Маразм спортивного безпам’ятства демонструють буковинські чиновники від спорту

Час, на жаль, притупляє пам’ять. Це природньо. Та за будь-яких обставин таки мусимо пам’ятати рідних, близьких, а тим паче славетних людей. У тому числі видатних спортсменів. До їх когорти належить ім’я колишнього чемпіона СРСР, майстра спорту міжнародного класу, борця вільного стилю буковинця Миколи Руснака. І це справедливо. Видатними здобутками Миколи захоплювалися всі. Йому, якщо не пам’ятник треба ставити, то бодай знати, що такий Микола був.

Знав і я Руснака. Ще із тих 70-х, коли ім’я Миколи гриміло на всіх теренах колишнього Союзу.

Де зараз Микола Руснак, як йому живеться-ведеться? Спробував поцікавитися в спорторганізаціях краю. Ну, де як не в цих інстанціях мають знати про долю тих, хто творив спортивну славу краю. І що? Ніхто з їх керівників не сказав нічого путнього. Одні чиновники від спорту повідомили, що Руснак давно помер, інші – що живе десь на селі… Ось так, не більше, не менше, що пояснюється маразмом спортивного безпам’ятства. Була людина – нема людини. Горе нам від цього безпам’ятства, яке притупляє шанобу до найвищих цінностей людської душі. У Миколи Руснака ця душа була світлою, завдяки чому він, мабуть і здобував видатні перемоги во славу буковинського спорту.

А я, Миколо, все одно вірю, що ти десь є. Відгукнися…

Іван Агатій,

колишній член збірної УРСР з легкої атлетики