На «Дністер – Фесті» була цензура, комарі і дуже насмічено

На початку  липня у місті Новодністровську вперше відбувся етнофестиваль «Дністер – Фест – 2012».

Три години бусом – і ти в Новодністровську – місті енергетиків на Дністрі. Їхати чи не їхати – питання не стояло, адже фестиваль організували вперше, а тому усім тим, хто в цьому містечку дотепер ще не був, варто було б хоча б раз туди поїхати. Тож – наплічник – на плечах, намет – у руках, і – вперед, на зустріч пригодам!

Обійти увесь Новодністровськ можна за якихось 20 хвилин, тож не дивно, що послугами таксі у місті майже ніхто не користується. Прямуємо на міський пляж, де й має відбуватися фестивальне дійство. Дорога лежить через ліс. Йти лісом треба добрячих пів години, і чим ближче до пляжу, тим більше слідів людського перебування – від пластикового та скляного сміття, до рештків продуктів життєдіяльності людей. Аж ось – довгоочікуваний міський пляж. Сотні відпочиваючих людей, десятки машин, і лише три вбиральні – ось тут і ховається відповідь на питання, чому при кожному подиху вітру ніс ловив лише один, стійкий, але малоприємний запах. Втім вини організаторів фесту у цьому немає ніякої – так виховані люди, які загадили увесь прибережний ліс, у якому мешкають у наметах, не сьогодні і не вчора.

Як запевняють організатори, фестиваль створили з метою позитивного туристичного іміджу Новодністровська, сприянню відродженню, збереженню і розвитку народних традицій та ремесел Поділля, Буковини, Бесарабії, обміну досвідом між творчими колективами, вдосконалення форм активного відпочинку мешканців та гостей міста, залучення їх до вивчення та збереження фольклору, відтворення виконавських традицій, національного вбрання, предметів побуту. Щодо відродження і розвитку народних традицій – питань немає, «Веселі бабусі» та ще кілька фольклорних колективів свої програми відспівали на сто відсотків, але щодо позитивного туристичного іміджу – над цим ще працювати і працювати. Гості свята мали можливість помилуватися як дністровими краєвидами, так і незрозумілим і ніким не поясненим вибухом на дамбі ГЕС, після якого у небо здійнялася хмара диму. А от щодо обіцяної організаторами справжньої рибальської юшки – тут виникла проблема, адже риби чомусь ні на місцевому базарі, ні на пляжі, ні, тим більше у рибалок чомусь не виявилось. Певно у спеку просто не клює. Тож юшки так ніхто і не бачив. Щоправда цю прикрість компенсував вечірній концерт із вдало підібраними учасниками. Можна було досхочу посміятися з виступу команди КВК «Торнадо – Люкс», а також чернівецьких гуртів «Стелсі» та «Гуцул Каліпсо», і вінницького «Очеретяного Кота». Колективи ці були обрані невипадково, адже, до слова, з Чернівців до Новодністровська – 150 кілометрів, а до Вінниці – лише 130.

Цим мабуть пояснюється і те, що навіть влада у цьому містечку родом походить з Поділля. Тож була музика і для подолян, і для буковинців. Купальські пісні «Очеретяних Котів» були як ніколи доречними і нагадали, що у ці дні святкуємо Івана Купала. Колектив не став акцентувати увагу на старих, перевірених часом піснях, натомість виконавши переважно нові речі. Що не скажеш про їх наступників – Стелсі, які зі свіжачком на неперевіреній публіці вирішили не експериментувати. Під «забійники» цього колективу танцювали мабуть найбільше. А щоб відпочиваючим надовго запам’ятався цей фестиваль, батьки свою малечу підіймали на сцену і фотографували на згадку. Наступний колектив – «Гуцул Каліпсо» чи не вперше за свою багаторічну музичну кар’єру зіткнувся із цензурою. І якщо заборона організаторами виконувати їхні шлягери «Звізда» і «Курви» мотивувалась присутністю дітей, то правдивий сатиричний текст пісні «Депутат» мабуть не сподобався місцевій владі – іншого пояснення не бачу. І лише етнодіджей, який завершував перший день фесту міг до своєї програми включати будь – які речі – сети ді – джеїв як відомо цензурі не піддаються.

Був ще й наступний день фестивалю – але то вже інша історія, інше місце проведення (місцевий стадіон), інші виконавці (шоу – група Вікторія та Павло Табаков). Тож, свято відбулося, і відбулося загалом добре. А із недоліками і негараздами - залишається сподіватись, що «Дністер – Фест 2012» був першим млинцем, а він, як відомо – завжди гливкий. Є над чим працювати, але напрямок обраний вірно.

Тарас ПІЦ , журналіст

Фото автора.