На Аннину гору зійду

На Аннину гору зійду

28.07.2020, 16:59

На цій святій горі коли б не побував серце і душу проймає особливе відчуття. Воно таке глибинне і світле, наче сам Всевишній осяяв та благословив цю історичну місцину. На віки. Ще відтоді, коли дівчина Анна в імя спасіння свого народу прийняла смерть, а на цій місцині зійшла Гора, яку й назвали Анниною і до якої в усі пори року лине люд з усіх усюд. Черпаючи з її джерел незбориму міць долати суєту земного життя.

В котре навідав святу місцину. Зійшовши з багатьма прибульцями на Гору, перш за все запалив свіччину на могилі першої ігумені Свято-Аннинського монастиря Нони, що життя положила на благо відродження храму. Неміряно багато здійснила вона в трудах та молитвах для святої справи. Приклад духовної наставниці сьогодні та посяк час наслідують сестри-черниці.

… Над золотавими хрестами монастиря в раз закружляли лелеки. Пара – друга, а за нею ще десяток «Вони о цій порі, коли вже ось-ось – зберуться в дорогу до вирію, завжди прилітають на святу гору, - казала, пригадую, ігуменя Нона. - Ці птиці - оберег, який захищяє їх у путі…» 

Вже немає тієї ігумені Нони. Та живе світлий спомин про її подвижництво. І тую дівчину Анну, яку господь прийняв у своє царство. Саме тоді, коли на місці її загибелі зійшла свята Гора.

Іван Агатій.

 

1