Іван Рибак буде працювати на благо Вижниччини, Путильщини, Кіцманщини та Сторожинеччини незалежно від вибору українського народу

- Українську владу можна любити, можна не любити. Можна казати, що це найгірша влада в усі часи. Але, насамперед, потрібно любити Україну і цінувати її незалежність понад усе. Як і поважати ті жертви, що були покладені на вівтар незалежності та перемоги українцями. Бо саме завдяки їм ми сьогодні маємо над Буковиною, над переважною частиною України чисте та мирне небо.

- Але перед країною стоять нові виклики. То чому так сталося? Можливо тому, що змалку, протягом 28 років незалежності ми дуже мало звертали увагу на культуру, ми не прививали дітям любов до української книги. Ми не відкрили інформаційний фронт протидії російській агресії, допустивши у нас в тилу потужну роботу п'ятої ворожої інформаційної колони у вигляді олігархічних телеканалів, які за останні 5 років готували реванш.

- Нещодавно я прочитав один цікавий трактат китайского полководця, який жив у V сторіччі до нашої ери. Цитую кілька рядків, які дуже характерні для нашої нинішньої політичної ситуації: "Хай на вулицях ворожої столиці шепочуться, що князь обкрадає народ, що радники його зрадили, чиновники пиячать, а воїни голодні та босі. Хай громадяни калічать ім'я свого князя і вимовляють його невірно. Хай їм при ситому житті здається, що вони голодують. Хай багаті мешканці заздрять тим, хто в князівстві Вай пасе худобу. Розпалюйте внутрішню пожежу не вогнем, а словом, і вони будуть скаржитися і проклинати свою батьківщину. А далі ми зайдемо через відкриті ворота..."

- Наголошую, це книга "Мистецтво війни" розділ "Про шпигунів" Сюнь Дзи, V вік до нашої ери, Китай. Вдумайтеся, п’ять віків до народження Ісуса Христа. Це світова хрестоматія зради, яка демонструє, як одним лише словом відкривалися ворота міста-фортеці ворогу. Так несвідомі люди самі себе зраджували. Точно так само і сьогодні нам замість реального кандидата у президенти "втюкують", запихають у нашу свідомість подібні технології.

- Даваймо собі звіт, Україна зараз стоїть перед нелегким вибором. І ми повинні робити його свідомо, розуміючи, що сьогодні стоїть на кону. Я покладаюся на мудрість та тверезий глузд українців. Так, 22 квітня я прийму вибір українського народу. Але за будь-яких умов я і надалі не покладаючи рук буду працювати на благо Вижниччини, Путильщини, Кіцманщини та Сторожинеччини, Буковини, всієї України. Я буду боротися за нашу незалежність. Сподіваюся і на вашу мудрість, яка ніколи нас не підводила, - пообіцяв Іван Рибак.