Найвищі у світі білі ялиці ростуть на Буковині в Чемернарі…

Пам’ятається, ніби вчора було… А було і видалось за щастя. Це тоді, коли один з відомих лісівників краю, колишній лісничий Чемернарського лісництва Берегометського лісомисливського господарства Микола Петрович Ковалюк запропонував, заінтригувавши попередньо розповіддю, відвідати ділянку угідь, де зростає біла ялиця. Та ще й переконував, що дерева цієї породи в його господарстві найвищі в світі.

Як було не погодитися. Долаючи глибокі провалля та гірські узвишшя, ми нарешті дійшли того заповідного куточка Карпат, де, здається, самі небеса підпирають білі ялиці. І чомусь, задивляючись увись, здалося, що вони і нас вітають, ніби промовляючи: «Не кваптеся, побувайте якомога довше з нами, чимало цікавого дізнаєтеся…».

Але вже дізналися з уст досвідченого лісничого, що віддав лісу десятки років самовідданої праці. Зокрема, цьому заповідному куточку, де в царині природи здавна шумлять білі ялиці.

Та час бере своє. Немало дерев під шалом гірських вітрів упали долу.

• Я це добре пам’ятаю, – порушив мовчання Микола Петрович. – Біда сталася у 90-х, коли стихія наробила біди по всьому периметру Карпат. Тоді під її могуттю і попадали долу найкращі дерева білої ялиці. А були вони таких розмірів, що навіть трактори-тягачі не взмозі були їх трелювати. Тому дерева доводилося розпилювати навпіл і в такий спосіб використати цінну деревину на потреби. На всяк випадок раджу заглянути в енциклопедію. В котрійсь із них прочитав інформацію про те, що біла ялиця сягає 40-45 метрів. А оці наші, що бачите тут, на цілих 10 метрів вищі.

І ще почув від Миколи Петровича надцікаву деталь: одне дерево білої ялиці в стиглому віці дає від… 25 до 40 кубиків деревини. Назвіть найближчого в природі конкурента.

Втім, історія цієї унікальної ділянки білої ялиці вельми печальна. У післявоєнні роки на відбудову народного господарства країни ліс вирубували підряд. Не щадили тоді і карпатські угіддя, де під сокиру йшло все підряд. Такий був час. Прийшла черга і по білі ялиці. Та знайшлися лісоруби-патріоти, котрі, можливо, й ризикуючи, залишили недоторканою цю ділянку реліктового лісу. Залишивши по собі і честь, і славу.

Прощаючись з цією місциною, притуляємось до одного із найвищих дерев. Спробували обійняти. Та куди вже: це вдалося тільки в п’ятеро рук. Такі ці дерева могутні, що з висоти й небуття століть ні з чим незрівнянну радість дарують.

Іван Агатій

 ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Буковині ростуть 40-метрові ялиці, яким більше 200 років

Держлісгоспи Буковини зберегли і зберігатимуть надалі карпатські праліси для майбутніх поколінь