Місцями колишнього табору «Дніпровський» на Колимі: аудіогід на основі спогадів чернівчанина Петера Деманта проводитиме екскурсію ГУЛАГівською копальнею
Колишній табір ГУЛАГу незабаром стане об'єктом культурної спадщини, яким проводитимуть екскурсії. Для потенційних туристів вже створено аудіогід, в основу якого покладено спогади в'язня сталінських таборів, колишнього чернівчанина Петера Деманта (Вернона Кресса).
Музей історії ГУЛАГа, нещодавно нагороджений премією Ради Європи, і Фонд Пам'яті досліджують територію рудника, що знаходиться за 320 кілометрів від Магадана, з 2014 року. Наразі у Магаданській області завершилася чергова експедиція по місцях колишнього табору «Дніпровський». У ній взяли участь співробітники Музею історії ГУЛАГу, Фонд Памяти, Архітектурного бюро Meganom і освітнього простору Аудиторія.
Упродовж п'яти днів експедиції архітектори провели оцінку збереження об'єктів і доопрацювали концепцію музеєфікації рудника "Дніпровський" під відкритим небом, яка включає всі збережені об'єкти. Вона була представлена на прес-конференції в Магадані в суботу, 19 червня 2021 року, а вже в липні почнеться проектування. Учасники проектної групи представили туристичну карту, яку буде супроводити аудіогід.
«Це прорив в збереженні пам'яті». Так директор Музею історії ГУЛАГу Роман Романов прокоментував створення меморіального комплексу «Музеї пам'яті» на Колимі. Крім рудника «Дніпровський», плануються й інші точки єдиної музейно-меморіальної інфраструктури.
«Сьогодні для цієї інфраструктури ми виділили сім точок, які між собою пов'язані. Це Магаданський обласний краєзнавчий музей, де людина може отримати інформацію, потім, як варіант, це інформаційна точка в бухті Нагаєва, Меморіальний музей імені Козина, музей «Штрафний ізолятор», меморіал Маска скорботи і два табори - «Бутугичаг» і «Дніпровський». Також надійшли пропозиції включити в список точки в Ягідному і Усть-Омчузі », - розповів директор Музею історії ГУЛАГу Роман Романов.
За традицією, що склалася, першою точкою в маршруті експедиції став меморіал «Маска Скорботи» роботи відомого скульптора Ернста Неізвестного. Він був відкритий у Магадані чверть століття тому. Серед вісьмох чи дев’ятьох колишніх в'язнів ГУЛАГу, які 1996 року стали офіційними гостями Магадана, був і колишній чернівчанин Петер Демант. На Днях пам’яті з нагоди відкриття пам'ятника саме вони офіційно представляли багатомільйонну армію в’язнів Колими з центральних регіонів колишнього СРСР.
Загалом навколо «Маски» розміщено одиннадцять бетонних блоків із назвами найодіозніших таборів. «Не знаю, чи не з моєї легкої руки копальня «Дніпровська» так міцно вписана до історії краю? – міркував принагідно автор «Зекамерона ХХ», колишній чернівчанин Петер Демант. – Окрім мене та ще у С.Делмартіно (Краєзнавчі записи, 1992 р.), у нього нечітко і з помилками, я ніде в літературі не зустрічав згадок про неї».
В цьому році "Маска скорботи" проходить реставрацію.
У перспективі «Маска Скорботи» стане частиною музейно-меморіальної інфраструктури Колими, в яку увійдуть також рудник «Дніпровський», табірний пункт «Бутугичаг» і штрафний ізолятор пересильної в'язниці Північно-Східних виправно-трудових таборів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Інші дні зеків (+ Колима. Табір "Дніпровський". Наш час)
Одному з творців чернівецького міфу Петеру Деманту (Вернону Крессу) сьогодні 100 років
Проект вибудовується навколо 6 унікальних об'єктів - бремсберга (конструкції для спуску руди з гори до підніжжя сопки), майстерні бляхаря, табірної вишки, копра над гирлом шахти (за допомогою нього піднімали з-під землі руду), компресорної та ділянки рудосортування.
Учасники експедиції оцінили стан збережених споруд на копальні "Дніпровська", пройшли по планованим туристичними маршрутами і навіть розчистили від чагарників одну з імовірних стежок.
Для подальших робіт з музеєфікації території важливо було оцінити, скільки часу займе у відвідувачів шлях від одного об'єкта до іншого.
Ця копальня і рудник вважалися спеціальним табором – до копальні були приписані зеки одинадцятого відділення Берлагу. Згідно з документами – особливо небезпечні злочинці з України, Білорусії, Латвії, Литви, Естонії, усі зі статтею 58.
Також був протестований аудіогід, розроблений куратором експозиційних проектів Музею історії ГУЛАГу Тимуром Булгаковим. В його основі - спогади в'язнів «Дніпровського», серед яких письменник Петер Демант і поет Семен Віленський. Вітаючи Варлама Шаламова з Новим 1978 роком, Семен Віленський принагідно згадав у листі Петера Деманта – «мого співтабірника, який прилетів з Магадана, який знав і вас».
Прогулянка з аудіогідом дозволить відчути дух місця і «пожвавить» стіни, які збереглися до наших днів, - йдеться на сторінці Музей истории ГУЛАГа / GULAG History Museum. У найближчі роки тут з'являться інформаційні зони і елементи навігації.
Вирватися на волю з-за колючого дроту колишньому чернівчанину вдалося лише після смерті Сталіна. Та й то не одразу, а через кілька місяців – 25 серпня 1953 року.
З Чернівців Деманта вислали, коли йому не було й двадцяти трьох, а з табору звільнили через 23 дні після того, як виповнилося тридцять п’ять. «Знайшов своє фото 1953 року – ще без бороди, збільшене, ретушоване, – занотував 1966 року мученик. – Я геть голомозий – так, 13 років минуло, ще й яких».
Більшість тих, хто пройшов через шахти «Дніпровської», «забрали з собою на волю міну уповільненої дії – зароблений у підземці силікоз». Буріння на «Дніпровській» було сухим, зеки пробивали тверді породи мікрогранітів, дрібний пил забезпечував кожному гірнопрохіднику швидкий силікоз чи туберкульоз.
«Вночі перехоплює дихання – дуже болісно, – вивів у щоденнику 79-річний письменник Петер Демант. – Так, «Дніпровська» нагадує про себе… Ніщо, отже, не минається даремно, навіть якщо не моя вина у цій шахтарській епопеї».
Життєва історія Петера Деманта, в якій відобразилися найтрагічніші сторінки історії ХХ століття, включно з історією копальні "Дніпровська", знайшла повне висвітлення у документальному романі чернівецького журналіста Юрія Чорнея "Вернон Кресс. Життя під прикриттям", який побачив світ на початку 2021 року.
ДОВІДКОВО:
Нагадаємо, колишній табір «Дніпровський» в Магаданській області вирішено законсервувати для істориків і туристів. Йому планують присвоїти статус об'єкта культурної спадщини.
Рудник «Дніпровський» був організований влітку 1941 року і діяв до 1955 року для видобутку олова. Основною робочою силою «Дніпровського» були ув'язнені.
Загалом від 1941 до 1955 року на «Дніпровській» видобули 750 тонн олова. Переважно працею в’язнів. На початку 1950 року разом із Петером Демантом тут налічувалося 1196 невільників.
Насправді «Дніпровську» ненадовго закривали, коли в шахті заживо поховало гірняцьку бригаду. Але вже за п’ять років видобуток «іншого металу» відновили. Хіба співмірне життя засипаних породою зеків із потребами країни, що конче потребує олова? Не даремно ж Чехов колись зауважив: «справжня найважча і найганебніша каторга можлива лише на копальнях».
Залишки виробничих і житлових будівель існують тут і сьогодні. Це бараки, в яких жили в'язні, залишки дробильної фабрики, табірні вишки, колючий дріт, ліхтарі.
Чернівецький "Зекамерон ХХ" Вернона Кресса у топ-10 біографій і мемуарів України 2013 року
За всі роки існування ГУЛАГу (1929-1953) через табори пройшло орієнтовно 18 мільйонів людей. Ще 6 мільйонів були вислані і депортовані до казахських пустель і сибірських лісів.
