Ви, як майбутній міський голова, бачите шляхи відновлення привабливого міста?

– Абсолютно погоджуюся з вами. Для розвитку міста потрібне постійне підживлення інвестиціями, як фінансовими, так і кадровими. А це можливо тоді, коли місто стане цікавим для людей ззовні. Водночас я проти такого феодального підходу до залучення інвестицій, який нав’язували екс-губернатор Папієв та його сюзерен Михайлішин. Це вони переконували, що мають зв’язки і підтримку у керівництва держави, олігархів і на Буковину та Чернівці завдяки цьому проллється золотий дощ. Наші чернівчани, мої друзі нині займають серйозні посади в Уряді, але я не вважаю, що це зобов’язує їх якимось чином лобіювати інтереси нашого регіону всупереч іншим областям. Це неправильно. А якщо їх там не буде, то що? Буде як в Донецьку? Прем’єр-міністр з іншого регіону скаже: «Нате отепер дулю вам, ви і так тут за два роки отримали все, що могли». Так не повинно бути. Ми маємо робити в Чернівцях такий клімат, щоб було комфортно сюди приїжджати, щоб люди хотіли тут відпочити, робити бізнес. Щоб вони знали, що тут безпечно, що тут влада, яка тримає слово, тут можна працювати і є рівні можливості для всіх, що жодних привілеїв депутати для свого бізнесу не матимуть. Що влада підтримуватиме лише ті проекти, які цікаві і потрібні громаді, є перспективними для розвитку міста, докладає максимум зусиль для модернізації міської інфраструктури, аби місто було комфортним, зручним, доглянутим, чистим, гарним і креативним. Переконаний, що у нас є все для розвитку високотехнологічних, наукоємних виробництв, туристичної та рекреаційної галузі, унікальні ресурси для культурного, подієвого туризму. Ми – відкриті, толерантні, полікультурні, ініціативні. Ми – цікаві Україні і світу, це – наша перспектива.

– Чого очікуєте від чернівчан? Як плануєте виправдати їхні сподівання?

– Небайдужості. Хочу, аби чернівчани активніше долучалися до керування міською господаркою, усіма процесами в місті, не проходили повз недоліки, допомагали виводити «на чисту воду» зарозумілих чиновників-бюрократів, хабарників, продукували цікаві ідеї, розвивали у Чернівцях місцеві бренди, які б зазвучали на весь світ, аби місцевий бізнес надав якісні послуги, а головне, щоби любили Чернівці, пишалися містом, шанували один одного, підтримували немічних, щоб невихованості, хамству, безкультур’ю було у нас незручно.

Сподівання у мене з чернівчанами спільні. Мене теж турбує стан чернівецьких доріг, корупція, побори в лікарнях, школах, садках, наші жахливі мережі, страшні під’їзди та ліфти, дрантиві дахи, «золота» вода і тепло, брудні тролейбуси і маршрутки, відсутність місць для паркування, брутальне поводження окремих водіїв, безробіття, незайнятість молоді, засміченість дворів, парків, скверів, нестача спортивних майданчиків, басейнів, убогий вигляд культурних установ, запущеність архітектурних перлин. Але переконаний, що все це ми змінимо, разом здолаємо. Почнемо наводити порядок.

– Щодо порядку на вулицях. Сьогодні у нас можуть припаркувати машину на переході, облаяти пішохода, горлопанити до ранку під вікнами багатоповерхівки, викинути на голову перехожим сміття з балкону, влаштувати будь-де стихійний смітник, почастішали випадки пограбувань. Чи сподіваєтеся на допомогу правоохоронців ?

– Будемо створювати муніципальну міліцію, бо наводити лад у місті без контролю нереально. І це позиція більшості міських голів України. Бо нині треба йти в міліцію і просити:«Хлопці допоможіть боротися з вуличною торгівлею, допоможіть ще щось…».

Вже зараз долучаємо до контролю за правопорядком наших підприємців. Будемо формувати загальноміську сітку камер спостереження, до якої підключатимуться всі об’єкти. Тобто відкривається ресторанчик, кафе чи магазин – встановлюєш камери спостереження. Якщо технічно можливо, встановлюєш одну камеру на фасад і підключаєш її до центральної системи. Це допомагає одразу, за гарячими слідами, розкрити злочин, дисциплінує осіб, схильних до хуліганства. І різної дурості на вулицях стане менше.

Друге, серйозно і жорстко треба працювати з власниками нічних закладів. І ми будемо це робити. Сьогодні як: працює нічний заклад і кожної ночі туди від одного до трьох разів викликають міліцію. Тому, шановний власник закладу, підприємець: або ти наймаєш собі адекватну, порядну, професійну охорону, яка унеможливлює мордобій, нічний галас під вікнами у людей, або ти не працюєш вночі. Третє, вважаю, що треба кардинально змінити роботу з молоддю, знайти для неї цікаві справи, створити умови для здорових захоплень. У нас дуже креативна, здібна і справедлива молодь, яка хоче жити цікаво і я на неї розраховую, бо Чернівці за віковим складом населення – студентське місто і молоді люди мають почуватися тут господарями відчувати, що з ними рахуються, бути відповідальними.

– Кілька слів про свою сім’ю…

–Маю дружину Антоніну, вона чернівчанка, з простої родини. Її батько працював водієм, а мати за радянських часів була товарознавцем, потім їй довелося майже 10 років бути на заробітках за кордоном. Антоніна викладає у торгівельно-економічному інституті, а сину Богданчику – лише 5 років. Він готується йти до школи. І ми будемо жити тут, у Чернівцях. Було багато можливостей поїхати, пропонували цікаву роботу в Києві, але я відмовився, бо тут моє рідне місто. Тут могили батьків… Коли подумаю, то навіть не уявляє, що моя родина може жити не в Чернівцях…

– Ви живете на вулиці Каспрука, у квартирі Ваших батьків?

– Так, живу у квартирі батьків у багатоповерхівці на вулиці Павла Каспрука. Трохи жив у тещі. Зараз планую зробити ремонт у квартирі, облаштувати зручне місце для майбутнього нашого першокласника. Земельних ділянок від міста не отримував. Живу, власне, як більшість
чернівчан. Тож хочу і надалі зберегти цю рівність.

Анатолій ІСАК

Опубліковано в газеті "Буковина"