Навіть з чорною ознакою: рясно-рясно, та ще й, як ніколи, рано, спалахнули на Буковині мальви

Мальви: навіть з чорною ознакою

Рясно-рясно, та ще й, як ніколи, рано, спалахнули ці воістину чудові багаторічні чічки, які в народі називають також роза

Не відомо, хто з класиків української літератури найбільше любив в годин смутку, подовгу вглядаючись в яскраве суцвіття мальви, але, мабуть, ніхто інший як Нечуй Левицький. Сказавши: «Коло самого дому, під вікнами, росли купи мальви…»

Та ще й різних кольорів. Чічка, яка з давніх давен прикрашала присадиби селянина, а відтак взяла і скільки око видить, пішла у дику природу. Часто буваючи в улюблених для себе Турятських лісах, що на Глибоччині, цю прекрасну квітку, на диво, зустрічав навіть в глибині діброви. А вздовж доріг, країв ланів від її «засилля» очей не відірвеш.

А цьогоріч, хоч ще не пора, мальви розцвіли, наче по Петру. Очевидно, і на цю чічку впливає (або вже вплинула) небувала спека, в т.ч. на теренах краю.

Здавна залюблений в красу-диво мальви, найбільше щороку зустрічаю її уздовж доріг рідної Заставнінщини. Зокрема, обіч головного путівця Чернівці-Вікно. А звітілля й уздовж усіх можливих і неможливих стежин. Білі, червоні, блідо-рожеві ба навіть з чорною ознакою. І що ще характерно, що вирізняє цю чічку з-поміж інших? Те, що вона не лише цвіте, а й не відцвітає практично до перших приморозків. В її характері на одному і тому ж стеблі давати цвіт різних кольорів. Ну просто казка. Але це її природа, дарована самими Небесами.

Не знаю, хто і як пошановує мальву. А я ж, як би не квапився, але принагідно завжди десь у полі при дорозі про себе мовлю слово-подяку Матері-природі, яка в своєму лоні дала чи не найдостойніше місце цій чічці. Яка трапляється навіть з чорною ознакою.

Іван Агатій, заслужений журналіст України