Один чиновник в Австрії відповідає за те, чим в Україні займаються п’ятеро

Один чиновник в Австрії відповідає за те, чим в Україні займаються п’ятеро

25.09.2013, 23:30

У Євроcоюзі немає чиновницької вакханалії, а в захисті своїх прав і свобод державою люди не сумніваються. "Україна теж могла би похвалитися цим, якби не системна людська байдужість", - розповідає українка, 38-річна Оксана Твердохліб, яка уже декілька років проживає в Австрії.

За кордоном жінка займається благодійництвом - чимало матеріальної допомоги надсилає до українських лікарень.

Оксана мріє, щоби українці переламали свої пострадянські звички й стереотипи. Саме це, на її думку, заважає нашій владі по-справжньому захищати своїх людей.

Громада самотужки контролює бюджет міста

В Австрії про свій соціальний захист мало хто з людей хвилюється.

- Українці так само захищені за кордоном, як і будь-який австрієць. Якщо в тебе є дозвіл на роботу, тоді в тебе є абсолютно такі ж права, як і в будь-якого жителя Австрії, - каже жінка. - Можу провести паралелі, що є в Австрії, а чого нема в нас. Мій батько важко працював 40 років в Україні. Коли приїхав до Австрії, він не хотів брати австрійське громадянство через свій патріотизм. Тоді йому сказали в Україні: "Ти там живеш і пенсію ми тобі не даватимемо. Якщо хочеш її отримувати, то живи в Україні". Батько розчарувався: "А навіщо ж мені для цього обов’язково проживати в Україні, якщо я вже пенсіонер?". "Нам однаково", - приблизно так відповіли чиновники. А щоб отримувати австрійську пенсію, потрібно відпрацювати як мінімум 15 років.

Звернутися до посадовця в Австрії набагато легше, ніж в Україні. В Австрії є такі посади як бургомістри - народні мери. Якщо в селі хтось між собою посварився, він у будь-який час повинен прийти, розібратися в ситуації, вирішити проблему. Навіть увечері! Він повинен бути серед народу, й люди це розуміють та відчувають. До речі, вони великих грошей не отримують за свою роботу, хоча мають якійсь пільги.

Нашим посадовцям потрібно робити дні відкритих дверей, аби будь-хто міг заходити без різних секретарок до чиновника. Має бути постійно діюча "гаряча" лінія - пересічного громадянина мусять з’єднати з тією людиною, з якою вона хоче проконсультуватися про що-небудь. Це нормальна європейська практика.

У австрійських містечках і селах люди можуть відкрито цікавитися тим, куди йдуть гроші з бюджету. Ба більше - самотужки контролювати ці витрати. Місцеві громади сплачують податки не в загальну казну держави, а у місцеву. Потім все село вирішує, куди і на що повинні йти ці гроші.

Коли в місті проводять масові заходи, підприємці, які торгують продуктами, свій виторг віддають до бюджету села. Це ж не бізнес, як в Україні. Згодом за ці гроші побудують дитячий майданчик або басейн... У них такий менталітет - самі ж зацікавлені в тому, щоби місцеві бюджети наповнювались.

Щодо менталітету. Мій чоловік якось ввечері у нас вдома пив пиво зі своїм товаришем - даішником, який проживає по-сусідству. Вранці, коли чоловік спізнювався на роботу, цей товариш зупинив його і оштрафував за перевищення швидкості. Мій чоловік не ображався, бо сам визнав, що був неправий. Кожна людина настільки дорожить своїм робочим місцем у Австрії! І це для кожної людини велика гідність. Там так прийнято: якщо ти «продажна шкура» на своїй роботі, значить ти – «продажна шкура» в суспільстві.

"Хіба котові цікаво, про що думає миша?"

- Українці за кордоном дуже змінюються, - розповідає Оксана Твердохліб. - Вони дуже вміють бути законослухняними. В Україні вони живуть зовсім іншим стилем, бо тут панує якась своєрідна загальна система. У нас всі звикли ще змалку: "Та, батьки десь там за щось заплатять, кудись встромлять і буде все добре". Але це недобре!  Коли у нас буде справді правова держава, гадаю, тоді всі в Україні поважатимуть закони. Нам варто спробувати навчитися уникати навіть найменших ознак корупції.

Корупції у сфері освіти немає. Бо як держава візьме працювати випускника, який платив за іспити, а працювати не вміє! Тут зовсім інша система: дитина вивчилась до восьмого класу, а далі йде на роботу. Протягом наступних п’яти років вона працює на підприємстві, а взимку лише здає іспити. Тож, за ці роки людина стає фахівцем у своїй справі. Не те, що в нас: провчися в універі, прийшов на роботу - а нічого не вмієш...

В Австрії, так само, як і в Україні, кажуть, що чиновників забагато. Як би там не було, в кожній країні люди завжди будуть стогнати, що забагато тих, хто проїдає бюджет. Але їх не настільки багато, як в Україні. Австрійські посадовці мають більше функцій. Одна людина в Австрії може відповідати за те, чим в Україні п’ятеро займаються. Пенсійне управління чи центр соцзахисту - у них цим усім керує один відділ. Люди справді там працюють. Нещодавно заходила до Кіцманської РДА, мені потрібен був хтось із посадовців. Одного нема, бо на каву пішов, іншого нема, бо теж каву п’є. Решта сидить в "Однокласниках"... Я критикую їх за це, кажу це їм у вічі. Щоправда, вони не ображаються на мене.

Як переламати наші старі "совкові" звички і неробство? Народ у нас дуже хороший, терплячий. Але єдиний наш недолік - це байдужість, яка системно діє в усіх сферах. А починається, як правило, з діяльності влади.

Я дуже підтримую народні акції протесту - вони допомагають сприяти пришвидшенню роботи органів влади. На жаль, влада нині просто у вічі людям каже: "Ми знаємо, що ми робимо, а вас слухати не хочемо". Існує цікава аналогія: "Хіба котові цікаво, про що думає миша?".

В Австрії такі акції не проводять - нема потреби. Чиновники знають, що вони довго у своїх кріслах не затримаються, якщо людей не влаштовуватиме їхня робота. Вони знають, що на другий термін їх ніхто більше не обере, бо який з такого посадовця толк?

Але, гадаю, в України все ще попереду. Австрійці наших дуже люблять. Кажуть, що якби більше українців приїжджали до них, то їм було би краще. Наші люди їм більше подобаються, аніж албанці чи афганці. Українці, які приїжджають сюди - це ті, хто має вищу освіту, тому вони дуже відрізняються й інтелектом, і працелюбністю. Вони вже є сильними особистостями. Вихідці з інших країн, як правило, не хочуть нічого робити. Вони народять багатьох дітей і вимагають за це кошти.

Цитата:

-Коли у нас буде справді правова держава, гадаю, тоді всі в Україні поважатимуть закони. Нам варто спробувати навчитися уникати навіть найменших ознак корупції.

Іван ДАНИЛЕНКО

 Матеріал підготовлено за сприяння проекту «Українські студії європейської журналістики» за підтримки МФ «Відродження».

1