Моральний стан журналіста важливіший за надсучану техніку
Представники чернівецьких ЗМІ вперше, напередодні свого професійного свята Дня журналіста, зібралися на спеціальні короткі реколекції.
Така ініціатива є виключно журналістською, але священики охоче її підтримали і поділилися з мас-медійниками тим, на яких засадах має працювати сучасний журналіст і наскільки важливою є його робота у наш час.
Журналісти зібралися у храмі Різдва Пресвятої Богордиці УГКЦ, що у Чернівцях на вул. Нікітіна. З представниками преси спілкувалися настоятель цього храму отець Василь Гасинець та отець Іван Гопко зі Сторожинця, настоятель тамтешньої церкви Святої Анни. З часів київського Євромайдану, де згадувані отці були активними учасниками (а отець Іван навтіь отримав там поранення) немало медійників хотіли познайомитися з цими священиками. Власне, таке знайомство і переросло у невеликі реколекції напередодні Дні журналіста, який відзначається 6 червня.
Отець Василь Гасинець запропонував розпочати зустріч із молитви за журналістів, які загинули, виконуючи свій професійний обов’язок, а також за тих людей, які стали жертвами непофесійності журналістів.
- Одна надзвичайно мудра людина, - звернувся отець Василь до чернівецьких медійників, - склала основні правила журналістської етики, які всім вам відомі. І це є та основа, на якій повинна будуватися ваша праця. Власне, всі ці правила (правдивість, гідність, служіння інтересам людей, повага до приватного життя людини) перегукуються із основою основ – євангельськими повчаннями. Журналіст повинен завжди пам’ятати: якщо він не скаже чогось доброго чи мудрого людям – то йому це ще пробачать, але як не скаже правди – не пробачать. Моральні засади журналістики потрібно відновлювати в собі якнайчастіше. Бо це найголовніше у вашій роботі, а не сучасна техніка. І би хотів звернутися до всіх вас: пишіть про гарних і добрих людей, допомагайте їм своєю працею.
“Пізнайте правду і вона вас визволить” – ці слова Христа темою своєї науки обрав отець Іван Гопко, підкресливши, що правда завжди стоїть в одному ряду із істиною:
- Кожен з нас переживав коли-небудь, зокрема у дитинстві, той стан, коли щось збрехав батькам, згодом – іншим людям, в результаті чого доводилося мучитися від думкм, викриють твою брехню чи ні. А коли ми кажемо (в даному випадку – пишемо) правду, то ми є вільними, незалежними, нас не мучить совість. В наш час є дуже багато підміни правди.І так, як зараз працюють більшість російських ЗМІ – це наочний приклад для кожного журанліста, як не потрібно працювати. Оскільки через таку “працю” страждають люди. Тому говорити і писати треба зважено, бо назад слово вже не повернеш. Особисто я перефразував би відоме українське прислів’я, за яким можна визначити журналіста: “ Скажи, як ти пишеш – і я скажу, хто ти є”. У наш нелегкий час люди хочуть вірити журналістам і чути від них правду, яка дає початок громадської справедливості. Якщо журналіст чесно і правдиво висвітлюватиме події, то не завжди отримуватиме за це те, чого сподівається. Іншими словами- великих гонорарів. Тому так часто сучасний журналіст мусить вибирати: гроші або ж правда і чиста совість. Останнє – найважливіше. Якщо журналіст стоїть на правдивій позиції, робить свою роботу чесно і самовіддано, його не мучить совість, він не має страху. Я бачив це на Майдані: люди вірили у те, за що стояли, за що вмирали, тому їм не було страшно.
Правда творить людину – такими словами завершилися журналістські реколекції. І молитвою за те, аби ЗМІ не були огорнені пітьмою несправедливості, а світлом правди. Вже наступного року священики (які вже стали свого роду духівниками для місцевих журналістів) пообіцяли знову зустрітися із журналістами. Можливо, така зустріч матиме інший формат і відбуватиметься в іншому місці. Але вона є важливою, бо отці наголосили, що наступного разу хотіли би більше послухати самих журналістів і, можливо, навіть дечому повчитися у медійників.
Щоправда, журналісти ще довго не могли розійтися, роздивляючись ошатний храм Різдва Пресвятої Богородиці, про який, фактично, чернівчани мало знають, бо знаходиться він не у центрі міста. І, звісно, спілкувалися про трагічні зивові події Євромайдану, в яких, як і отці, брали участь і окремі чернівецькі журналісти.
Наталія ФЕЩУК,
Фото автора
