Держава виділяє 156 гривень на день для забезпечення потреб кожного мешканця Хотинського психоневрологічного будинку-інтернату

Депутат облради зустріла в Хотинському психоневрологічному будинку-інтернаті свою знайому, яку не бачила 35 років. 

Про це повідомляє Буковинська правда bukpravda.cv.ua з посиланням на ТРК "Буковина".

З візитом до Хотинського психоневрологічного будинку-інтернату завітала депутат Чернівецької обласної ради від БПП Любов Годнюк і зустріла свою добру знайому, яку вона не бачила 35 років. Тут її називають Паша. Жінка – довгожителька інтернату, бо мешкає в установі вже 40 років. І хоч погано говорить, втім все розуміє, кажуть лікарі. Її хобі – догляд за квітами. В кімнаті жінки з десяток вазонів. А ось це кімната Анни. Все тут жінка облаштовувала сама. На умови проживання, та й загалом на життя, не нарікає. Зізнається – щаслива, бо має тут і друзів, і родичі про неї не забувають. 

"Паша у Хотинському психоневрологічному інтернаті живе 40 років - усе свідоме життя. Вона має золоті руки, шиє, в'яже, плете різні вироби. Паша дуже добра і чуйна, вона щира і щедра...Коли мені було років 10-11 Паша сплела шпицями мені кофтинку. Я це запам'ятала на все життя,і Пашу, і кофтинку, і цей страшний будинок-інтернат...Уявляєте? Я зустріла її там знову, мою Пашку через 35 років. Вона впізнала мене, я її...Сльози душили..Вона обнімала мене, тішилася, як дитина. На згадку, подарувала мені котика, якого сотворила своїми золотими ручками. Вона дуже тішиться, коли до неї приходять гості. Вона дуже розумна, але не розмовляє. Знайомтеся - це Паша, у душі її живе сонце. У кімнаті зелений рай,там живуть фіалки і буяють кімнатні квіти. Вона чекає гостей. Вона любить життя...", - розповіла Любов Годнюк. 

У Хотинському психоневрологічному будинку-інтернаті перебуває 190 жінок із різними діагнозами: від легкої розумової відсталості до серйозних психіатричних захворювань. Тому в установі вони отримують необхідне медичне забезпечення.

На одну людину в день держава виділяє 156 гривні, з них – 35 на харчування. Рятує установу власне підсобне господарство. З гордістю показують цілі склади із консервацією власного виробництва. Тут також і свіжі овочі та навіть м’ясо.

Попри вади здоров’я, вони намагаються жити як і всі: святкують дні народження, ходять до церкви, мають хобі та розважаються. Підопічні тут не тільки з Буковини. Пані Людмила – переселенка з Криму. Нині вона за своїм улюбленим заняттям. У швейній майстерні підопічні проводять чи не все своє дозвілля. Вся кімната заповнена виробами жінок. Кожна намагається привернути увагу до своєї іграшки, бо зробити її для них – це справжнісіньке досягнення. 

Для оздоровлення підопічних в будинку-інтернаті почали використовувати фітотерапію. Лікувальні трав’яні суміші для чаїв роблять тут медики, а збирають самі ж жінки. Це і елемент трудотерапії, а також і користь для здоров’я. 

Хворі займаються тут арт-терапією, основою якої є малювання. Лікарі кажуть, так підопічні заспокоюються. Хоч, таке заняття дається не всім. При установі працює і центр, де жінки отримують реабілітаційну допомогу. 

На одну людину в день держава виділяє 156 гривні, з них – 35 на харчування. Рятує установу власне підсобне господарство. З гордістю показують цілі склади із консервацією власного виробництва. Тут також і свіжі овочі та навіть м’ясо. 

Якщо на лікування та продукти грошей вистачає, то бракує на ремонті роботи в приміщенні, кажуть в установі. 

Установа є комунальним закладом обласної ради, тому працівники сподіваються на фінансову підтримку від влади. 

Анна, підопічна Хотинського психоневрологічного будинку-інтернату: «Ходжу до церкви, молюся, до мене приїжджають знайомі, не забувають за мене, люблять мене. Приїжджають до мене брати, сестри, беруть мене додому. Не забувають за мене. Мені ця палата найрідніша, я як дома, мене все одно тягне сюди». 

Тетяна Банар, лікар-терапевт: «Медичного забезпечення у нас достатньо. У нас є різні ліки: є такі, які знаходяться на невідкладній допомозі і такі, які отримують хронічні хворі щомісяця. Це є психіатрична допомога, без цих ліків вони просто не зможуть жити. Призначають нам ці ліки в Чернівецькій психіатричній лікарні, а потім ми ці призначення виконуємо. Є в нас бігова доріжка, є в нас сухий басейн, коли вони збуджені, щоб їх не колоти медикаментами, вони туди йдуть і так заспокоюються, музику вони слухають та грають в різні ігри». 

Ганна, інструктор з трудового навчання: «Вони прибігають і лиш кажуть, дайте нам подушечку чи ще щось. Я їм даю, а вони вишивають і потім дарують це працівникам. Наташка прибігла, бо їй телефон купили і вона каже, я хочу чохол на телефон. Я їй відрізала тканину, і вона вже вишиває квіти і робить собі чохол до телефону». 

Ірина Фіщук, інструктор з трудотерапії: «Ми їздимо збирати ці трави по всьому Хотинському району. Їм дуже подобається збирати ці лікарські рослини і вони дуже люблять їх вживати». 

Олександр Вольський, директор закладу: «Ми забезпечені молоком більше як на 100%, м’ясом – майже на половину і тому в нас йде така мала сума на їжу. Овочі ми вирощуємо самі: помідори, перець, капусту. На цей рік аби ми нормально підготувались до зими нам необхідно 500 тисяч гривень, поки нам виділили 86 тисяч. Треба зробити дах на харчоблоці, треба зробити ремонт першого поверху і теплотрасу».